18 липня 2019 р.Справа № 554/4216/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Лях О.П.,
Суддів: Калитки О. М. , Рєзнікової С.С. ,
при секретарі судового засідання Машурі Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2019 (повний текст виготовлено 17.05.2019, головуючий суддя І інстанції Савченко А.Г., м.Полтава) по справі № 554/4216/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду м. Полтава з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області відносно не складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Полтавське відділення поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області скласти належно оформлений протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2019 відмовлено у відкритті адміністративного позову ОСОБА_1 .
Ухвалюючи рішення щодо відмови у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що спір між ОСОБА_1 та Головним управлінням Національної поліції в Полтавській області, Полтавським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки дії відповідачів ніяким чином не порушують права позивача, не породжують, не змінюють та не припиняють його права і обов'язки саме у сфері публічно-правових відносин.
Не погодившись із даною ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказано, що позивач була учасником ДТП, внаслідок якого отримала тілесні ушкодження та потрапила до лікарні. Кримінальне провадження стосовно даного ДТП було закрите. Разом з тим, досудовим розслідуванням, проведеним в межах кримінального провадження, встановлено вчинення ОСОБА_2 порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим до Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області було направлено відповідні матеріали для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності. Однак, уповноваженими особами відповідачів протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 не було складено. Зазначена бездіяльність відповідачів позбавляє позивача можливості в судовому порядку стягнути спричинену шкоду.
Від відповідачів відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому наголошено на законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції.
Фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як слідує із позовної заяви та апеляційної скарги, ОСОБА_1 13 грудня 2017 року, перебуваючи у якості пасажира в автомобілі ЗАЗ д.н.з. НОМЕР_1 , на вулиці Р. Кириченко в місті Полтава потрапила в дорожньо-транспортну пригоду за участю аавтомобіля ВАЗ 21112 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2
14 грудня 2017 року за вказаним фактом СВ Полтавського ГУНП в Полтавській області були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170040005491 за попередньою кваліфікацією ч. 1 ст. 286 КК України.
13 лютого 2018 року слідчим Полтавського ВП ГУНП в Полтавській обалсті прийнято рішення про закриття кримінального провадження №12017170040005491 від 14 грудня 2017 року у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Копію зазначеної постанови та матеріалів кримінального провадження направлено начальнику Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.
Вказані матеріали було отримано старшим дільничним офіцером поліції сектору превенції Полтавського ВП ГУНП в Полтавській обалсті Платовим А. О., проте не складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за фактом вчиненням адміністративного правопрушення передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку з тим, що останній на телефонні дзвінки не відповідав та за місцем проживання був відсутній.
З огляду на вказане, позивач вважає, що протиправна бездіяльність працівників поліції полягає у не складенні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та у подальшому ненаправленні його до суду для вирішення питання стосовно притягнення останнього до відповідальності, внаслідок чого позивача позбавлено можливості стягнути з винуватця ДТП спричинену їй матеріальну та моральну шкоду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза “судом встановленим законом” поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Занд проти Австрії” зазначив, що поняття “суд, встановлений законом” у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
В свою чергу, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг
Разом з тим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Як слідує із матеріалів справи, позивач оскаржує саме бездіяльність Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області, яка полягає у не складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .
Відповідно до п.3 ч.2 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.
При цьому слід враховувати, що дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.
Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Колегія суддів звертає увагу, що накладення адміністративного стягнення є активною поведінкою суб'єкта владних повноважень, тобто діями. Дії відповідачів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, в свою чергу, окремо від постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржуються.
Разом з тим, положення КАС України не містять обмежень стосовно розгляду справ про невиконання уповноваженими особами повноважень щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення.
За змістом частини 1 статті 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії суб'єкта владних повноважень, скільки бездіяльність такого суб'єкта.
З урахуванням вищенаведеного, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження саме бездіяльності Полтавського відділу поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області відносно не складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 .
Відтак, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції, а тому у відповідності до положень ст. 320 КАС України наявні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Керуючись ст.ст.2, 229, 241, 242, 243, 250, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2019 по справі № 554/4216/19 - задовольнити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтава від 17.05.2019 по справі № 554/4216/19 - скасувати.
Справу № 554/4216/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області, Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складено 18 липня 2019 року.
.
Головуючий суддя (підпис)О.П. Лях
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка С.С. Рєзнікова