П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 липня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/207/19
Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді -Кравченка К.В.,
судді -Джабурія О.В.,
судді -Вербицької Н.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року по справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
В лютому 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (надалі - відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №006431405 на суму 34000,00 грн. та №006421405 на суму 3413,85 грн..
В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірні ППР є протиправними, оскільки позивач в період відсутності ліцензії торгівельну діяльність не здійснювала, а місце зберігання підакцизних товарів співпадає з місцем здійснення торгівельної діяльності яке зазначено як в попередній ліцензії так і в отриманій 22.03.2018 року. Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача позивач звернулась з позовом до суду.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 року позовні вимоги задоволені частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 26.12.2018 року №006431405 на суму 34000,00. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14.12.2018 року посадовими особами відповідача складено акт фактичної перевірки №0537/21/22/РРО/3108703865 ФОП ОСОБА_1 , кафетерію за адресою: АДРЕСА_1 (далі - акт перевірки) (а.с.11-13).
Як вбачається з акту перевірки, посадовими особами відповідача, під час перевірки встановлено не оприбуткування (своєчасне оприбуткування) готівкових коштів, які надійшли до каси (місця проведення) розрахунків 12.07.2018 року у розмірі 682,77 грн.. Вказана сума коштів оприбуткована в КОРО на наступний день 13.07.2018 року після друку Z-звіту №1018 за 13.07.2018 року. Це порушення стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №006421405 на суму 3413,85 грн..
Також під час фактичної перевірки встановлено відсутність ліцензії у позивача з 02.03.2018 року по 21.03.2018 року та невнесення місця торгівлі позивача до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних та тютюнових виробів. Це порушення стало підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №006431405 на суму 34000,00 грн..
Враховуючи, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №006431405 на суму 34000,00 грн., та керуючись вимогами ст.308 КАС України щодо меж апеляційного перегляду рішень суду першої інстанції, колегія суддів переглядає рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14.03.2019 року лише у вказаній частині.
Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 26.12.2018 року №006431405 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.12 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481-95 ВР від 19.12.1995 року (далі - Закон №481-95-ВР) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
Відповідно до абз.4 ч.2 ст.17 Закону №481-95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Відповідно до абз.11 ч.2 ст.17 Закону №481-95-ВР встановлено, що зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавець розмежовує такі два окремі правопорушення, як торгівля алкогольними напоями без ліцензії та зберігання алкогольних напоїв у місцях, зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, у разі виявлення яких суб'єктом владних повноважень приймається окреме рішення по кожному з них.
З матеріалів справи вбачається, що позивач з 02.03.2018 року по 21.03.2018 року не мала права здійснювати торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, оскільки після закінчення терміну дії попередньої ліцензії 02.03.2018 року, наступні ліцензії діяли тільки з 22.03.2018 року (а.с.45-46).
Під час судового засідання судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що в період відсутності ліцензії позивач не здійснювала реалізацію тютюнових виробів та алкогольних напоїв, але зберігала їх за місцем здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до п.1.1 Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 28.05.2002 року №251 (далі - Порядок) Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Відповідно до ст.15 Закону №481-95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.
Згідно ст.1 Закону №481-95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавцем встановлено обов'язок суб'єктів господарювання саме після отримання ліцензії на продаж алкогольних напоїв зберігати спирт, алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях зберігання, які зафіксовані в Єдиному державному реєстрі місць зберігання.
Відповідно до вимог ст.15 Закону №481-95-ВР внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі..
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає саме після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами та відповідності такого місця поняттю «місце зберігання» у розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Враховуючи, що позивачем в період з 02.03.2018 року по 21.03.2018 року не було отримано ліцензії на торгівлю алкогольними напоями, то він був позбавлений обов'язку щодо внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання алкогольних напоїв. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.02.2018 року по справі №820/2767/17
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення від 26.12.2018 року №006431405 на суму 34000,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Дану справу було розглянуто судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 14 березня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кравченко К.В.
Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.