16 липня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/1195/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
12 червня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Херсонській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ у Херсонській області), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати з 21.02.2015 року позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону від 02.04.1994 до змін, внесених Законом № 3668-VI від 08.07.11) з урахуванням вислуги у пільговому обчисленні 25 років 9 місяців 12 днів та 65% грошового забезпечення відповідних посад співробітників органів внутрішніх справ, та виплатити недоплачені суми пенсії.
Ухвалою судді від 14.06.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).
Приписами частини третьої статті 263 КАС України визначено, що у даній категорії спорів заявами по суті справи є позов та відзив. При цьому, відповідно до частин 5 та 8 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до змісту позовної заяви позивач вказані вимоги обґрунтовує тим, що 21.02.2015 року йому було призначено пенсію за Законом України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" по хворобі, з урахуванням 40% грошового забезпечення замість 65 % з урахуванням пільгової вислуги 25 р. 9 міс. 12 дн. Згідно зі ст. 23 цього ж Закону у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків, мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років, пенсія по інвалідності може призначатися у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги. За позицією позивача, після надходження відповідних документів з УМВС на Одеській залізниці відповідач був зобов'язаний призначити позивачу пенсію за вислугу років, оскільки позивач має більше 25 років пільгової вислуги, у той час, як достатньою для призначення пенсії за вислугу років є вислуга 22 роки. При цьому, позивач, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27.06.2018 р. № 750/9775/16-а, вважає, що до вислуги років враховується як календарний, так і пільговий стаж. З огляду на викладене, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення позивачу пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати з 21.02.2015 року позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" (у редакції Закону від 02.04.1994 до змін, внесених Законом № 3668-VI від 08.07.11) з урахуванням вислуги у пільговому обчисленні 25 років 9 місяців 12 днів та 65% грошового забезпечення відповідних посад співробітників органів внутрішніх справ, та виплатити недоплачені суми пенсії.
У строк встановлений судом, відповідач 03.07.2019 р. надав відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне. Відповідно до частини першої пункту "а" статті 12 Закону (в редакції Закону №2262, який діяв на день звільнення зі служби та призначення пенсії Позивачу, за внесеними змінами та доповнення до Закону №3668-VI від 08.07.2011), пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. Згідно наказу від 20 лютого 2015 року №17о/с вислуга років на день звільнення Позивача складає: календарна - 20 років 11 місяців 19 днів, у пільговому обчисленні - 25 років 09 місяців 11 днів. Таким чином, за позицією відповідача, у позивача було відсутнє право на призначення йому пенсії за вислугу років. Натомість, Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області та отримує пенсію по інвалідності 3 групи відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", призначену з 21 лютого 2015 року, у розмірі 40% суми грошового забезпечення. З 01.03.2019 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, пенсія Позивачу виплачується у розмірі 60% грошового забезпечення у сумі 3857,49 гривень. З огляду на викладене, відповідач вважає, що відсутні підстави для визнання протиправною його бездіяльності щодо не призначення позивачу пенсії за вислугу років. Крім того, відповідач звертає увагу, що рішення щодо призначення позивачу пенсії за інвалідністю з 21.02.2015 р. позивачем не оскаржувалося і строк на таке оскарження, відповідно до ст. 122 КАС України, минув. Додатково відповідач зауважує, що протягом періоду з дня призначення пенсії до дня подання позовної заяви до суду позивач із заявою про переведення з одного виду пенсії на інший не звертався.
03.07.2019 року позивачем подано до суду заяву про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, яка вмотивована тим, що по-перше, відзив подано з порушенням встановленого судом строк, а по-друге, підписаний особою без наведення її повного прізвища, ім'я та по-батькові.
Надаючи правову оцінку вказаному клопотанню позивача, суд зазначає про наступне.
Вимоги до відзиву на позовну заяву визначені статтею 162 КАС України. Так, відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України відзив повинен містити:
1) найменування (ім'я) позивача і номер справи;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) відповідача, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, за наявності;
3) у разі повного або часткового визнання позовних вимог - вимоги, які визнаються відповідачем;
4) обставини, які визнаються відповідачем;
5) заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права;
6) перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.
Ознайомившись зі змістом відзиву на позовну заяву суд дійшов висновку про його відповідність вимогам, визначеним ч. 2 ст. 162 КАС України.
Довід позивача про те, що відзив підписано неуповноваженою особою, суд вважає необґрунтованим, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.07.2019 року особою, уповноваженою представляти юридичну особу ГУ ПФУ у Херсонській області у правовідносинах з третіми особами, вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відзив на позовну заяву від 03.07.2019 р., підписаний ОСОБА_3 , є таким, що підписаний уповноваженою особою.
Щодо доводу позивача про порушення відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. (ч. 6 ст. 162 КАС України)
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 14.06.2019 р. встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження отримана представником відповідача 20.06.2019 року, таким чином п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву закінчився 05.07.2019 р.
При цьому, відзив на позовну заяву представником відповідача подано до суду 03.07.2019 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції № 8504/19, тобто в межах строку, визначеного судом та відповідно до ч. 5 ст. 162 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання позивача про залишення відзиву на позовну заяву без розгляду, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу УМВС України на Одеській залізниці від 20.02.2015 р. № 17 о/с ОСОБА_1 , майор міліції, помічник начальника лінійного відділу - оперативний черговий чергової частини лінійного відділу на станції Херсон УМВС України на Одеській залізниці звільнений у відставку через хворобу ст. 65-"Б" з 20.02.2015 р. Вислуга років станови на 20.02.2015 року для призначення пенсії складає 20 років 11 місяців 19 днів у календарному обчисленні, 25 років 09 місяців 11 днів у пільговому обчисленні.
07 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України Херсонської області з заявою про призначення пенсії по інвалідності, яка за своїм змістом містить відмітку про те, що позивачу відомо, що відповідно до діючого законодавства громадянин, який має право на різні види пенсій, може отримувати лише одну за його вибором.
З 21.02.2015 року ОСОБА_1 згідно з Законом України № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року призначено пенсію по інвалідності у розмірі 40% грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про призначення пенсії від 08.06.2015 р. у пенсійній справі № 2103004891.
З 01.03.2019 у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, позивачу здійснено перерахунок його пенсії по інвалідності, яка обчислюється у розмірі 60% від суми грошового забезпечення, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії у пенсійній справі № 2103004891.
10 квітня 2019 року позивач звернувся до начальника ГУ ПФУ у Херсонській області зі скаргою на неналежне призначення пенсії МВС, у якій з посиланням на судову практику просив скасувати помилкове розпорядження про призначення йому пенсії за хворобою та прийняти нове, яким призначити пенсію за вислугою у розмірі 65% ГЗ з 21.02.2015, а також здійснити належний перерахунок пенсії з 01.01.16 на підставі ПКМУ 988-11.11.15.
Листом від 24.04.2019 р. № 162/ж-99-1 ГУ ПФУ у Херсонській області повідомило позивача про те, що відповідно до подання про призначення пенсії та його заяви, наданих УМВС України в Херсонській області 05.06.2015 р., головним управлінням ПФУ в Херсонській області ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності з 21.02.2015 р. у розмірі 40% грошового забезпечення як особі з інвалідністю 3 групи. Відповідно до статті 12 Закону пенсія за вислугу років призначається, зокрема, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше. На час звільнення зі служби (20.02.2015) календарна вислуга років позивача становила 20 років 11 місяців 19 днів. З огляду на вищезазначене відповідач дійшов висновку про відсутність законних підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
За частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України(далі - КАС), є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, обрання способу захисту є виключним правом особи, що звертається за захистом своїх прав та інтересів. Праву позивача на вибір способу захисту кореспондує обов'язок доведення перед судом його належності, тобто здатності ефективно сприяти відновленню порушених прав та інтересів.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ ( далі - Закон № 2262-ХІІ).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" врегульовано постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 р., № 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"" ( далі - Порядок № 3-1), яким, зокрема, передбачено наступне.
Заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи).
Уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії, ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. (п. 12 зазначеного Порядку).
Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. (п. 14 Порядку 3-1)
Не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії. (п. 17 Порядку 3-1)
Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. (п. 18 Порядку 3-1)
Після прийняття розпорядження орган, що призначає пенсії, оформляє пенсійний лист згідно з Інструкцією з виплати пенсій особам, звільненим з військової служби та деяким іншим особам установами ВАТ "Ощадбанк", затвердженою постановою правління ВАТ "Ощадбанк" від 28.12.2006 N 129. (п. 19 Порядку 3-1)
Як вбачається з матеріалів пенсійної справи № 2103004891, підставою для призначення позивачу пенсії по інвалідності стали:
- подання УМВС України в Херсонській області про призначення ОСОБА_1 пенсії від 07.05.2015 р. з доданими до нього документами;
- заява ОСОБА_1 від 07.05.2019 р. про призначення йому пенсії по інвалідності.
Отримавши вказані документи ГУ ПФУ у Херсонській області у строк, встановлений законом, прийняв рішення про призначення позивачу пенсії по інвалідності з 21.02.2015 року, пенсійний лист № 2103004891 сформовано 08.06.2015 р. та направлено у 10021/БПК банк.
Таким чином, суд дійшов висновку, що при вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії за його заявою від 07.05.2015 року відповідач діяв відповідно до вимог Закону України № 2262-ХІІ та Порядку № 3-1.
Також в матеріалах пенсійної справи відсутні докази того, звертаючись до ГУ ПФУ в Херсонській області з заявою про призначення пенсії 07.05.2015 року позивач просив вирішити питання про призначення йому пенсії за вислугу років.
При цьому, суд зазначає, що територіальний орган Пенсійного фонду України зобов'язаний розглядати заяви про призначення пенсій відповідно до їх змісту та з урахуванням доданих до них документів.
Враховуючи, що заява позивача від 07.05.2015 року за своїм змістом містила вимоги про призначення йому пенсії по інвалідності, а серед додатків до подання про призначення пенсії було надано виписку з акту огляду МСЕК зі встановленою третьою групою інвалідності, а також копію свідоцтва про хворобу № 23 р/нс, тому ГУ ПФУ у Херсонській області правомірно здійснив призначення позивачу пенсії по інвалідності, задовольнивши таким чином його заяву від 07.05.2015 р.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ у Херсонській області щодо не призначення позивачу пенсії за вислугу років та, як наслідок, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача вчиняти такі дії.
При цьому, суд бере до уваги посилання позивача на ст. 23 Закону № 2262-ХІІ, у зв'язку з чим зазначає наступне.
Відповідно до вказаної статті у разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Щодо позиції позивача про те, що він станом на 21.02.2015 р. мав право на призначення йому пенсії за вислугою років, до якої, на його думку, має зараховуватися його пільговий стаж - 25 років 09 місяців 11 днів, то суд вказує про наступне.
Відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції станом на 21.02.2015 р.) пенсія за вислугу років призначається, серед іншого, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше.
Частиною другої статті 17 названого Закону передбачено, що до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
При цьому, законодавець у назві статті 17 використовує формулювання: види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років "для призначення пенсії". Однак, саме календарна вислуга років є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.
Отже, в Законі № 2262-XII не встановлено, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності 22 календарних років вислуги, обчислених на пільгових умовах, а вказаним Законом чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності 22 календарних роки, та міститься виключний перелік періодів служби, які враховуються в календарну вислугу років.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року у справі № 295/6301/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 725/1959/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 161/4876/17, від 22.01.2019 р. у справі № 295/10742/16-а.
Щодо посилання позивача на приписи постанови Кабінету Міністрів України № 393, то суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту "г" пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. № 393 (надалі - Постанова № 393), до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема, один місяць служби за півтора - час проходження служби у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, приписи п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 суперечать приписам п. "а" ст. 12 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII, а тому до спірних правовідносинах щодо призначення пенсії позивачу за вислугою років застосуванню слід застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто, Закон України від 9 квітня 1992 року №2262-XII.
Аналогічні правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду від 27 березня 2018 року справа № 295/6301/17 адміністративне провадження № К/9901/2268/18
Як вбачається зі змісту подання УМВС України в Херсонській області від 07.05.2015 р. про призначення пенсії ОСОБА_1 , вислуга років позивача станом на день його звільнення у календарному обчисленні становить 20 років 11 місяців 19 днів, що не є достатнім для призначення пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Враховуючи приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача станом на 21.02.2015 року права на призначення пенсії за вислугою років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не мав встановленої пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.
Відтак, у відповідача були відсутні підстави при призначенні позивачу пенсії по інвалідності застосовувати приписи ст. 23 Закону № 2262-ХІІ та призначати йому пенсію по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років.
При цьому, суд звертає увагу, що рішення відповідача щодо призначення позивачу пенсії по інвалідності з 21.02.2015 р. позивачем не оскаржено, з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший позивач до ГУ ПФУ у Херсонській області не звертався.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 139, 159-163 КАС України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (місце знаходження 73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, буд. 6, код ЄДРПОУ 21295057, e-mail gu@ks.pfu.gov.ua) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 112010200