15 липня 2019 р.Справа № 480/283/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Сіренко О.І. , Калитки О. М. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року, головуючий суддя І інстанції: М.М. Шаповал, м. Суми по справі № 480/283/19
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позтвач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення йому одноразової допомоги на підставі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; зобов'язати Міністерство оборони України виплатити йому одноразову грошову допомогу, як військовослужбовцю, якому після звільнення з військової служби встановлена інвалідність, отримана під час виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також у своєму позові просив допустити рішення суду до негайного виконання.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року частково задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано п. 18 протоколу від 19.05.2017 № 50, складеного Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.
Зобов'язано Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Відповідач, Міністерство оборони України, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття судом рішення з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року скасувати в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Третя особа надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позову.
Сторони в судове засідання не прибули, про час та дату слухання справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 23.10.1984 по 19.12.1986, був призваний на спеціальні збори у період з 23.08.1987 по 30.09.1987 під час яких приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з висновком Центральної військово-лікарської комісії встановлено, що захворювання позивача були пов'язані з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується відповідним витягом із протоколу засідання від 11.05.2012 № 881 (а.с. 21).
Відповідно до довідки Міністерства охорони здоров'я серії 10 ААА № 022459 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено IIІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Згідно з довідкою МСЕК від 20.08.2015 серія 10 ААА № 269729 за результатами повторного огляду позивачу встановлено безтерміново II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 11).
Позивач 26.11.2015 звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги з заявою, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як інваліду II групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. До заяви позивачем було додано всі необхідні документи.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22.02.2016 № 334 позивача повідомлено, що оскільки інвалідність він отримав у 2013 році, дія постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 на заявника не поширюється (а.с. 15).
У 2017 році позивач повторно звернувся до Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги з заявою, в якій просив призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, як інваліду II групи, захворювання якого пов'язано з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС. До заяви позивачем було додано всі необхідні документи.
Згідно з копією витягу із протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги № 50 від 19.05.2017 позивачу відмовлено у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум у зв'язку з тим, що на заявника не поширюється дія нормативно - правових актів, на які він посилається та відповідно, відсутні підстави для розгляду поданих документів (а.с. 28).
Позивач не погодившись з відмовою звернувся до суду.
Суд першої інстнції частково задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт - Міністерство не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України в частині належного, правильного та обґрунтованого вирішення питання про призначення спірної виплати за заявою зацікавленої особи, а тому прийняте рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав зазначених у даному рішенні не узгоджується з законом і підлягає скасуванню.
Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги, є передчасною, оскільки будь - яке рішення з даного питання Міністерством оборони України не приймалося, тому вказані вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Коло осіб, котрі мають право на призначення цієї виплати, окреслено законодавцем, зокрема, у ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а випадки, які унеможливлюють призначення виплати викладені - ст. 16-4 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Право на отримання цієї допомоги мають військовослужбовці у співвідношенні (залежності) до категорій згідно з Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", де законодавець до військовослужбовця строкової служби за призовом (аналог дійсної військової служби за Законом СРСР "О всеобщей воинской обязанности") завжди застосовує ознаку у вигляді словосполучення "проходить службу".
Подія поранення військовослужбовця (ушкодження здоров'я) під час проходження військової служби спричинила настання інвалідності, що мало місце 04.02.2013 (первинний огляд - встановлено ІІІ групу інвалідності ) та 20.08.2015 (повторний огляд - встановлено ІІ групу інвалідності).
Законом України № 328-V від 03.11.2006 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" була викладена у редакції, котра вперше запроваджувала виплату одноразової грошової допомоги саме за рахунок коштів Міністерства оборони України, а не у порядку страхування.
Умовою для проведення будь-якої виплати допомоги військовослужбовцю строкової служби законодавець в тексті ч. 6 ст. 16 названого закону визначив 1) поранення, 2) настання інвалідності під час проходження військової служби, 3) настання інвалідності не пізніше спливу трьох місяців від звільнення зі служби.
Закон України № 328-V від 03.11.2006 діяв у період часу з 01.01.2007 - 31.12.2013 (до події набрання чинності Законом України № 5040-17 від 04.07.2012, яким було змінено порядок нарахування і виплати згаданої одноразової грошової допомоги).
Законом України № 5040-17 від 04.07.2012 року стосовно саме випадку настання інвалідності (п. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей") законодавець пов'язав право на одержання допомоги з умовою 1) настання інвалідності під час проходження служби або 2) з тримісячним строком від настання події звільнення з військової служби, а випадок поранення виокремив з-поміж інших підстав і виклав п. 8 ч. 2 ст. 16 означеного закону безвідносно до настання інвалідності.
Закон України № 5040-17 від 04.07.2012 діяв у період 01.01.2014 - 01.01.2017 і не поширювався на осіб, які одержали одноразову грошову допомогу до цієї події.
Цим же законом було запроваджено правило ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей", згідно з яким право на одержання грошової допомоги підлягало реалізації протягом трьох років з дня виникнення.
У матеріалах справи відсутні докази одержання позивачем одноразової грошової допомоги до 01.01.2014.
Порядок нарахування і виплати згаданої одноразової грошової допомоги знову зазнав змін згідно з Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, положення якого набрали чинності з 01.01.2017.
Унаслідок цього, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII право військовослужбовця строкової служби на одержання одноразової грошової допомоги через інвалідність, спричинену отриманим під час проходження служби пораненням, не пов'язувалось з тримісячним строком від події звільнення з військової служби.
Чергові зміни до Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" були внесені Законом України від 06.04.2017 № 2004-VIII (набрав чинності 07.05.2017) у зв'язку із чим збільшено розмір одноразової грошової допомоги.
Судом встановлено, що сторонами визнається факт неодержання громадянином у спірних правовідносинах виплати одноразової грошової допомоги взагалі.
Частиною 8 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців і членів їхніх сімей" у редакції Закону України № 5040-17 від 04.07.2012 (котра почала діяти з 01.01.2014) дійсно передбачено, що право на отримання одноразової грошової допомоги може бути реалізоване особою протягом трьох років з дня виникнення.
Колегія суддів зазначає, що положення названого закону не визначають події, котра може бути кваліфікована як дата виникнення права особи на одержання виплати.
Між тим, таке положення міститься у п. 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (затверджено постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 (далі - Порядок № 975) і визначає, що датою виникнення права є дата встановлення інвалідності.
Також, пунктом другим постанови КМУ від 25.12.2013 № 975 було введено у дію правило, згідно з яким особам, які до набрання чинності Порядком № 975, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: 1) вже призначена допомога виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (затверджено постановою КМУ від 28.05.2008 № 499); Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році (затверджено постановою КМУ від 21.02.2007 № 284); Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів (затверджено постановою КМУ від 21.11.2007 № 1331); а ще не призначена допомога - призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Таким чином, днем виникнення права на одноразову грошову допомогу слід вважати день встановлення інвалідності згідно з довідкою МСЕК.
Досліджуючи зміст оскарженого протоколу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не забезпечив дотримання положень ст. 8 Конституції України в частині правила юридичної визначеності як невід'ємного складового елемента принципу верховенства права та ч. 2 ст. 2 КАС України в частині обґрунтованості, адже допустив одночасне застосування і положень постанови КМУ № 499 від 28.05.2008, і положень постанови КМУ № 975 від 25.12.2013.
Таким чином, колегія суддів вказує на обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання протиправним та скасування п. 18 протоколу від 19.05.2017 № 50, складеного Міністерством оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум та зобов'язання Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у порядку ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року по справі № 480/283/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) О.І. Сіренко О.М. Калитка
Повний текст постанови складено 18.07.2019 року