Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8924/2019
16 липня 2019 року місто Київ
справа № 364/531/18
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.
за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» на рішення Володарського районного суду Київської області від 09 квітня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Моргун Г.Л., повний текст рішення складено 11 квітня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова», третя особа: Відділ державної реєстрації Володарської районної державної адміністрації Київської області про визнання договору оренди землі недійсним, -
У травні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним договір оренди землі укладений 24 вересня 2016 року між ним та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» щодо земельної ділянки площею 4,46 га, яка розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , який зареєстровано 21 листопада 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестиції Васильківського району» (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32590200 від 28 листопада 2016 року) - номер запису про інше речове право 17675347 та скасувати його державну реєстрацію.
В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що21 листопада 2016 року Комунальним підприємством «Центр розвитку та інвестицій Васильківського району» зареєстровано договір оренди земельної ділянки від 24 вересня 2016 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 32590200 від 28 листопада 2016 року), який нібито було укладено між ТОВ «Сільгосптехніка Нова» та ОСОБА_1 .
Зазначав про те, що він не підписував вказаний договір оренди землі, підписи, що вчинені в графі «Орендодавець» у договорі оренди землі вчинений не ним, а іншою особою.
Позивач вважає, що укладення та реєстрація спірного договору оренди землі відбулося поза його волевиявленням.
Рішенням Володарського районного суду Київської області від 09 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недійсним договір оренди землі від 24 вересня 2016 року між ТОВ «Сільгосптехніка Нова» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,46 га, що розташована на території Рубченківської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , право власності на яку посвідчено державним актом серія НОМЕР_2 , який зареєстровано 21 листопада 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестиції Васильківського району» (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень 32590200 від 28 листопада 2016 року ) - номер запису про інше речове право 17675347.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ТОВ «Сільгосптехніка Нова» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 704,80 грн.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 11 квітня 2019 року виправлено описку в резолютивній частині рішення суду від 09 квітня 2019 року у цивільній справі № 364/531/18.
Другий абзац резолютивної частини рішення суду викладено в наступній редакції: договір оренди землі від 24 вересня 2016 року між ТОВ «Сільгосптехніка Нова» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,46 га, що розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , право власності на яку посвідчено державним актом серія НОМЕР_2 , який зареєстровано 21 листопада 2016 року державним реєстратором Комунального підприємства «Центр розвитку та інвестиції Васильківського району» (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень 32590200 від 28 листопада 2016 року ) - номер запису про інше речове право 17675347 визнати недійсним.
Частково не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції відповідач ТОВ «Сільгосптехніка Нова» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив скасувати рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, щоєдиною підставою для задоволення позовних вимог є висновок почеркознавчої експертизи, наявний в матеріалах справи, за яким підпис від імені позивача виконано іншою особою, однак судом не взято до ваги те, що позивач отримував орендну плату за спірним договором оренди, що свідчитьпро схвалення оскаржуваного договору оренди останнім.
Вказував, що судом першої інстанції відмовлено відповідачу у виклику свідків, не надано належної правової оцінки оригіналам доказів, доданих відповідачем до справи.
Зазначав, що в основу оскаржуваного рішення судом покладено припущення та судом неправомірно не застосовано ст.241 ЦК України.
Посилався на те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.
Зауважував, що Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року у справі № 538/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Вказував, що дії позивача, який отримував орендну плату за договором оренди земельної ділянки, азгодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі недійсним, суперечить його попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідача ТОВ «Сільгосптехніка Нова» до суду апеляційної інстанції не надійшло.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційного суду проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Третя особа відділ державної реєстрації Володарської районної державної адміністрації Київської області у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. Від останнього надійшло до суду клопотання, в якому він просив розглядати справу за відсутності їх представника.
Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутності третьої особи відповідно до положень ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору недійсним суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір оренди від 24 вересня 2016 року позивач не підписував, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони правочину та про наявність передбачених законом підстав для визнання його недійсним.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є власникомземельноїділянкиплощею 4,46 га, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_2 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до інформації, яка міститься в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 21 листопада 2016 року зареєстровано договір оренди землі від 24 вересня 2016 року укладений між ТОВ «Сільгосптехніка Нова» та ОСОБА_1 відносно належної позивачу земельної ділянки площею 4,46 га.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач як на підставу недійсності договору оренди землі від 24 вересня 2016 року посилалася на те, що він оскаржуваний договір не підписував.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем з метою доведення своїх позовних вимог було подано клопотання про призначення по справі почеркознавчої експертизи.
Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 24 липня 2018 року у даній справі було призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Згідно висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №8-4/1938 від 05 лютого 2019 року підпис від імені орендодавця у договорі оренди землі від 24 вересня 2016 року між ТОВ «Сільгосптехніка Нова» та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 4,46 га, що розташована на території Рудосільської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , право власності на яку посвідчено державним актом серії НОМЕР_2 , який зареєстровано 21 листопада 2016 року державним реєстратором КП «Центр розвитку та інвестиції Васильківського району» (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень 32590200 від 28 листопада 2016 року) - номер запису про інше речове право 17675347, виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т1. а.с.149-155).
Відповідно до положень частини першої статті 626 ЦК України та частини першої статті 638 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з ст.ст.13, 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Згідно з ч.1 ст.202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до вимог частин 2 та 3 цієї статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Положеннями ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України.
У частині першій статті 236 ЦК України зазначено, що правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що він спірний договір не підписув, оскільки в той час перебував у АТО.
Встановивши, що підпис від імені орендодавця у договорі оренди землі від 24 вересня 2016 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про визнання такого договору оренди землі недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Заперечуючи проти позову, представник відповідача вказувала на те, що позивач з 2016 року отримував орендну плату в натуральній формі відповідно до умов договору оренди від 24 вересня 2016 року, претензій по виплаті орендної плати від позивача на адресу підприємства не надходило, а факт отримання продукції ОСОБА_1 підтверджується платіжними відомостями.
Позивач у судовому засіданні апеляційного суду вказував на те, що дійсно він отримував від відповідача орендну плату, однак вказана плата здійснювалася на виконання договору оренди землі від 28 листопада 2012 року, укладеного між ним та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» щодо належної йому земельної ділянки площею 4,46 га.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» було укладено договір оренди належної позивачу земельної ділянки площею 4,46 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 .
У п.8 зазначеного договору визначено, що договір укладено на 5 років, тобто до 28 листопада 2017 року.
На виконання вказаного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Сільгосптехніка Нова» було підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди від 28 листопада 2012 року.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлю наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, з наданих відповідачем відомостей на видачу пшениці та кукурудзи пайовикам с. Руде Село в рахунок орендної плати не вбачається коли та за яким саме договором була отримана орендна плата в натуральній формі.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази, на які посилається сторона відповідача, а саме: заява ОСОБА_1 від 22 жовтня 2016 року про видачу орендної плати в натуральному вигляді та відомості на видачу пшениці та кукурудзи пайовикам не свідчать про волевиявлення та визнання позивачем оскаржуваного договору та про те, що ці документи стосуються виплати орендної плати саме за спірним договором оренди, а не за будь-яким іншим.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що дії позивача, який отримував орендну плату за договором оренди земельної ділянки, а згодом пред'являє позов про визнання договору оренди землі недійсним, суперечить його попередній поведінці (отриманню плати за користування земельною ділянкою) і є недобросовісним, що виключає можливість задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача є законними і обґрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, судова колегія приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільгосптехніка Нова» - залишити без задоволення.
Рішення Володарського районного суду Київської області від 09 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: