Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №456/42/16-а
адміністративне провадження №К/9901/2892/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у складі колегії суддів Кузьмича С.М. (головуючого), Гулида Р.М., Улицького В.З. у справі № 456/42/16-а за позовом Військової частини НОМЕР_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Партема Михайла Богдановича про оскарження дій державного виконавця, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Військова частина НОМЕР_1 звернулась з адміністративним позовом до державного виконавця Пустомитівського районного управління юстиції Партема Михайла Богдановича, в якому просила:
- визнати незаконними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Партема Михайла Богдановича;
- скасувати постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 16.12.2015 та про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.12.2015 у виконавчому провадженні № 49676062.
2. Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.02.2016 позовні вимоги задоволено.
2.1.Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області від 19.03.2012 відкрито виконавче провадження № 31723103 з виконання виконавчого листа, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 01.12.2009 № 2а-15/08 про виплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 30 523, 08 грн.
3.2. При видачі виконавчого документа судом було встановлено строк до 14.07.2011 для пред'явлення його до виконання.
3.3. В подальшому, виконавчий лист від 01.12.2009 № 2а-15/08 було повернуто стягувачу на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області від 29.12.2012. Зазначеною постановою також встановлено строк до 29.12.2013 для повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
3.4. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Партема М.Б. від 16.12.2015 відкрито виконавче провадження № 49676062 з виконання виконавчого листа № 2а-15/08 від 01.12.2009, виданого Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 01.12.2009 про виплату Військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 заборгованість у загальній сумі 30 523, 08 грн.
3.5. Після надходження заяви стягувача про повернення виконавчого листа без виконання, державним виконавцем було винесено постанову від 22.12.2015 про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 1 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
3.6. Вважаючи, що державним виконавцем порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» щодо відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа строк пред'явлення якого сплив, боржник у виконавчому провадженні - Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду із вказаним позовом.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав на порушення державним виконавцем процедури відкриття виконавчого провадження, оскільки на момент повторного пред'явлення стягувачем виконавчого листа до виконання, закінчився річний строк, наданий Законом України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) протягом якого особа має право звернутись до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду на її користь. Також судом зазначено, що матеріали судової справи не містять інформації про звернення стягувача до суду із заявою про поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа.
4.1. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, стягувачем у виконавчому провадженні, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, за наслідками розгляду якої судом апеляційної інстанції було скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, судом апеляційної інстанції вказано на те, що статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок переривання строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, зокрема у разі повернення виконавчого документа стягувачу. Водночас, оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчасного отримання стягувачем виконавчого документа після повернення його постановою державного виконавця від 29.12.2012, судом зроблено висновок про те, що на момент повторного пред'явлення виконавчого документа, у державного виконавця були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся до суду із касаційною скаргою, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити без змін постанову суду першої інстанції. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що після повернення виконавчого документа стягувачу у 2012 році, державним виконавцем встановлено строк для повторного пред'явлення, протягом якого стягувачем не було здійснено жодних дій, спрямованих на пред'явлення виконавчого листа. Вказане, на думку позивача, свідчить про пропуск строку на пред'явлення виконавчого документа, і як наслідок незаконність дій державного виконавця.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Конституція України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР.
6.1. Стаття 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6.2. Стаття 129-1. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
7. Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) в редакції чинній, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин
7.1. Стаття 1. Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
7.2. Стаття 11.Обов'язки і права державних виконавців
1). Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
2). Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
7.3. Стаття 22. Строки пред'явлення виконавчих документів до виконання
1. Виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:
1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;
2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
7.4. Стаття 23. Переривання строку давності пред'явлення виконавчого документа до виконання
1. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються:
1) пред'явленням виконавчого документа до виконання;
2) частковим виконанням рішення боржником;
3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.
2. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
7.5. Стаття 24. Поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання
1. Державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову.
2. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом.
3. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.
7.6. Стаття 25. Прийняття виконавчого документа до виконання
1. Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
7.7. Стаття 26. Відмова у відкритті виконавчого провадження
1. Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
7.8. Стаття 47. Повернення виконавчого документа стягувачу
1. Виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:
1) є письмова заява стягувача;
9) наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
4. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
5. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
8. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вперше виконавчий документ було повернуто стягувачу 29.12.2012 на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закон № 606-XIV. На момент винесення вказаної постанови, державним виконавцем роз'яснено право повторного пред'явлення виконавчого листа протягом строку, визначеного Законом № 606-XIV в редакції, чинній на момент здійснення такої виконавчої дії.
9. Разом з тим, станом на 29.12.2012 Закон № 606-XIV діяв у редакції від 01.01.2012, якою було встановлено загальний строк пред'явлення виконавчих документів - 1 рік.
10. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недопустимості застосування державними виконавцем положень Закону № 606-XIV, в редакції станом на день видачі виконавчого документа, оскільки в даному випадку норми закону не мають зворотної дії у часі.
11. Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутня інформація про звернення стягувачем до суду, в порядку статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Вказана обставина виключає можливість пред'явлення до виконання виконавчого листа, строк якого сплив, про що прямо вказано у Законі № 606-XIV.
12. У той же час, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції щодо впливу відсутності доказів отримання постанови про повернення виконавчого документа від 29.12.2012 на правомірність дій державного виконавця під час повторного вирішення питання про відкриття провадження на підставі виконавчого документа строк пред'явлення якого сплив.
13. Колегія суддів зазначає, що надання оцінки діям державного виконавця щодо направлення копій документів виконавчого провадження, які не є предметом оскарження, виходить за межі позовних вимог та відповідно не може бути підставою для встановлення правомірності подальших дій державного виконавця. Доводи ОСОБА_1 , з якими погодився суд апеляційної інстанції, щодо невчасного отримання ним постанови від 29.12.2012 не спростовують факт спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
14. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права є обгрунтованими.
15. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
16. Частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
17. З огляду на наведене, касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд, -
18. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
19. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2016 у справі № 456/42/16-а за позовом Військової частини НОМЕР_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Партема Михайла Богдановича про оскарження дій державного виконавця - скасувати.
20. Постанову Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 29.02.2016 справі № 456/42/16-а за позовом Військової частини НОМЕР_1 до державного виконавця відділу державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області Партема Михайла Богдановича про оскарження дій державного виконавця - залишити в силі.
21. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко