Справа № 240/1075/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
17 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року (м.Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,
в лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення; зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день виключення зі списків особового складу (19.07.2018) з встановленням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) січень 2016 року; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахування судом всіх обставин справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказав на те, що останній виконував роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, в якому було зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення.
В силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 ) на посаді заступника командира навчального батальйону по роботі з особовим складом.
19.07.2018 згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №172 був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 (а.с. 12-13).
Проте, на день виключення зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право за час проходження військової служби, а саме: індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 19.07.2018 (день виключення зі списків особового складу В/ч НОМЕР_1 ).
11.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до командира В/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації за вказаний період (а.с. 19).
У відповідь на звернення від В/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримав довідку від 20.11.2018 №682, в якій відображено нарахування індексації зі зміненим у січні 2016 року базовим місяцем, проте індексацію грошового забезпечення позивачу виплачено не було (а.с. 11).
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 19.07.2018 протиправними, та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, а тому невиплата позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 19.07.2018 свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції за такими доводами.
Відповідно до абз. 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі- Закон № 2011-XII) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" № 1282-XII від 03 липня 1991 року (надалі по тексту - Закон № 1282-XII ) визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Як вбачається з довідки про доходи №682 від 20.11.2018, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року до липня 2018 року, з встановленням базового місяця - січень 2016 року (а.с. 41).
При цьому, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що за період з 01.01.2016 до 19.07.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не була нарахована та відповідно не виплачена.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно з ст. 4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз. 8 п. 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З матеріалів справи встановлено, що позивачу за період з 01.01.2016 до 19.07.2018 Військовою частиною НОМЕР_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить не про протиправність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат, відповідачем не вчинялися.
Судова колегія критично ставиться до посилань відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів МОУ №248/3/9/1/2 від 04.01.2016, телеграму Департаменту Фінансів Міністерства оборони України від 31.12.2015 №248/3/9/1/1150 та роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 №10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16 та від 23.08.2012 №259/10/136-12, оскільки вказані документи не є нормативно-правовими актами, Військова частина НОМЕР_1 повинна була діяти відповідно до закону, який має вищу юридичну силу.
Також суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи відповідача про те, що грошове забезпечення військовослужбовців здійснюється в межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки відсутність на рахунках Військової частини НОМЕР_1 коштів для таких виплат не є само по собі належним доказом неможливості здійснення останніх.
При цьому, відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження факту відсутності в бюджеті відповідного рівня (Міністерства оборони України), з якого фінансується Військова частина НОМЕР_1 , коштів на індексацію грошового забезпечення, і як наслідок не надходження відповідних фінансових асигнувань на рахунки військової частини для виплати індексації військовослужбовцям у вказаний період. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ним з 2016 року надсилались відповідні заявки до вищестоящого органу стосовно потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням викладеного, вимог закону та практики Європейського суду з прав людини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказав на необґрунтованість посилань відповідача щодо відсутності на його рахунках коштів для виплати індексації грошового забезпечення, що не є належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, які передбачені законом.
А відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до 19.07.2018 (день виключення зі списків особового складу).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 липня 2019 року.
Головуючий Курко О. П.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.