18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/4758/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Ільчишин Н.В., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2019 року, ухвалене суддею Цімбота В.І. в смт Міжгір'я Закарпатської області о 09:14, у справі №302/313/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил в частині накладення стягнення, -
11 березня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відповідача - Закарпатської митниці ДФС, у якому просив скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0497/30500/19 від 27.02.2019 в частині накладення стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем не враховано факту перебування транспортного засобу на ремонті, підтвердженого доказами щодо проведення ремонтних робіт.
Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. В постанові №0497/30500/19 від 27.02.2019 в.о. начальника Закарпатської митниці ДФС ОСОБА_2 .В. змінено захід стягнення, застосувавши ст.22 КУпАП, та звільнено ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 Митного кодексу України, обмежившись усним зауваженням.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ОСОБА_1 звертався до Закарпатської митниці ДФС із заявою від 30.10.2018 щодо поломки транспортного засобу, однак до заяви документів, що підтверджують факт аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб у відповідності до статті 460 Митного кодексу України не надав. Документи, надані позивачем, вказують лише на перебування автомобіля на ремонті й не містять жодних доказів того, що ремонту зазначений транспортний засіб потребував в результаті аварії або настання обставин непереборної сили та не міг бути доставлений до митного органу призначення. Крім того, вказує на те, що ФОП « ОСОБА_3 » в розумінні Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 №657, який зареєстровано в Міністерстві юстиції 02.10.2012 за №1669/21981, не є уповноваженою особою на видачу документів, що підтверджують факт таких обставин.
Скаржник зазначає, що поломка транспортного засобу не є обставиною, внаслідок якої транспортний засіб не може прибути до органу доходів і зборів призначення, й не може завадити його доставці до цих органів за допомогою інших технічних засобів, оскільки митне законодавство не передбачає необхідність вивезення автомобіля виключно власним ходом, а лише визначає обов'язок доставити транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення у встановлені законом строки.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 27 лютого 2019 року в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальник управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Кухар А.В. виніс постанову у справі про порушення митних правил №0497/30500/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 8500 грн.
Із вказаної постанови митного органу слідує, що 31.01.2019 о 14 год. 27 хв. В зону митного контролю на ділянку «виїзд» (ЗМК-пасажирська) митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «ML270», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , який прямував у приватних справах з України в Угорщину.
Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних, а саме АСМО «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, встановлено, що 28.10.2018 через митний пост «Косонь» Закарпатської митниці ДФС гр. України ОСОБА_1 в режимі «транзит» ввезено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ» моделі «ML270», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 зобов'язаний був доставити транспортний засіб до митниці в термін до 02.11.2018. Фактично даний транспортний засіб, що перебував під митним контролем, громадянин ОСОБА_1 доставив на митний пост «Тиса» Закарпатської митниці ДФС 31.01.2019, тобто понад строки, визначені ст.95 Митного кодексу України, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.470 Митного кодексу України.
ОСОБА_1 , вважаючи постанову в справі порушення митних правил протиправною, звернувся до суду з вимогою про її скасування в частині накладення адміністративного стягнення в розмірі 8500 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 318 Митного кодексу України передбачено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Згідно з частиною 1 статті 381 Митного кодексу України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на іншу територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до ч. 1 статті 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 1 частини 1 статті 95 Митного кодексу України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Відповідно до частини 3 статті 470 Митного кодексу України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше, ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 522 Митного кодексу України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно ст.ст. 90, 93, 102 Митного кодексу України та розділу І п.4 наказу Держмитслужби України від 17.11.2005 № 1118 "Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України", автомобіль позивача перебував під митним контролем, а до його переміщення повинні виконуватися наступні вимоги: перебувати у незмінному стані, крім природних змін; не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту; бути доставленим у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.192 МК України, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний:
1) вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання;
2) терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.
Розділом VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 №657 (далі - Порядок), визначено порядок документального підтвердження факту аварії чи дії обставин непереборної сили.
В розумінні п.2 розділу VIII Порядку: аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи; документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили; обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події; факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.
Так, ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог покликається на обставину непереборної сили, а саме поломку транспортного засобу, яка унеможливила його пересування.
Згідно з п.3 розділу VIII Порядку, залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.
Відповідно до п.5 розділу VIII Порядку, якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
Відповідно до ч.1 ст.460 Митного кодексу України, вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною третьою статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Так, зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що 30.10.2018 позивач звернувся до митного органу із письмовою заявою про неможливість вивезення транспортного засобу, що перебуває під митним контролем, у встановлені ст. 95 Митного кодексу України строки.
Згідно наданих гр. ОСОБА_1 пояснень та документів вказаний транспортний засіб перебував на ремонті в період з 30.10.2018 до 31.01.2019.
В підтвердження поломки транспортного засобу гр. ОСОБА_1 було надано: довідку ФОП « ОСОБА_4 » №б/н без дати видачі; акт виконаних робіт №б/н від 31.01.2019, квитанція до прибуткового касового ордера №98 від 31.01.2019; копія свідоцтва платника єдиного податку ФОП « ОСОБА_4 », копія свідоцтва про державну реєстрацію ФОП « ОСОБА_4 »
Слід зазначити, що хоч позивач повідомив митний орган про неможливість вивезення транспортного засобу в межах строку транзитного перевезення шляхом подання відповідної заяви з відомостями, що дають можливість ідентифікувати транспортний засіб як такий, що перебував під митним контролем, однак надані позивачем документи в підтвердження перебування транспортного засобу на ремонті у зв'язку з його несправністю не є належними доказами, що свідчать про обставини, що унеможливлювали доставку транспортного засобу та підтверджують факт аварії чи обставин непереборної сили, оскільки ФОП « ОСОБА_4 » в розумінні п.3 розділу VIII Порядку не є уповноваженим підприємством на видання документів, що підтверджують їх наявність і тривалість дії.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту.
З огляду на положення статей 5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про скасування постанови в справі про порушення митних правил в частині накладення стягнення.
Так, відповідно до статті 487 Митного кодексу України (далі - МК) провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень ст.22 КУпАП є помилковим з огляду на таке.
Статтею 22 КУпАП встановлено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
У законодавстві не закріплено визначення малозначного правопорушення та відсутні вказівки на його ознаки. У кожному конкретному випадку саме орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, розглядає питання про визнання діяння малозначним, виходячи, зокрема, з того, що його наслідки не становлять великої суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб. Тобто, виходячи з приписів наведених норм, вирішення питання щодо звільнення порушника від адміністративної відповідальності, в даному випадку, належить безпосередньо до митних органів.
Необхідно зазначити, що у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому. Суди не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
Водночас в розумінні ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею ст. 286 КАС України.
Так, відповідно до ч. 3 цієї статті за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Однак судом першої інстанції, всупереч вимог п.4 ч.3 ст. 286 КАС України, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , змінено захід стягнення, застосувавши до позивача стягнення (усне зауваження), яке не передбачене ч.3 ст.470 МК України - нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Слід зазначити, що матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.470 МК України, а доводами позивача, наведеними в позовній заяві, не спростовуються висновки в.о заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Кухара А.В. Крім того, позивачем, заявивши до суду вимогу про скасування оскаржуваної постанови митного органу в частині накладення стягнення, невірно обрано спосіб захисту порушеного права.
З огляду на зазначене, висновок митного органу про вчинення позивачем протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, є обґрунтованим.
Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що оскаржувана постанова складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, розмір штрафу відповідає санкції ч.3 ст. 470 МК України.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовної заяви без задоволення, що відповідає положенням ч.3 ст.286 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 242, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС задовольнити, а рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2019 року у справі №302/313/19 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил в частині накладення стягнення відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Н. В. Ільчишин
В. Я. Макарик
Постанова складена в повному обсязі 18.07.2019.