18 липня 2019 р.Справа № 640/7861/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Сіренко О.І.,
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Цибуковської А.П.
позивача - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.06.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Чередник В.Є., вул. Блюхера, 7б, м. Харків, Харківська, 61168, повний текст складено 12.06.19 року по справі № 640/7861/19
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №5 батальйону №4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліціїсержант поліції Ямшинського Олега Олександровича
про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
15.04.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії ЕАВ №1056308 від 09.04.2019 р. у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП про застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., складену інспектором роти №5 батальйону №4 УПП в Харківській області сержантом поліції Ямшинським О.О., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 09.04.2019 р. близько 22 год.15 хв. він рухаючись на автомобілі CHEVROLET TACUMA, д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Гвардійців Широнінців 44 з дотриманням ПДР України був зупинений інспектором Управління патрульної поліції в Харківській області, який повідомив, що позивач здійснив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП оскільки останній рухався на транспортному засобі на якому не горіла права передня фара . Заперечення позивача про те, що останній перед початком руху перевіряв технічну справність свого автомобіля інспектор жодним чином не відреагував. На прохання надати докази вчинення правопорушення інспектор не надав ОСОБА_1 жодних доказів вчиненого правопорушення та не попередив про здійснення превентивного заходу - застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Також позивач зазначив, що не приймав участі в процесі розгляду справи, його не ознайомили з правами, позбавили права на правову допомогу. Крім того, відповідачем порушено порядок розгляду справи, постанова не містить відомостей щодо доказів скоєння позивачем адміністративного правопорушення. Також відповідач мав скласти протокол про адміністративне правопорушення, а не виносити постанову.
Відповідач та його представник в задоволенні позову просили відмовити, вказавши, що позивачем перекручено події, які відбувалися при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Позивачу було роз'яснено його права, надано можливість скористатись правом на правову допомогу, що підтверджується підписом позивача про ознайомлення з правами. Також відповідач зазначає, що надання доказів, які навіть не зазначені в постанові є його правом. Відповідач вважає зловживанням процесуальними правами посилання позивача, що він не розуміє українську мову. Під час розгляду справи він перейшов в спілкуванні з позивачем на російську мову, тому перекладач був не потрібен. Таким чином, всі дії відповідача вчинені згідно з Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС № 1395 від 07.11.2015 та згідно з Законом України «Про Національну поліцію».
12 червня 2019 року рішенням Київського районного суду м. Харкова у задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач зазначив, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам останнього про те, що оскаржувана постанова не містить відомостей та доказів щодо роз'яснення позивачу його прав при розгляді справи, відповідачем порушено його право на правову допомогу. Крім того, відповідачем, в порушення вимог п.9 ч.1 ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» не повідомив останнього щодо застосування до нього превентивного заходу, тому відеозапис з нагрудної камери поліцейського не може прийматися судом до уваги. Взагалі вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення .
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 09.04.2019 року постановою інспектора роти № 5 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Ямшинського Олега Олександровича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №1056308 до позивача ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП.
У постанові зазначено, що 09.04.2019 о 22:15:56 год. в м. Харкові по вул. Гвардійців- Широнінців 44, ОСОБА_1 керував транспортним засобом з порушенням режиму роботи правої фари в режимі ближнього світла фар, чим порушив п.31.4.3 ПДР керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. У зв'язку з чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав :
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 6 Закону України “Про Національну поліцію” поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Національну поліцію” під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про Національну поліцію” визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно з частиною 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України “Про дорожній рух” визначається Правилами дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306 (із змінами та доповненнями).
Згідно з п. 1.1. Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують зазначені Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Як вбачається з постанови про адміністративне правопорушення Серії ЕАВ № 1056308 від 09.04.2019 року Інспектором роти № 5 батальйону № 4 управління патрульної поліції в Харківській області капралом поліції Ямшинським Олегом Олександровичем встановлено, що 09.04.2019 о 22:15:56 год. в м. Харкові по вул. Гвардійців- Широнінців 44, позивач ОСОБА_1 керував автомобілем CHEVROLET TACUMA, д.н.з. НОМЕР_1 з порушенням режиму роботи правої фари в режимі ближнього світла фар, чим порушив п.31.4.3 ПДР, а саме, керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, чим скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУпАП. У зв'язку з чим до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.
Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, що тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до двадцяти п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Згідно п. 31.4.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Як пояснив в суді апеляційної інстанції відповідач, позивачем було порушено підпункт «а» пункту 31.4.3 Правил дорожнього руху, так як режим роботи зовнішніх світлових приладів автомобіля на якому він рухався не відповідав вимогам конструкції транспортного засобу, оскільки не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла.
Позивач в суді апеляційної інстанції факт того, що на його транспортному засобі під час руху не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла не заперечував, крім того зазначив, що за годину до зупинки відповідачем, його зупинили інші працівники поліції в селищі Пісочин Харківського району , повідомивши про зазначену несправність та попередили про адміністративну відповідальність за експлуатацію транспортного засобу з такою технічною несправністю. Вважає, що до нього не повинно застосовуватись адміністративне стягнення оскільки на початку руху, коли він виїхав з дому, його транспортний засіб був у справному стані, можливості усунути зазначену несправність у нього не було.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач фактично визнає подію правопорушення, а саме той факт, що режим роботи зовнішніх світлових приладів автомобіля на якому він рухався не відповідав вимогам конструкції транспортного засобу, оскільки не горіла лампа правої фари в режимі ближнього світла, відповідальність за яку передбачена ч.1 ст. 121 КУпАП.
Крім того, вказаний факт підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_3 в судовому засіданні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що постанова відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП прийнята з дотриманням норм чинного законодавства і підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
Доводи позивача про те, що відповідач не може посилатися на відеозапис правопорушення здійснений нагрудним знаком в якості доказу, оскільки в постанові відсутнє посилання на наявність зазначеного доказу колегія суддів не приймає до уваги, оскільки позивач в судовому засіданні суду апеляційної інстанції факт скоєння правопорушення не заперечував.
Колегія суддів також не приймає посилання позивача на те, що він не мав можливості усунути несправність автомобіля після того, як його вперше зупинили працівники поліції, оскільки на шляху руху автомобіля позивача по місту наявні станції технічного обслуговування.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року, будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний в першу чергу дотримуватись вимог ПДР України.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність оскаржуваної постанови, яка є предметом оскарження позивачем.
Безпідставними є доводи позивача в апеляційній скарзі щодо порушення відповідачем процедури розгляду адміністративної справи.
Згідно з частиною 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право : знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову по справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
У зазначених положенням Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Водночас зазначені положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складання протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягався до адміністративної відповідальності.
Таким чином, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.
У частинах 1, 2 статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці вчинення є вичерпними і може бути змінений лише законом.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.
Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 279, 280 Кодексу. ( рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року).
Законом України від 14.07.2015 року № 596-У11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесені зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 07.12.2018 року по справі № 286/648/17.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає доводи позивача в апеляційній скарзі про порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та вимог статті 268 КУпАП є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на зазначене, вимоги ч. 2 ст. 2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 268, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 12.06.2019 року по справі № 640/7861/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)О.І. Сіренко
Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 18.07.2019 року