справа № 359/3705/18 Головуючий у 1 інстанції: Борець Є.О.
провадження №22-ц/824/9549/2019 Суддя-доповідач: Олійник В.І.
Іменем України
17 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Олійника В.І.,
суддів: Ігнатченко Н.В., Кулікової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справицивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором підряду, -
У травні 2018 року позивач ПАТ «Київоблгаз» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що 12 травня 2015 року уклав з ОСОБА_1 договір на виконання робіт з будівництва внутрішньої мережі газопостачання №ВМГ(П)-№161/ БорД .
За вказаним договором ПАТ «Київоблгаз» зобов'язався здійснити будівництво внутрішньої мережі газопостачання по АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 зобов'язався сплатити грошові кошти в розмірі 13 423 грн. 03 коп. на поточний рахунок позивача, відкритий в АБ «Кліринговий дім».
ПАТ «Київоблгаз» виконав роботи з будівництва внутрішньої мережі газопостачання, а відповідач прийняв ці роботи та сплатив грошові кошти в розмірі 13 423 грн. 03 коп. через ПАТ «Банк Національний кредит», але в ПАТ «Банк Національний кредит» була запроваджена тимчасова адміністрація, у зв'язку з чим грошові кошти не надійшли на поточний рахунок позивача, відкритий в АБ «Кліринговий дім».
Тому ПАТ «Київоблгаз» звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_1 борг за договором підряду в розмірі 13 423 грн. 03 коп.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови, якою задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц)
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Комфі-Трейд» не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 сплатив на користь ПАТ «Київоблгаз» грошові кошти ще 28 травня 2015 року, а тимчасова адміністрація була запроваджена в ПАТ «Банк Національний кредит» лише 08 червня 2015 року, і тому в позивача було достатньо часу для перевірки надходження грошових коштів на його поточний рахунок, відкритий в АБ «Кліринговий дім».
Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судом встановлено, що 12 травня 2015 року сторони уклали договір на виконання робіт з будівництва внутрішньої мережі газопостачання №ВМГ(П)-№161/БорД (а.с.3-5).
За умовами договору ОСОБА_1 зобов'язався протягом 3 днів з дня підписання цього договору сплатити позивачу грошові кошти в розмірі 13 423 грн. 03 коп., а ПАТ «Київоблгаз» зобов'язався протягом 10 календарних днів з дня отримання грошових коштів розпочати будівництво внутрішньої мережі газопостачання по АДРЕСА_1 . Встановлено, що 28 травня 2015 року ОСОБА_1 сплатив грошові кошти в розмірі 13 423 грн. 03 коп. через ПАТ «Банк Національний кредит» на поточний рахунок позивача, відкритий в АБ «Кліринговий дім», що підтверджується копією квитанції №28-4051605/С від 28 травня 2015 року (а.с.6).
12 червня 2015 року сторони склали акт здачі-приймання робіт, з якого вбачається, що ПАТ «Київоблгаз» виконав роботи з будівництва внутрішньої мережі газопостачання по АДРЕСА_1 (а.с.7-8).
Встановлено, що починаючи від 08 червня 2015 року в ПАТ «Банк Національний кредит» була введена тимчасова адміністрація, а тому сплачені відповідачем грошові кошти не надійшли на поточний рахунок ПАТ «Київоблгаз», відкритий в АБ «Кліринговий дім». Зазначене підтверджується копією довідки головного бухгалтера АБ «Кліринговий дім» №02-01/01-1/2806 від 25 вересня 2018 року (а.с.33).
За п.6 ч.1 ст.3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦПК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилом п.24.3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» при використанні документу на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - учасником платіжної системи документу на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документу на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - учасника платіжної системи чи відповідним чином оформленою квитанцією.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 28 травня 2015 року сплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 13 423 грн. 03 коп. та отримав квитанцію №28-4051605/С від 28 травня 2015 року, що свідчить про те, що відповідач добросовісно, у встановленому законом порядку виконав грошове зобов'язання, передбачене договором на виконання робіт з будівництва внутрішньої мережі газопостачання №ВМГ(П)-№161/Бор Д від 12 травня 2015 року.
Проте, ПАТ «Київоблгаз» не перевірив надходження грошових коштів на його поточний рахунок, відкритий в АБ «Кліринговий дім» та розпочав виконання робіт з будівництва внутрішньої мережі газопостачання по АДРЕСА_1 . Про ненадходження грошових коштів на поточний рахунок позивачу стало відомо лише в січні 2016 року, тобто через сім місяців після виконання договору. Негативні наслідки такої халатної недбалості повинні бути покладені саме на ПАТ «Київоблгаз», а не на ОСОБА_1 , який є лише споживачем та перебуває в нерівному з позивачем становищі.
Отже, ОСОБА_1 сплатив на користь ПАТ «Київоблгаз» грошові кошти ще 28 травня 2015 року, тимчасова адміністрація була запроваджена в ПАТ «Банк Національний кредит» лише 08 червня 2015 року, що свідчить про те, що у позивача було достатньо часу для перевірки надходження грошових коштів на його поточний рахунок, відкритий в АБ «Кліринговий дім».
Та обставина, що ПАТ «Київоблгаз» пізно виявив ненадходження грошових коштів на його поточний рахунок об'єктивно перешкоджає ОСОБА_1 повернути сплачені ним грошові кошти.
Як вбачається з матеріалів справи, та як вірно зазначив суд першої інстанції, між ПАТ «Банк Національний кредит» та позивачем виникли правовідносини з безпідставного утримання грошових коштів. Ці правовідносини регулюються правилами ст.1212 ЦК України, відповідно до яких ПАТ «Київоблгаз» має право пред'явити вимогу про повернення грошових коштів до уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Банк Національний кредит».
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо відмови у задоволенні позову.
Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.
Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз» залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: