Єдиний унікальний номер справи 760/12057/17
Провадження №22-ц/824/8069/2019
11 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення порядку участі у її вихованні,
В липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом з вимогами не чинити перешкоди щодо участі дідуся у вихованні онука та встановити порядок спілкування позивача із онуком, а саме - два дні на тиждень з урахуванням відвідування шкільного закладу; під час літніх канікул для оздоровлення онука протягом 21 календарного дня; кожного року на 7 січня; на день народження дідуся та бабусі кожного року та на наступний день після 27 квітня. Визначити місце спілкування в місці фактичного проживання батька дитини, а під час канікул - за адресою спільного відпочинку. Зобов'язати відповідача повідомляти позивача про термін виїзду та місце перебування онука за межі м.Києва шляхом надсилання рекомендованого або цінного поштового повідомлення. Свої вимоги обґрунтував наступним:
Під час перебування його сина у шлюбі з відповідачем у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, який є позивачу онуком. Після розірвання шлюбу батьків дитини відповідач чинить перешкоди позивачу та його дружині у спілкуванні з дитиною. Всі намагання вирішити спір у позасудовому порядку не принесли жодних результатів. Спілкування з дідусем та бабусею буде мати виключно позитивний вплив на психічний, фізичний, морально-вольовий розвиток онука, допоможе одержати більше турботи, любові і піклування.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року позов задоволений частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні та вихованні онука; визначено ОСОБА_2 порядок спілкування та участі у вихованні дитини за наступним графіком:
- кожна середа з 16.00 год. по 19.00 год. та перша і третя неділя кожного місяця з 10.00 год. до 18.00 год.;
- кожного року на 07 січня з 11.00 год. до 19.00 год.;
- кожного року на дні народження дідуся та бабусі з 10.00 год. до 19.00 год.
- кожного року 28 квітня з 10.00 год. до 19.00 год.
Всі зустрічі мають відбуватись за згодою дитини в присутності батька без присутності матері у попередньо обумовлених між сторонами місцях виключно в інтересах із дотриманням усіх прав дитини, але не в квартирі за місцем її мешкання. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким частково задовольнити позов, визначити порядок спілкування та участі позивача у вихованні онука - кожної третьої суботи з 14.00 год. до 16.00 год. в її присутності і в місці їх з сином проживання. Обґрунтувала скаргу тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Зокрема зобов'язання не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною не ґрунтується на належних і допустимих доказах, оскільки жодних перешкод відповідач не створювала. При цьому дідусь не вправі самостійно виховувати внука, а має право лише брати участь у його вихованні, тобто в присутності батьків дитини, оскільки виховання належить до обов'язків саме батьків. Крім того вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і дослідженим по справі доказам дана неналежна оцінка. Визначаючі графік побачень, суд протиправно не взяв до уваги, що у дитини є ще й батьки, а також дідусь і бабуся та дві прабабусі зі сторони матері, які також бажають спілкуватися з дитиною. Насамперед, запропонований судом графік побачень дідуся з дитиною порушує інтереси саме дитини, яка у зв'язку з цим буде позбавлена можливості вести звичайний спосіб життя, відвідувати позашкільні гуртки та секції.
У відзиві на апеляційну скаргу третя особа - служба у справах дітей та сім'ї підтримує висновок органу опіки та піклування від 02.11.2017 року, яким встановлено оптимальний з їх точки зору графік побачень, а саме: щосереди з 16:00 до 20:00 год І та ІІІ неділя місяця з 10:00 до 20:00 год.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказав, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм процесуального та матеріального права. Судом в повному обсязі було встановлено всі обставини справи та досліджені всі наявні докази. Вважає рішення суду законним і обґрунтованим, таким, що в повному обсязі відповідає завданню цивільного судочинства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року -без змін.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що наведеним вимогам оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , малолітній син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю за місцем її проживання. Відповідач не заперечує проти спілкування позивача з онуком, але в її присутності.
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини від 25.10.2017 року було надано висновок, в якому орган опіки висловив позицію про визначення часу для побачень дідуся з онуком щосереди з 16.00 год. до 20.00 год. та 1 і 3 неділю місяця з 10.00 год. до 20.00 год. за присутності батька малолітнього.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції врахував висновок органу опіки та виходив з того, що дідусь ОСОБА_2 має право приймати участь у вихованні онука, причин які б унеможливлювали цього судом не встановлено. З метою належного спілкування і виховання, суд визначив проведення зустрічей у відсутність матері, яка повинна здійснювати виховання у свій час, тип паче що зустрічі дідуся з дитиною були встановлені в присутності батька дитини.
Разом з тим, періоди та час спілкування і виховання дідусем ОСОБА_2 малолітнього онука ОСОБА_5 на думку колегії суддів апеляційного суду визначені судом першої інстанції без врахування в повній мірі прав та інтересів малолітньої дитини.
Відповідно до положень ст. 1-3 Конвенції ООН „Про права дитини" в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи. Із тлумачення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини та положень Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків та близьких родичів, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Право дитини на сімейне виховання включає також право на спілкування з іншими членами сім'ї: дідом, бабою, братами, сестрами, іншими родичами.
Згідно ст. 263 СК України спір щодо участі баби діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до ст. 159 СК України.
Суд може визначати способи участі одного з батьків/родичів у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків/близьких родичів до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Так Сімейним кодексом України поряд з правом батьків на виховання дітей, закріплене таке право і за бабою та дідом дитини. Згідно із ст. 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Відповідно до ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, при цьому, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Суд першої інстанції, зазначив, що всі учасники розгляду не заперечували щодо наявності у діда його права на спілкування з онуком, і погоджували таке право на спілкування з дитиною. Спір йшов лише з періодів та часу такого спілкування. Тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що при вирішенні даного питання, тобто періодів та часу спілкування, суд насамперед має виходити з інтересів не сторін по справі, а лише з точки зору інтересів дитини. Зважаючи на те, що дитина відвідує школу, має там друзів, а також займається впродовж тижня у відповідних гуртках, і при цьому повинна мати належну кількість часу, як для підготовки до школи так і для відпочинку, колегія апеляційного суду вважає, що встановлення графіку побачень діда з онуком посеред робочого тижня, зокрема щосереди з 16.00 год. до 19.00 год. буде негативно впливати на дитину, відтак не може вважатися таким, що не порушує її інтереси. Висновок органу опіки від 02.11.2017 року насить рекомендаційний характер, а тому не має для суду наперед установленої сили і оцінюється судом у сукупності з наданими доказами.
Крім того, колегія апеляційного суду вважає, що встановлені побаченні дитини з дідусем на Різдво - 7 січня кожного року, майже на повний день, який є загальнонаціональним святом, з точки зору колегії буде порушувати інтереси дитини, зокрема й в частині можливістю спілкування з іншими членами родини у вказане свято. При цьому встановити розподіл різних загальнонаціональних свят в якості днів побачень з дитиною членом її родини є неможливим з огляду на різний характер таких свят та загальноприйняті традиції їх святкування.
В іншій частині у визначений судом графік колегія апеляційного суду вважає таким, що в повній мірі відповідатиме інтересам дитини та забеспечиватиме належне спілкування дитини з дідусем. При цьому з огляду на передбачене законом право діда у вихованні онука, а також той факт, що суд встановив порядок таких побачень в присутності батька дитини, доводи апелянта щодо того, що побачення слід проводити виключно в присутності матері за місцем їх з дитиною проживання, колегія суддів вважає не обґрунтованою. Не можуть обґрунтовувати такі підстави і посилання апелянта на необхідність забезпечення дитині спеціального дієтичного харчування, оскільки жодних підстав для висновку про неможливість забезпечення такого харчування дитині позивачем матеріали справи не містять. За таких умов вказані доводи апелянта не можуть бути прийняті судом. В той же час колегія суддів погоджується з позицією апелянта щодо недоведеності позивачем факту здійснення йому відповідачем перешкод у спілкуванні з дитиною.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.
Доказів того, що відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною, до суду представлено не було, відтак вимогу про усунення таких недоведених перешкод колегія суддів вважає недоведеною.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимоги про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, а також визначення часу побачень дідуся з дитиною кожної середи з 16.00 год. до 19.00 год., як і кожного року на 07 січня з 11.00 год. до 19.00 год. В решті рішення суду відповідає вимогам закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 березня 2019 року в частині усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, а також визначення часу побачень ОСОБА_2 з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кожної середи з 16.00 год. до 19.00 год., а також кожного року на 07 січня з 11.00 год. до 19.00 год. - скасувати. В задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Д.О. Таргоній
К.П. Приходько