справа № 755/8896/19 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Гаврилова О.В.
16 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Саліхова В.В.
суддів: Головачова Я.В., Поліщук Н.В.
секретаря судового засідання: Дячук І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Головного територіального управління юстиції у місті Києві про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Головного територіального управління юстиції у м. Києві та просила визнати незаконними та скасувати накази від 01.03.2019 №110/05, від 20.03.2019 №121/03 про застосування заходу дисциплінарного стягнення до позивача; поновити ОСОБА_2 на посаді державного нотаріуса Другої Київської державної нотаріальної контори ГТУЮ у м. Києві; стягнути з ГТУЮ у м. Києві на користь ОСОБА_2 кошти у сумі 50 000,00 грн. в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в справі за вищевказаним позовом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на невідповідність нормам ЦПК України висновків суду першої інстанції про відсутність цивільної юрисдикції по даному спору. В обґрунтування своїх доводів вказує, що дна справа відноситься до юрисдикції загальних судів. Зазначає, що позивач звільнена на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у порядку, передбаченому ст.ст. 147-149 КЗпП України без застосування спеціальних процедур, передбачених Законом України «Про державну службу».
Відповідач відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не подав.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10293/2019
У судовому засіданні ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній та просив останню задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили
У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності інших учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що остання підлягає частковому задоволенню.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та роз'яснено позивачу право на звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва в порядку адміністративного судочинства.
З таким висновком суду повністю не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.
За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої законом «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.97 N475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Висловлювання «судом, встановленим законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства та щодо визначеного кола правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з п. 1 ст. 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів», відповідно до статті 2? Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні умов допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю; здійсненні контролю за організацією нотаріату, проведенням перевірок організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії, здійснюють контроль за організацією нотаріату, проводять перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні переліку додаткових послуг правового і технічного характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, та встановленні розмірів плати за їх надання державними нотаріусами; встановленні правил професійної етики нотаріусів. Контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
За змістом цього Закону відмова у видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (стаття 11 Закону), рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю (стаття 12 Закону), акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса (стаття 25 Закону), наказ про зупинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса (стаття 29? Закону), наказ про припинення нотаріальної діяльності (стаття 30? Закону) можуть бути оскаржені до суду.
Згадані рішення, а також інші рішення, дії чи бездіяльність, прийняті (допущені) Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі під час здійснення повноважень у сфері державного регулювання нотаріальної діяльності, можуть бути оскаржені у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з цього кодексу та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.
Спори про поновлення на роботі (ст.ст. 232, 235 гл.ХV «Індивідуальні трудові спори» КЗпП) належать до трудових спорів.
Отже, спори за позовами осіб щодо захисту порушених трудових прав, які грунтуються на положеннях норм трудового законодавства, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Матеріали справи свідчать, що предметом спору є поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди державному нотаріусу ОСОБА_2
Спір між сторонами виник з приводу притягнення державного нотаріуса ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та її звільнення суб'єктом владних повноважень.
Разом з тим, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що при звільненні ОСОБА_2 не було анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю позивача, що є підставою для розгляду даного позову в порядку адміністративного судочинства.
На вищевикладене, суду першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов передчасних висновків, з неповним з'ясуванням обставин справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 07 червня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 17.07.2019.
Головуючий: В.В. Саліхов
Судді: Я.В. Головачов
Н.В. Поліщук