Справа № 11-кп/824/2052/2019 Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія - ст. 314 КПК України
10 липня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року у кримінальному провадженні № 12014110180000150 щодо обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України,
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014110180000150 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, повернуто прокурору.
Таке рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Зокрема, як указав суд, за змістом обвинувального акта фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, викладені поверхнево, не конкретно, формулювання обвинувачення в цілому є неконкретним і не містить обставин, що підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК України, а тільки дублює фактичні обставини кримінального правопорушення.
Орган досудового розслідування сформулював ОСОБА_9 обвинувачення у вчиненні в організації підготовки та вчинення хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчиненого групою осіб із застосуванням предметів, спеціального пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень та навів правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, але ч. 3 ст. 27 КК України передбачає організацію вчинення злочину або керування підготовкою чи вчинення злочину, разом з тим як хуліганство можуть бути кваліфіковані дії учасників, які особисто вчиняли хуліганські дії. З огляду на те, що правова кваліфікація повністю залежна від фактичних обставин кримінального правопорушення, а відтак формулювання обвинувачення, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не можуть суперечити правовій кваліфікації, тобто юридичній оцінці зазначених дій, в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9 за вказаних обставин формулювання обвинувачення є недостатньо визначеним та неконкретним, подія злочину в повній мірі не встановлена (умисел, мотив, час та місце вчинення кримінального правопорушення), що є порушенням права обвинуваченого на захист та перешкодою для призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, який не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 , посилаючись не невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
За доводами апелянта, поданий до суду обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 містить деталізований опис фактичних обставин кримінального правопорушення, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотиви та мету його вчинення, обставини, які впливають на ступінь тяжкості кримінального правопорушення, тощо; в ньому вірно визначено правову кваліфікацію дій ОСОБА_9 , яка містить не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статті кримінального закону, а й точне формулювання, у тому числі об'єктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення. Проте суд, дійшовши висновку про невірність та неповноту кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_9 за встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення, фактично надав оцінку діям обвинуваченого на підставі формулювання обвинувачення та кваліфікував його дії без проведення судового слідства, чим вийшов за межі наданих йому повноважень в підготовчому судовому засіданні та порушив принципи і основні засади КПК України.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисник, наполягаючи на тому, що відсутність в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9 за встановлених судом обставин чітко сформульованого обвинувачення, тобто неконкретність обвинувачення, свідчить про невідповідність обвинувального акта вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора та представника потерпілого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; заперечення захисника та обвинуваченого щодо апеляційного прохання, а також доводи обвинуваченого, які фактично зводяться до того, що жодних неправомірних дій, які б утворювали склад кримінального правопорушення, він не вчинював та ті обставини, які викладені в обвинуваченні, не відповідають дійсним; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Процедура складання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування регламентована ст. 291 КПК України.
Обвинувальний акт, як це передбачено ст. 291 КПК України, складається і підписується слідчим та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Імперативно встановлені вимоги до відомостей, які обвинувальний акт повинен містити, передбачені пунктами 1 - 9 ч. 2 ст. 291 цього Кодексу, серед яких в пункті 5 виокремлено необхідність наявності в ньому таких складових: 1) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) Закону України про кримінальну відповідальність та 3) формулювання обвинувачення.
Обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення особі у вчиненні конкретного кримінального правопорушення та передає його до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України, тобто є процесуальним документом, яким закінчується досудове розслідування, а обвинувачення особи пов'язується з моментом складання обвинувального акту.
Як вважає колегія суддів, повертаючи прокурору обвинувальний акт щодо ОСОБА_9 , суд першої інстанції вийшов за межі повноважень, наданих йому кримінальним процесуальним законом на стадії підготовчого судового засідання, оскільки фактично вдався до оцінки правильності висунутого обвинувачення та його суті, що є предметом виключно судового розгляду.
Так, зі змісту обвинувального акта щодо ОСОБА_9 , який надійшов до Вишгородського районного суду Київської області, вбачається, що в ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення з описом конкретних дій ОСОБА_9 , які прокурор вважав встановленими, зазначена правова кваліфікація правопорушення з посиланням на положення закону і частину статті Закону про кримінальну відповідальність, яка істотно не суперечить наведеному формулюванню обвинувачення, тобто викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор.
При цьому обставини, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, всупереч висновку суду першої інстанції, наведені в обвинувальному акті конкретно та зрозуміло. Отже, викладені в обвинувальному акті на виконання вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України відомості є достатніми для розуміння суті обвинувачення, а посилаючись в ухвалі на неконкретність формулювання обвинувачення з визначеною прокурором правовою кваліфікацією діяння за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, суд першої інстанції фактично вийшов за межі питань, які підлягають вирішенню під час підготовчого судового засідання, як на це обґрунтовано звертає увагу апелянт.
Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що суд не є стороною кримінального провадження і не може вказувати прокурору як необхідно викласти фактичні обставини кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а в обвинувальному акті щодо ОСОБА_9 в цій частині не міститься положень, які б вочевидь суперечили одне одному.
Враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, а обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта є предметом розгляду в судовому засіданні кримінального провадження по суті, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність недоліків в обвинувальному акті, з вказівкою, з огляду на викладені фактичні обставини кримінального правопорушення та його правову кваліфікацію, на неконкретність обвинувачення, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
Оскільки під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції колегією суддів не було встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акта щодо ОСОБА_9 , які б перешкодили призначенню кримінального провадження до розгляду, доводи апеляційної скарги про відсутність у суду першої інстанції законних підстав для повернення цього обвинувального акта прокурору є обґрунтованими.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року, як постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Вишгородського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_10 задовольнити.
Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 22 травня 2019 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014110180000150 за обвинуваченням ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 296 КК України, повернуто прокурору - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ________________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4