18 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/5198/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шевчук С.М.,
суддів Носа С.П. Сеника Р.П.,
за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.М.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Васильчук І.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року (ухвалене в м. Тернопіль, судом під головуванням судді Мартиць О.І., повний текст рішення складено 26.04.2019) у справі № 500/267/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
В січні 2019 році ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою, якою просив визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.01.2019 року №UA403000/2019/000079/2.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як слідує із змісту апеляційної скарги та доводів, викладених у позовній, позивач вказує, що виходячи з положень ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів виключно на його письмову вимогу і виключно у разі, якщо документи, зазначені ч. 2 вказаної статті МК України, місять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що письмової вимоги Тернопільської митниці ДФС про необхідність надання додаткових документів на підтвердження митної вартості, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, ні він, ні уповноважена ним особа - агент з митного оформлення не отримували. Крім того, зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації було додано рахунок-фактуру №2018/46 VO 270 від 29.10.2018 року, а також висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2426/18 від 02.01.2019 року. Таким чином, на момент початку процедури консультації з митним органом, декларантом уже було надано митному органу запитувані документи на підтвердження заявленої митної вартості.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що з огляду на те, що позивачем до митного оформлення не подано повного пакету документів, визначених ч. 2 ст. 53 МК України, митним органом було розпочато процедуру консультацій з декларантом. Факт отримання уповноваженою особою позивача електронного повідомлення митниці про надання документів підтверджується тим, що на дане повідомлення уповноваженою особою позивача - агентом з митного оформлення надано відповідь про неможливість подання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Вказує, що у рішенні митного органу про коригування митної вартості товарів описано послідовність застосування резервного методу відповідно до ст. 64 МК України. Таким чином, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів прийняте Тернопільською митницею ДФС у відповідності до вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 08.01.2019року уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення ОСОБА_3 , було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA403030/2019/000240. Заявлений до митного оформлення товар - легковий автомобіль CITROEN, модель СЗ, бувший у користуванні, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік: 2016, тип кузова - хечбек, колір білий, тип двигуна - дизельний, номер двигуна не визначений, робочий об'єм циліндрів двигуна 1560 куб.см., потужність 55кВт/75к.с., колісна формула 4x2, кількість місць для сидіння, включаючи водія - 5. Торговельна марка "CITROEN". Виробник: "AUTOMOBILES CITROEN", Франція. Одержувач вантажу - ОСОБА_4 (гр.8 митної декларації). Особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_5 (гр.9 митної декларації).
Згідно інформації, яка міститься в гр.44 митної декларації №UA403030/2019/000240 від 08.01.2019, позивачем до митного оформлення були подані наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №2018/46 V0270 від 29.10.2018 (а. с.112-113);
- декларація про походження товару №2016ЕС49129 від 15.09.2018;
- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/50499 від 09.12.2018;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2016ЕС49129 від 15.09.2018 (а.с. 114-115);
-висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2426/18 від 02.01.2019 зі всіма додатками (а.с120-126);
-договір про надання послуг митного брокера №265 від 15.11.2018 (а.с.119);
- доручення №ННР014241 від 23.11.2018 (а.с.128).
08.01.2019 під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості посадовою особою підрозділу митного оформлення у зв'язку з тим, що до митного оформлення не подано повного пакету документів, визначеного частиною другою статті 53 Митного кодексу України, було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, зокрема уповноваженій особі декларанта направлено електронне повідомлення про необхідність надання документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с. 131).
У разі відсутності зазначених вище документів у відповідності до частини третьої статті 53 Митного кодексу України надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення (а.с.42-43).
Також повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.
Листом від 10.01.2019 уповноваженою особою декларанта надана відповідь митному органу про неможливість надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів (а.с.44,133).
11.01.2019 Тернопільською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за №UA403000/2019/000079/2 у зв'язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. На вимогу митного органу декларантом або його уповноваженою особою не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів згідно ч. 2 ст.53 Митного кодексу України, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару і містять реквізити та додаткові документи відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України.
Позивач, не погодившись з таким рішенням митного органу, звернуся до суду з адміністративним позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні. Наданий позивачем висновок №2426/18 експертного автотоварознавчого дослідження від 02.01.2019 складений по його заяві, є неналежним доказом заявленої митної вартості транспортного засобу, оскільки методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика), затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, визначено, що вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (пункт 7.53 Методики). Натомість, при проведенні експертизи експертом взято за основу середні ціни автомобілів CITROEN СЗ BlueHDi 75, 2016 року випуску за покупною ціною- 5546, 22 EUR, в той час як середня ціна продажу такого автомобіля становить 7142,86 EUR. Окрім того, суд першої інстанції вказав, що наведені у експертному висновку пошкодження автомобіля не в повній мірі відповідають пошкодженням, наведеним у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/50499 від 09.12.2018.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст. 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу органу доходів і зборів протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч.7 статті 53 Митного кодексу України).
Згідно ст.55 Митного Кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1).
У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів (ч.7 ст. 55 МК України).
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч.8 ст. 55 МК України).
У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (ч.9 ст. 55 МК України).
Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом(ч.10 ст. 55 МК України).
Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну (згідно статті 57 Митного кодексу України) здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
Зокрема орган доходів і зборів уповноважений направити письмову вимогу про надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів, перелічених у ч.3 ст.53 МК України лише у разі якщо подані разом з митною декларацією документи містять:
· розбіжності;
· наявні ознаки підробки;
· не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;
· не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа в свою чергу на таку письмову вимогу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документів.
Підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості є наявність обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
За зверненням декларанта або уповноваженої ним особи у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів у розмірах визначених ч.7 ст.55 МК України під гарантії строк яких не може перевищувати 90 календарних днів.
В свою чергу, декларант або уповноважена ним особа наділені правом впродовж 80 календарних днів зібрати необхідні документи, що підтверджують заявлену ним у декларації митну вартість та надати їх митним органам, які, в свою чергу, впродовж 5 календарних днів розглядають додаткові документи та виносять письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості, скасовуючи рішення про коригування заявленої митної вартості або надають обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
З наведеного слідує, що чинним законодавством визначено значний проміжок часу (80 календарних днів), за наявності якого декларант або уповноважена ним особа міг зібрати необхідні документи та довести митному органу обставини щодо заявленої ним митної вартості товару. Натомість, позивач такою можливістю не скористався.
Також судом апеляційної інстанції враховано, що відповідно до частини 1 ст.49 МК України під митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, розуміють вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 10 ст. 58 МК України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед яких зокрема:
· витрати, понесені покупцем у вигляді комісійної та брокерської винагороди, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів (п.1а);
· витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5);
· витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.6);
· витрати на страхування цих товарів (п.7).
Відтак, для визначення митної вартості товару за ціною договору необхідно з'ясувати чи визначена в договорі ціна продажу товару включала вище перелічені витрати, а у випадку якщо до ціни, визначеної договором, не ввійшли обумовлені витрати, то такі витрати включаються додатково до ціни товару.
Дослідивши надані позивачем на підтвердження митної вартості транспортного засобу: рахунок-фактуру (інвойс) №2018/46 V0270 від 29.10.2018; декларацію про походження товару №2016ЕС49129 від 15.09.2018; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/50499 від 09.12.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 2016ЕС49129 від 15.09.2018; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №2426/18 від 02.01.2019, колегією суддів встановлено, що обумовлений перелік документів не містить відомостей стосовно того, що до складу ціни автомобіля, визначеної рахунком-фактурою (інвойс) №2018/46 V0270 від 29.10.2018 ввійшли витрати на його транспортування, страхування до місця його ввезення на митну територію України.
Водночас, зазначені документи не містили також відомостей стосовно понесених позивачем витрат на транспортування та страхування автомобіля до місця його ввезення на митну територію України.
Відповідно до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/50499 від 09.12.2018 транспортний засіб мав пошкодження переднього бамперу, правого та лівого переднього крила, передньої правої фари, капоту, що виключало самостійний рух вказаного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, і як наслідок, ввезений позивачем автомобіль на митну територію України підлягав транспортуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа на підтвердження митної вартості товарів зобов'язаний подати (окрім переліку документів, що фактично був поданий позивачем з митною декларацію) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості:
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару або за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З огляду на приведені положення законодавства та фактичні обставини справи, за яких надані відповідачу документи (на підтвердження митної вартості товару) не містили відомостей про вартість перевезення автомобіля до митної території України, його страхування, а також не містили даних, що така вартість перевезення чи страхування включена в ціну продажу автомобіля, відповідач прийшов вірного висновку, що позивачем документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами відповідача та висновком суду першої інстанції стосовно того, що у відповідача при перевірці митної декларації та доданих до неї документів виникли правові підстави, визначені ч.3 ст. 53 МК України (зокрема: надання документів, які не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості) для направлення уповноваженій особі декларанта 08.01.2019 року електронного повідомлення про необхідність надання документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме:
- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи;
- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З урахуванням встановлених обставин справи з приводу того, що надані позивачем до митного оформлення документи були не достатніми для підтвердження заявленої декларантом митної вартості транспортного засобу за ціною договору, а уповноваженою особою декларанта листом від 10.01.2019 надано відповідь митному органу про неможливість надання додаткових документів, у відповідача виникла правова підстава, визначена п.2 частиною 6 статті 53 МК України, для відмови у митному оформленні автомобіля CITROEN, модель СЗ, бувший у користуванні, номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2016, модельний рік: 2016, тип кузова - хечбек, колір білий, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів двигуна 1560 куб.см., за заявленою декларантом митною вартістю у розмірі 1440 Євро та прийняття рішення про коригування митної вартості.
Відповідно до п.2 частини 6 статті 53 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з ч. 2 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до 4-5 ст.58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно з ч. 3 ст. 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі визначено, що оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Відповідно до примітки 4 до пункту 2 статті VII ГАТТ формулювання підпунктів "а" і "b" дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.
Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач не застосував другорядні методи, а саме 2а (ст. 59 МК), 2б (ст. 60 МК) з причин відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Метод 2в (ст. 62 МК) та метод 2г (ст. 63 МК) незастосовані з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості товару в органі доходів та зборів. Митна вартість ввезеного позивачем автомобіля визначена за резервним методом у зв'язку з наявністю у органу доходів та зборів цінової інформації з системи АСАУР ДФС 105-2,106-2 про середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції у розмірі 8850 Євро.
Водночас, як слідує з матеріалів справи та пояснень позивача, декларант або уповноважена ним особа не скористались правами, визначеними частинами 7 та 8 ст. 55 Митного кодексу стосовно випуску товару у вільний обіг «під гарантію» з можливістю надання відповідачу впродовж 80 календарних днів додатково зібраних документів, якими б спростовувалися виявлені розбіжності та підтверджувалась заявлена позивачем у декларації митна вартість. Не надав позивач таких доказів і суду першої та апеляційної інстанцій.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги з приводу неврахування відповідачем висновку експертного автотоварознавчого дослідження по заяві ОСОБА_2 №2426/18 від 02.01.2019року, то колегія суддів зазначає таке.
Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика), затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, визначено, що вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (пункт 7.53 Методики).
Пунктом 7.53.9 Методики передбачено, що підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектованості є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду.
В супровідних документах відсутня інформація про будь-які аварійні пошкодження або розукомплектованість, ввезеного позивачем на митну територію України автомобіля CITROEN СЗ BlueHDi 75, 2016 року випуску.
В акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/50499 від 09.12.2018 лише зазначено: пошкодження лакофарбованого покриття на деяких елементах кузова; зношення та забруднення оббивки салону та сидінь; сліди відтікання технічних рідин в моторному відсіку; пошкоджено передній бампер, праве та ліве передні крила, передня права фара, капот. Ознаки спрацювання подушки безпеки.
Натомість, наведені у висновку №2426/18 експертного автотоварознавчого дослідження від 02.01.2019року пошкодження автомобіля не в повній мірі відповідають пошкодженням наведеним у акті про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA209020/2018/50499 від 09.12.2018.
Окрім того, колегія суду погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що названий висновок є неналежним доказом заявленої митної вартості транспортного засобу, оскільки методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (надалі - Методика), затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, визначено, що вартість колісних транспортних засобів та їх складових частин, що ввозяться на митну територію України, визначається за середніми цінами їх продажу в країні придбання або в провідних країнах-експортерах (пункт 7.53 Методики). Натомість при проведенні експертизи, експертом взято за основу середню ціну придбання автомобілів CITROEN СЗ BlueHDi 75, 2016 року випуску у розмірі- 5546, 22 EUR, в той час як середня ціна продажу такого автомобіля становить 7142,86 EUR.
Стосовно ж доводів апеляційної скарги стосовно не надіслання позивачу або його уповноваженій особі повідомлення про витребування додаткових документів, то колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012року N599, зареєстрованих у Міністерстві юстиції 18 червня 2012 р. за № 984/21296, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку.
Колегією суддів встановлено, що відповідач дотримався положень п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості та надіслав представнику декларанта, визначеному договором про надання послуг митного брокера №265 від 15.11.2018 (а.с.119), повідомлення про витребування додаткових документів, що підтверджують числові значення задекларованої митної вартості транспортного засобу в електронній формі, підтвердженням чого є електронні докази, копії якого записані на диску та приєднані до матеріалів справи, а також їх роздруковані копії приєднані до матеріалів справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року у справі №500/267/19 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення. У випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді С. П. Нос
Р. П. Сеник
Повне судове рішення складено 18 липня 2019 року.