15 липня 2019 р.Справа № 440/67/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Калитки О. М. , Донець Л.О. ,
за участю секретаря судового засідання Ковальчук А.С
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, м. Полтава, повний текст складено 15.04.19 року по справі № 440/67/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс"
до Головного управління ДФС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехсервіс", звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області , у якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.18 року №0000351408 про збільшення суми грошового забезпечення за платежем: "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, 14070100" загалом у розмірі 301509,88 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.18 року №0000341408 про збільшення суми грошового забезпечення за платежем: "Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010000" у загальному розмірі 773,86 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що надані позивачем документи на підтвердження отримання транспортно-експедиційних послуг від ПП "Сумитрансекспедиція" (акти виконаних робіт) не дають можливість ідентифікувати та виділити вартість транспортних витрат з перевезення товарів та експедиційних витрат до митного кордону України та після їх ввезення на митну територію України, оскільки у них зазначено загальну вартість цих послуг. З цих підстав контролюючий орган поставив під сумнів правомірність включення позивачем під час митного оформлення товарів до їх митної вартості витрати на транспортування, зазначені у довідках експедитора про вартість транспортування до митного кордону України та територією України до місця фактичного розвантаження товарів.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що у період з 29.10.18 по 7.12.18 фахівцями Головного управління ДФС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Спецмехсервіс" з питань дотримання вимог законодавства щодо митної справи за період з 1.07.15 по 30.06.18.
У ході перевірки встановлено, що позивач у вказаний період на підставі зовнішньоекономічного контракту від 23.12.16 №231216, укладеного з фірмою S.C. "DRILLING EQUIPMENT" S.R.L. (м. Залеу, Румунія), здійснював імпортні операції з придбання складових комплексного об'єкта: бурова установка f400-dec-ec у комплекті (2005 року випуску).
Транспортування товарів на митну територію України здійснювалось автомобільним транспортом з Румунії, на умовах поставки FCA, Приватним підприємством "Сумитрансекспедиція" у відповідності до умов договору від 18.04.17 №18/04-ТЕ /т. 1, а.с. 62-68/.
У ході перевірки фіскальним органом досліджено достовірність декларування позивачем митної вартості товарів шляхом співставлення даних, що містяться у документах, поданих до митного оформлення, з даними бухгалтерського обліку підприємства, за результатами чого встановлено заниження митної вартості товарів в частині понесених витрат на їх транспортування. Так, за твердженням відповідача, загальна вартість транспортно-експедиційних послуг, визначена у актах виконаних робіт, не відповідає вартості, зазначеній у довідках експедитора про транспортно-експедиційні послуги за договором від 18.04.17 №18/04-ТЕ. Сума заниження витрат, за даними відповідача, склала 1205420,42 грн /т. 1, а.с. 45-50/.
Результати перевірки оформлені актом Головного управління ДФС у Полтавській області від 20.12.18 №1694/16-31-14-08-08/33660476 /т. 1, а.с. 17-56; т. 2, а.с. 122-133/, у якому зафіксовані такі порушення платником податків вимог чинного законодавства:
статей 52, 53, пункту 5 частини десятої, частини одинадцятої статті 58 Митного кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податкового зобов'язання зі сплати ввізного мита на 619,09 грн;
пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 241207,90 грн.
На підставі зазначених висновків акта перевірки контролюючим органом 29.12.18 сформовані податкові повідомлення-рішення:
№0000351408 про збільшення ТОВ "Спецмехсервіс" суми грошового забезпечення за платежем: "Податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, 14070100" загалом у розмірі 301509,88 грн (у т.ч., за основним платежем - 241207,90 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 60301,98 грн) /т. 1, а.с. 14/;
№ 0000341408 про збільшення позивачу суми грошового забезпечення за платежем: "Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності, 15010000" у загальному розмірі 773,86 грн (у т.ч., за основним платежем - 619,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 154,77 грн) /т. 1, а.с. 15/.
Не погодившись з даними рішеннями фіскального органу, позивач оскаржив їх до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів під час їх митного оформлення та відсутність, у зв'язку з цим, підстав для донарахування платнику зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
За приписами пунктів 23, 24, 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, як визначено, пунктами 1 та 2 частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У відповідності до частин першої - третьої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України встановлено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 345 Митного кодексу України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
А відповідно до частини третьої вказаної статті, органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі.
Положеннями статті 272 Митного кодексу України, підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об'єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.
Відповідно до статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Виходячи із системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства, митною вартістю товарів є сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів у зв'язку з придбанням таких товарів.
Перевірку правильності визначення митної вартості товарів контролюючий орган проводить під час їх митного оформлення. Так, в силу положень статті 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості контролюючий орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
При цьому, на стадії митного оформлення контролюючий орган має право витребувати від декларанта додаткові документи для підтвердження обґрунтованості заявленої ним митної вартості у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, у разі якщо такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений Митним кодексом України мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Колегія суддів зазначає, що ввезені позивачем на митну територію України за зовнішньоекономічним контрактом від 23.12.16 №231216 товари (бурова установка f400-dec-ec у комплекті) пройшли процедуру митного оформлення, під час якої митним органом (Полтавською митницею ДФС) було проведено перевірку правильності визначення декларантом митної вартості ввезених на митну територію України товарів, погоджено їх митну вартість та випущено товари у вільний обіг на території України.
Наведені обставини підтверджені залученими до матеріалів справи копіями митних декларацій ІМ-40 та не заперечуються відповідачем.
Так само, фіскальний орган не заперечував, що позивачем своєчасно та у повному обсязі сплачено податок на додану вартість та ввізне мито за ввезені товари.
Натомість, у якості підстави для донарахування ТОВ "Спецмехсервіс" зобов'язань зі сплати ПДВ та ввізного мита контролюючий орган посилався на те, що надані платником у ході проведення документальної планової виїзної перевірки довідки про вартість транспортно-експедиційних послуг містять відомості про загальну вартість таких послуг, що відрізняється від їх вартості, вказаної у актах наданих послуг. Так, вказана у актах наданих послуг загальна вартість транспортно-експедиційних послуг є більшою від тієї, що зазначена у довідках, у зв'язку з чим відповідач дійшов висновку про заниження позивачем митної вартості товарів.
Однак судова колегія вважає, що довідки про вартість транспортно-експедиційних послуг надавались експедитором з метою здійснення ТОВ "Спецмехсервіс" митного оформлення товарів та містили проміжні відомості про вартість транспортно-експедиційних послуг з виокремленням вартості таких послуг до пункту пропуску на митному кордоні України та окремо територією України від митного поста до місця розвантаження. При цьому визнана митницею митна вартість товарів включала витрати ТОВ "Спецмехсервіс" на їх транспортування до пункту пропуску на митному кордоні України.
Разом з цим, акти наданих послуг підписувались вже після фактичної доставки товарів до місця їх розвантаження, а різниця у вартості транспортно-експедиційних послуг, що зазначені у довідках та актах, мала місце у зв'язку зі збільшенням ціни послуг з транспортування товарів територією України після їх митного оформлення.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Письмові докази свідчать, що додатковою угодою до договору від 18.04.17 №18/04-ТЕ сторони погодили загальну вартість перевезення і транспортно-експедиційного обслуговування у розмірі 188900,00 євро за курсом НБУ на день оплати в українській гривні, а також визначили, що замовник буде здійснювати оплату послуг експедитора на умовах, визначених у додаткових заявках до договору /т. 1, а.с.67-68/.
У загальній заявці на перевезення вантажу від 1.09.17 №1 сторони визначили, що перевезення буде здійснюватись за маршрутом: с. Данеш, Румунія (пункт навантаження) - м. Залеу, Румунія (митниця) - м. Полтава, Україна (митниця), с. Петрівка Красноградського району Харківської області, Україна (пункт розвантаження) /т. 1, а.с. 69/. Умови оплати: 50% - передоплата, 25% - оплата за фактом завантаження останнього автомобіля (всього передбачено виконання 48 рейсів), 25% - остаточний розрахунок після прибуття до м. Полтави останнього автомобіля з 48 рейсів.
Залученими до матеріалів справи копіями CMR підтверджено, що перший автомобіль завантажено 7.09.17 та того ж дня він перетнув митний кордон України /т. 1, а.с. 99/, а останній автомобіль завантажено 12.12.17, а до м. Полтави він прибув 18.12.17 /т. 2, а.с. 63/.
Остаточний розрахунок за транспортно-експедиційні послуги сторони провели 18.12.17, що підтверджено копією платіжного доручення від 18.12.17 №565 /т. 1, а.с. 91/.
Листом ПП "Сумитрансекспедиція" від 13.03.19 вих. №98 підтверджено, що вартість транспортно-експедиційних послуг з доставки товарів до митного кордону України, визначена у довідках експедитора, є достовірною, а вартість відповідних послуг у цій частині у подальшому не змінювалась та не переглядалась /т. 2, а.с. 188/.
Натомість, залученими до матеріалів справи довідками ТОВ "Спецмехсервіс" від 4.01.19 №18 /т. 1, а.с. 93/, від 4.01.19 №19 /т. 2, а.с. 12/, від 4.01.19 №20 /т. 2, а.с. 37/ підтверджено, що вартість транспортно-експедиційних послуг збільшилась саме в частині визначення ціни таких послуг щодо доставки товарів митною територією України до місця їх фактичного вивантаження, а саме - мала місце доплата за транспортування товарів з м. Полтави до с. Петрівка Красноградського району Харківської області.
Зважаючи на те, що у загальній заявці на перевезення вантажу від 1.09.17 №1 сторонами погоджено вартість транспортно-експедиційних послуг з с. Данеш, Румунія (пункт навантаження) до Полтавської митниці ДФС, а фактичну доставку товарів експедитором здійснено до с. Петрівка Красноградського району Харківської області, суд погоджується з доводами позивача про те, що збільшення вартості транспортно-експедиційних послуг мало місце саме в частині визначення ціни таких послуг щодо організації перевезення вантажів митною територією України (доставки вантажів від м. Полтави до пункту розвантаження - с. Петрівка Красноградського району Харківської області).
А оскільки відповідні витрати покупця не включаються до митної вартості товарів, доводи апелянта про заниження ТОВ "Спецмехсервіс" митної вартості колегія суддів визнає необґрунтованими та безпідставними.
За вищевикладених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач безпідставно донарахував ТОВ "Спецмехсервіс" зобов'язання зі сплати податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України, у розмірі 241207,90 грн, та ввізного мита у розмірі 619,09 грн.
Крім того, за відсутності в діях платника податків порушень вимог чинного законодавства, немає підстав для застосування до такого платника штрафних (фінансових) санкцій у загальному розмірі 60456,75 грн.
Разом з цим, як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, обов'язок щодо доведення правомірності спірних рішень покладено на контролюючий орган як на суб'єкта владних повноважень.
Однак, відповідачем таких доказів суду не надано. Натомість, матеріалами справи підтверджено правомірність визначення позивачем митної вартості товарів під час їх митного оформлення та відсутність, у зв'язку з цим, підстав для донарахування платнику зобов'язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита.
Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ "Спецмехсервіс" повністю.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі №440/67/19 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2019 року по справі № 440/67/19 залишити без змін.
.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)В.А. Калиновський
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка Л.О. Донець
Повний текст постанови складено 18.07.2019 року