Справа № 686/19233/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Приступа Д.І.
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
18 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2019 року (суддя Приступа Д.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Управління патрульної поліції у м. Хмельницькому про скасування постанови від 09.08.2018 року серії НК №722069 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2019 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема апелянт, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, що призвело до недотримання вимог ПДР України. Крім того, апелянт наголошує на тому, що виявлена поліцейським несправність, а саме відсутність освітлення заднього номерного знаку, сталась не з вини позивача.
Відповідачем направлено на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, поміж іншого зазначено, що мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення є безпідставними та необгрунтованими, в той час як рішення суду першої інстанції винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи. На думку відповідача, судом вірно застосовано норми процесуального і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму судовому рішенні, надано належну оцінку всім доказам.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції, 09.08.2018 року інспектором патрульної поліції лейтенантом поліції Діхтярем В.М. відносно ОСОБА_2 була винесена постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. в зв'язку з тим, що останній 09.08.2018 року, близько 22 год. 00 хв. у м.Хмельницькому, по вул. Західно-Окружна, керував транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_1 , в якого був неосвітлений номерний знак в темну пору доби, чим порушив п.2.9 (в) Правил дорожнього руху України та не пред'явив документи, передбачені в п.2.1, чим порушив п.2.4 Правил дорожнього руху України.
Позивач, вважаючи постанову інспектора патрульної поліції протиправною та такою, що прийнята з порушенням його прав, звернувся до суду з позовом про її скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність постанови від 09.08.2018 року серії НК №722069, в той час як позивачем не надано належних обґрунтувань та доказів протилежного. Зокрема, на підтвердження винесеної постанови, представником відповідача надано відеозапис фіксації правопорушення з якого вбачається невиконання позивачем законних вимог інспектора.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до ст.23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Стаття 14 Закону України "Про дорожній рух" зобов'язує учасників дорожнього руху знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За приписами п. 2.3 Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
а) перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення ваітгажу;
б) бути уважним, стежити за дороясиьою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Відповідно до абз.1,3 п. 30.2 Правил дорожнього руху на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка.
Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.
Відповідно до п.2.9 (в) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» цоліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі автоматичну фото- і відеотехніку.
Судом встановлено, що 09 серпня 2018 року, інспекторами патрульної поліції проводилась фіксація на місці події факту правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Так, з відеозапису, який міститься в матеріалах справи судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу, інспектор підійшов до водія, представився, пояснив причину зупинки, а саме керування транспортним засобом у якого неосвітлений номерний знак у темну пору доби. Водій вийшов з автомобіля та пересвідчився, що номерний знак дійсно не підсвічується. В подальшому, інспектором було повідомлено водію що відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорущення та надано законну вимогу пред'явити документи передбачені в п.2.1 ПДР України, однак гр. ОСОБА_1 відмовився пред'явити документи зазначені інспектором.
Пунктом 2.4 ПДР, передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до пункту 2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Згідно ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).
В даному випадку відповідач виявив факт вчинення позивачем порушення вимог ч.1 ст.126 КУпАП. Тому інспектор як посадова особа, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем ПДР, маючи відповідні повноваження дійшов до висновку про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП.
Таким чином колегія суддів апеляційного суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідач правомірно зупинив позивача та правомірно вимагав у позивача пред'явити відповідні документи.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Судом встановлено, що після зупинки транспортного засобу під керуванням гр. ОСОБА_1 , останній на вимогу поліцейського не пред'явив для перевірки посвідчення водія.
Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення позивачем вимог пункту 2.1 ПДР та не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутністі підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 червня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.