Справа №761/28611/18
Апеляційне провадження №22-ц/824/5566/2019
11 липня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,
за участю секретаря Тімуш Д.І.,
розглянувши справу за апеляційною скаргою обслуговуючого кооперативу «Прогресс» до якої приєднався ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року у справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Прогресс» до ОСОБА_2 про зміну умов договору у зв'язку з істотною зміною обставин,
У липні 2018 року обслуговуючий кооператив «Прогресс» звернувся до суду з позовом про зміну умов укладеного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, мотивуючи його наступним:
06.08.2015 року між позивачем та ОСОБА_2 укладений договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), за умовами якої позивач отримав право користування чужою земельною за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1000 га, з цільовим призначенням: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. В пункті 3.1 укладеного договору зазначено, що право забудовника користуватися належною землевласнику земельною ділянкою для забудови встановлено на 3 (три) роки, починаючи з дня його державної реєстрації, а саме: 1 (один) рік - до початку будівництва; 1,5 (півтора) року - будівництво будинку; 0,5 (половина) року - непередбачувані обставини.
05.08.2016 року ОК «Прогресс» зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт, але наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва від 07.02.2018 року реєстрацію вищенаведеної декларації було скасовано. Вважає, що скасування реєстрації декларації в розумінні положень ст. 652 ЦК України є істотною обставиною, яка повинна мати наслідок у вигляді зміни умов укладеного договору шляхом продовження строку його дії, тому і звернувся до суду з даним позовом. З врахуванням уточненої позовної заяви просить змінити умови укладеного договору шляхом викладення пункту 3.1 в редакції: «Передбачене цим договором право забудовника користуватися належною землевласнику земельною ділянкою для забудови продовжено на три роки, починаючи з дня його реєстрації, тобто до 2021 року на тих же умовах».
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтував скаргу тим, що висновок суду про те, що позивач повинен був завершити будівництво до 07.02.2018 року, тобто до моменту скасування реєстрації декларації, - безпідставний та надуманий. Крім того зазначеня судом, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до спірного договору, зокрема: наявності виняткових обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, доказів того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам, доказів розміру шкоди, яку може зазнати позивач, а також розміру затрат, матеріали справи не містять, не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами справи і нормами діючого законодавства. Крім того, суд в оскаржуваному рішенні не навів жодних посилань на докази, які наявні в матеріалах справи та не зазначив мотивів їх відхилення. За таких умов вважає, що судом під час розгляду справи не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, а викладені у рішенні суду висновки помилкові і не відповідають обставинам справи.
Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням суду, ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, приєднався до поданої апеляційної скарги обслуговуючого кооперативу «Прогресс». Заява про приєднання до апеляційної скарги позивача була прийнята до розгляду ухвалою суду від 18.06.2019 року в частині мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі позивача.
Відповідач ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, де вказала, що оскаржуване рішення вважає таким, що ухвалене із додержанням норм матеріального і процесуального права, з врахуванням доказів наданих сторонами, відсутністю істотних обставин, що не надали позивачу (апелянту) можливості виконати умови договору суперфіцію. Просивла апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими за встановленою законом процедурою доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Положеннями с. 3 ст. 367 ЦПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апелянтом до апеляційної скарги було додано ряд документів, які не були представленні до суду першої інстанції. В той же час жодного клопотання про доручення таких документів до матеріалів справи із обґрунтуванням неможливості їх надання до суду першої інстанції апелянтом представлено не було. Не було ним доведено такої неможливості й в ході розгляду справи. За таких умов підстави для прийняття таких доказів та врахування їх при вирішенні справи в даному випадку відсутні.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що підстави для його зміни чи скасування відсутні.
В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 06.08.2015 року між сторонами укладений договір про право користування чужою земельною ділянкою для забудови на строк у 3 (три) роки, починаючи з дня його державної реєстрації. Строк користування земельною ділянкою для забудови складається з термінів: 1 (один) рік - до початку будівництва; 1,5 (півтора) року - будівництво будинку; 0,5 (половина) року - непередбачувані обставини. Через рік, тобто 05.08.2016 року позивачем було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на будівництво житлового будинку. Наказом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю м.Києва, 07.02.2018 року реєстрацію вищенаведеної декларації було скасовано.
Підставою для відмови в задоволенні позову у суді першої інстанції стало те, що будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження одночасного існування всіх чотирьох умов для внесення змін до спірного договору, зокрема: наявності виняткових обставин в розумінні ст. 652 ЦК України, позивачем не представлено. Крім того обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки зазначені позивачем зміни виникли вже після терміну закінчення будівництва за договором. З наведеною позицією суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи її виваженою та обґрунтованою.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду.
У відповідності до вимог ч.ч.1, 2, 4 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд невірно вирішив його позовні вимоги, оскільки станом на 11.06.2018 року будівництво будинку не завершено з тих підстав, що декларацію про початок виконання робіт скасовано і такі обставини виникли не з вини забудовника, а є форс мажорними. До того ж не могли бути передбачені забудовником та є непередбачуваними в силу п.3.1.1. договору, в частині погодження строків та етапів будівництва. Вказав, що він поштовим відправленням направляв відповідачу додаткову угоду про продовження дії строку дії договору суперфіцію, але відповіді не отримав. Вказує, що саме з непередбачуваних підстав виникла необхідність продовжити строк дії договору від 06.08.2015 року. В зв'язку з чим і відповідно до вимог ст. 652 ЦК України вважає, що у даному випадку мають місце істотні обставини, що повинні мати наслідок у вигляді зміни умов укладеного Договору, шляхом внесення змін до договору, в судовому порядку, а саме в п.3.1. Таким чином просив продовжити строк дії укладеного з відповідачем договору суперфіції ще на три роки.
Зазначені доводи апелянта були розглянуті апеляційним судом, за результатами чого суд приходить до висновку про їх необґрунтованість. В своєму рішенні суд першої інстанції дав належну оцінку даному питанню та прийшов до висновку про те, що в розумінні положень ст. 652 ЦК України скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт в даному випадку (з огляду на терміни договору та час виникнення такої обставини) не є тією істотною обставиною, яка б зумовлювала можливість змінити умови договору шляхом продовження строку його дії. Стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами одночасного існування необхідних чотирьох умов для внесення змін до укладеного договору. Колегія суддів відзначає, що ЦК України базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань, прийнятих на себе за договором. Можливість розірвання чи зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин, з яких сторони виходили при укладанні договору, Кодекс пов'язує з певними визначеними випадками, на які безпосередньо вказується в ст.652 ЦК України. Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених за приписами чинного законодавства. При вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст.652 ЦК України, необхідним є з'ясування питань стосовно доведення у чому саме обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та як саме змінились, і чому така зміна є істотною. Вимагаючи продовження договору на цій підставі, позивач обов'язку доказування таких обставин у відповідності до ст.12, 81 ЦПК України не виконав, що і було зазначено судом першої інстанції, а доводи апелянта з цього приводу висновок суду в цій частині не спростовують.
Крім того суд першої інстанції зауважив, що строк користування земельною ділянкою, відповідно до укладеного договору від 06.08.2015 року для забудови складався з:
- 1 (один) рік - до початку будівництва;
- 1,5 (півтора) року - будівництво будинку;
- 0,5 (половина) року - непередбачувані обставини.
З врахуванням наведеного, будівництво будинку повинно бути завершено через 2 роки і шість місяців, у строк до 07.02.2018 року, тобто до скасування реєстрації такої декларації. З такою позицією в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки дійсно станом на 07.02.2018 року будівництво житлового будинку на АДРЕСА_1 , у Шевченківському районі міста Києва повинно бути завершено і скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт не перешкоджало б своєчасному закінченню будівельних робіт, які позивач мав завершити через два с половиною роки з дня укладання договору суперфіції.
Крім того, стверджуючи про те, що за півроку до закінчення терміну договору виникли обставини, які перешкодили позивачу виконати умови такого договору, він просить продовжити строк дії договору на три роки, що колегія суддів вважає не співмірним із обґрунтуванням такого продовження.
І насамперед, при вирішенні даного питання колегія суддів зважає на те, що ще при укладенні спірного договору саме на вирішення непередбачуваних обставин сторони й збільшили строк, необхідний для будівництва, на півроку, прямо встановивши це в п. 3.1.1. договору. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, саме й виникли за півроку до закінчення його терміну. За таких умов ще при укладенні договору сторони визначили додатковий строк на подолання непередбачуваних обставин, відтак вимога про збільшення строку дії договору з цих підстав суперечать погодженим сторонами домовленостям та умовам.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом. За таких умов підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Прогресс» до якої приєднався ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 21 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Д.О. Таргоній
К.П. Приходько