Справа № 640/7092/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Арсірій Р.О.
17 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Пилипенко О.Є.;
за участю секретаря: Андрієнко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року (розглянута у підготовчому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови №49574528,-
У квітні 2019 року, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі- відповідач), в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюти І.М. від 26.04.2017 в рамках виконавчого провадження № 49574528 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7 303 017,13 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 14 травня 2019 року о 15:00 год.
Зазначено, що заява позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із позовом буде розглянута у першому підготовчому судовому засіданні.
У підготовчому судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.
В обгрунтування поданого клопотання представник зазначив, що ОСОБА_1 вже зверталася до суду в порядку цивільного судочинства, де предметом оскарження була постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення виконавчого збору від 26.04.2017 у ВП № 49574528.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 17.05.2018 у справі № 370/1034/15-ц скарга ОСОБА_1 була задоволена, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу. Постановою Апеляційного суду Київської області від 26.07.2018 у справі № 370/1034/15 ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17.05.2018 скасовано, провадження у справі закрито. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Відтак, позивач був обізнаний про те, що оскарження постанови про стягнення виконавчого збору віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Таким чином, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у строк, визначений КАС України. Однак, ОСОБА_1 обрала інший спосіб захисту та звернулася 09.08.2018 до Верховного Суду. Втім, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 370/1034/15-ц касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2018 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
Клопотання представника Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 26.04.2017 в рамках виконавчого провадження № 49574528 - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просив дану ухвалу скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а а ухвала судді - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що останньою пропущено строк звернення до адміністративного суду без поважних на те причин.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, що постановою державного виконавця від 04 грудня 2015 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом, виданим 28 жовтня 2015 року Макарівським районним судом Київської області, згідно з яким у рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт союз ЛТД» перед Публічним акціонерним товариством «Європейський газовий банк» у розмірі 73 млн 30 тис. 171 грн 37 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку площею 6,3730 га, що розташована у Макарівському районі Київської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 Остання виступила майновим поручителем за кредитним договором від 30 липня 2013 року, укладеним між ПАТ «Єврогазбанк» та ТОВ «Еліт союз ЛТД».
У подальшому постановою державного виконавця від 26 квітня 2017 року повернуто виконавчий документ про звернення стягнення на вказану земельну ділянку стягувачу - ПАТ «Єврогазбанк» за його заявою, тобто без виконання.
Постановою державного виконавця від 26 квітня 2017 року з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір у розмірі 7 млн 303 тис. 17 грн 13 коп.
Того ж дня постанову про стягнення виконавчого збору надіслано засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, з наведеного вбачається, що з травня 2017 року позивач мала реальну можливість звернутись до суду з відповідною позовною завою, якщо вважала що відповідачем було неправомірно прийнято рішення (постанову) про стягнення з неї виконавчого збору у ВП № 49574528.
Між тим, лише у лютому 2018 року позивач звернулась до Макарівського районного суду Київської області зі скаргою на дії та постанову державного виконавця, у якій просила скасувати постанову державного виконавця від 26.04.2017 про стягнення виконавчого збору.
Більше того, навіть після прийняття 26.07.2018 Апеляційний судом Київської області постанови, якою ухвалу суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито, позивач не звернулась до адміністративного суду з позовною заявою. Зокрема, в мотивувальній частині даної постанови судом апеляційної інстанції звернуто увагу, що оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 6 та 13 червня 2018 року у справах № 127/9870/16-ц та № 307/1451/15-ц відповідно.
При цьому, суд враховує, що про причини неможливості звернення до суду із відповідним позовом до 22.04.2019 позивач не вказує та жодних доказів на підтвердження відповідних обставин суду не надав.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванюта І.М. прийнято постанову ВП №49574528 від 26.04.2017 р. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7 303 017,13 грн.
Не погоджуючись із вказаною постановою, у ОСОБА_1 звернулася в Макарівський районний суд Київської області із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Іванюта І.М. про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області у справі №370/1253/17, встановлено що позовна заява підсудна Макарівському районному суду Київської області та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.01.2018 р.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області провадження у справі №370/1253/17 за позовом ОСОБА_1 на дії та постанову державного виконавця - закрито, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зазначену вище ухвалу суду було отримано 06.02.2018 р.
08.02.2018 року ОСОБА_1 в порядку статті 383,384 ЦПК України, звернулася в Макарівський районний суд Київської області із скаргою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Іванюта І.М. про визнання дій державного виконавця протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору.
Колегія суддів зазначає, що одночасно позивачем подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою, мотивуючи його тим, шо після того, як їй стало відомо про оскаржувану постанову вона звернулася до суду з відповідним адміністративним позовом, проте ухвалою від 25 січня 2018 року провадження було закрито з підстав того, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Як встановлено судом, зазначену ухвалу заявник отримала поштою 06 лютого 2018 року.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що позивачка була позбавлена можливості на звернення до суду зі скаргою в порядку цивільного судочинства, а також зважаючи на відсутність у неї юридичної підготовки в процесуальних питаннях, строк є пропущеним з поважних причин.
Окрім зазначеного, суд апеляційної інстанції, звертає увагу на те, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09 лютого 2018 року у справі № 370/1034/15-ц ОСОБА_1 відмовлено у поновленні строку на оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, скаргу залишено без розгляду та повернуто заявнику.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасувати, з мотивів неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права, і направити справу для розгляду до суду першої інстанції, визнавши наведені причини пропуску строку на звернення до суду поважними та поновити цей строк.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що про порушення своїх прав та інтересів заявник дізналася 07 червня 2017 року після отримання поштою постанови державного виконавця.
Відкривши провадження у адміністративній справі 13 червня 2017 року, суд призначив судове засідання на 25 січня 2018 року, в якому було вирішено питання щодо юрисдикції даної справи. Крім того, суд порушив право заявника на судовий захист.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 28 березня 2018 року у справі № 370/1034/15-ц, Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 09 лютого 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Приймаючи вказану постанову Апеляційний суд Київської області встановив, що 26 квітня 2016 року головний державний виконавець Іванюта І.М. прийняв постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 7 303 017,13 грн., яку остання отримала поштою 7 червня 2017 року.
Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 в десятиденний строк після отримання копії оскаржуваної постанови звернулася до Макарівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головного державного виконавця цього відділу Іванюти І.М. про оскарження дій державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору. Ухвалою суду від 13 червня 2017 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25 січня 2018 року.
25 січня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За результатом розгляду вказаної заяви 25 січня 2018 року суд постановив ухвалу про закриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник скористалася своїм процесуальним правом на оскарження дій державного виконавця щодо прийняття постанови про стягнення з неї виконавчого збору, проте справа, яка була призначена до розгляду на 25 січня 2018 року, не підлягала розгляду в порядку адміністративного судочинства, після чого звернулася до суду в передбачений статтею 447 ЦПК України строк, тобто 08 лютого 2018 року.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів зазначає, що посилання суду на те, що ОСОБА_1 дізналась про непідвідомчість адміністративного позову саме 25 січня 2018 року під час подання до суду клопотання про закриття провадження є необґрунтованими, оскільки за змістом відповідної ухвали заявник не була присутня в судовому засіданні при вирішенні цього питання, а її копію отримала поштою лише 06 лютого 2018 року.
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 17 травня 2018 року у справі №: 370/1034/15-ц поновлено строк на оскарження постанови державного виконавця, скаргу задоволено, визнано дії державного виконавця протиправними та скасовано постанову головного державного виконавця Департаменту ДВС Іванюти І. М. від 26 квітня 2017 року ВП №49574528 про стягнення виконавчого збору.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року у справі № 370/1034/15-ц Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 17 травня 2018 року - скасовано, провадження у справ закрито.
Позивачем до Касаційного цивільного суду Верховного суду було подано касаційну скаргу на Постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року по справі у справі №370/1034/15-ц.
28.08.2018 року Верховним Судом було постановлено ухвалу, якою відкрито касаційне провадження у справі.
20.02.2018 року Верховним Судом було постановлено ухвалу, якою справу за скаргою ОСОБА_1 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Постановою Великої палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 р. (справа № 370/1034/15-ц), касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Апеляційного суду Київської області від 26 липня 2018 року без змін. Постанова Великої палати Верховного Суду мотивована тим, що оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Вказану пстанову позивач отримала, у поштовому відділенні 13.04.2019 року, про що свідчить копія поштового конверту та роздруківка із сайту Укрпошта за номером відправлення 0104336288339.
22.04.2019 р. (протягом 10-ти днів з моменту отримання постанови Верховного Суду), керуючись висновками Великої палати Верховного Суду викладеними у Постанові від 03 квітня 2019 р. (справа № 370/1034/15-ц), ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 26.04.2017№49574528.
Окрім зазначеного вище, колегія суддів звертає увагу на те, що разом із даним позовом було подано заяву про поновлення пропущеного строку на звернення до адміністративного суду.
Таким чином, ОСОБА_1 у червні 2017 р. звернулася до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови від 26.04.2017 №49574528, тобто починаючи з червня 2017 р. по сьогоднішній день ОСОБА_1 постійно перебуває у судовій процедурі оскарження вказаної постанови державного виконавця. Жодного дня ОСОБА_1 не допускала, щоб постанова державного виконавця перебувала у позасудовому стані.
Разом з тим, на момент подання позову (скарги) до Макарівського районного суду Київської області, судова практика по застосуванні норм нового Закону України «Про виконавче провадження» щодо оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору ще не була остаточно сформована.
Відповідно справи такої категорії розглядались як порядку судового контролю за виконанням судового рішення (ст..З83,384 ЦПК України), та і в порядку адміністративного оскарження.
Більше того, позов (скаргу) ОСОБА_1 було прийнято Макарівським районним судом Київської області до розгляду. Про це було винесено відповідні ухвали суду.
Оскільки дана справа була прийнята до розгляду в порядку цивільного судочинства та розглянута Макарівським районним судом Київської області, Апеляційним судом Київської області та Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду, у скаржника було відсутнє право (можливість) на подання та розгляд аналогічної позовної заяви в порядку адміністративного судочинства, оскільки це суперечило б вимогам п. 11 ч. 5 статі 160 КАС України.
Отже, посилання на те, що з травня 2017 року позивач мала реальну можливість звернутись до суду з відповідною позовною завою, а звернулася лише у лютому 2018 року до Макарівського раііонного суду Київської області не відповідають дійсності та обставинам справи.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено обставини справи та матеріали справи у зв'язку із чим суд прийшов до прмилуового висновку щодо залишення позовної заяви без розгляду.
Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Аналізуючи оскаржувані рішення, колегія суддів вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином наведені обставини не досліджено, відповідної оцінки їм не надано, у зв'язку з чим безпідставно позов залишено без розгляду.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Отже, суддя суду першої інстанції дійшов помилкового висновку про залишення без розгляду адміністративного позову, чим порушив норми процесуального права.
За таких обставин керуючись ст.320 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 237, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 312, 320, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 травня 2019 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
(Повний текст виготовлено - 17 липня 2019 року).
Головуючий суддя: Л.О. Костюк
Судді: Н.П. Бужак,
О.Є. Пилипенко