м. Вінниця
17 липня 2019 р. Справа № 120/1573/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Демитор Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Бершадського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов
14.05.2019 року ОСОБА_1 (далі- ОСОБА_1 , позивач) звернулась в суд з адміністративним позовом до Бершадського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі- Бершадський РВ ДВС, відповідач) про:
- визнання протиправними та скасування постанов про відкриття виконавчого провадження ВП № 58241089, ВП № 58241010 від 30.10.2019 року
- визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 30066614 від 30.01.2019 року
- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 30066617 від 30.01.2019 року.
В обґрунтування позову зазначила, що між нею та ПАТ «УкрСоцбанк» в 2008 році було укладено кредитний договір. В жовтні 2011 року видано виконавчий лист № 6-3752/11 від 24.10.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСоцбанк» коштів в сумі 348137,79 грн. Постановою державного виконавця Бершадського ДВС, на виконання вищевказаного виконавчого листа, від 25.11.2011 року накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно позивача. 12.08.2015 року позивач звернулась з заявою до Бершадського ДВС про зняття арешту з її майна і вилучити записи з реєстрів рухомого і нерухомого майна, додавши довідку ПАТ «УкрСоцбанк» № 118 від 31.10.2013 року про відсутність у неї заборгованості.
Ухвалою суду від 17.05.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено строк на усунення недоліків вказаних в цій ухвалі.
30.05.2019 року вимоги ухвали суду від 17.05.2019 року частково усунено.
Ухвалою суду від 04.06.2019 року продовжено строк виконання ухвали суду від 17.05.2019 року.
18.06.2019 року позивачем надано матеріали на усуненя всіх недоліків.
Ухвалою суду від 01.07.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 08.07.2019 року. Крім того, відповідачу встановлено дводенний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву в порядку, визначеному ст. 162 КАС України. Крім того, на підставі положень ст. 80 КАС України витребувано у відповідача матеріали виконавчих проваджень.
04.07.2019 року від позивача надійшла заява (вх. № 34679) про розгляд справи без її участі.
08.07.2019 року від відповідача надійшла заява (вх. № 35032) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.07.2019 року розгляд справи відкладено на 17.07.2019 року.
16.07.2019 року від позивача надійшла заява (вх. № 36632) про розгляд справи без її участі.
17.07.2019 року від представника відповідача надійшла заява (вх. № 36866) про розгляд справи без його участі, надавши відзив на позову заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову в звязку із безпідставністю заявлених позовних вимог.
Крім того, на виконання вимог ухвали суду від 01.07.2019 року надано належним чином завірені копії матеріали виконавчих проваджень.
17.07.2019 року сторони в судове засідання не з'явились, повідомивши суд про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною першою статті 205 КАС України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).
В силу вимог ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
З огляду на викладене та враховуючи те, що сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, тоді як неприбуття в судове засідання належним чином повідомленої третьої особи не є перешкодою для розгляду справи по суті, суд вважає можливим розглянути адміністративну справу в письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та оцінивши доводи учасників справи, суд приходить до наступних висновків.
14.04.2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСоцбанк» укладено кредитний договір № 066/30-247, виданий на поточні потреби.
24.10.2011 року на виконання рішення суду, видано виконавчий лист № 6-3752/11 від 24.10.2011 року про стягнення з позивача на користь ПАТ «УкрСоцбанк» коштів в сумі 348137,79 грн.
25.11.2011 року заступником начальника Бершадського ДВС районного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 30066617, відповідно до якого, згідно виконавчого листа № 6-3752/11, 25.11.2011 року накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно позивача.
17.05.2012 року заступником начальника Бершадського ДВС районного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову ВП № 30066617 про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, згідно акту опису та арешту майна було описано та арештовано: комплекс будівель та споруд, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
11.09.2012 року заступником начальника Бершадського ДВС районного управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову ВП № 30066617 про повернення виконавчого документа стягувачу, в зв'язку з відсутністю майна яке б підлягало акту опису та арешту у боржника за адресою вказаною у виконавчому документі.
11.09.2012 року виконавче провадження № 30066617 передано до архіву.
12.08.2015 року ОСОБА_1 звернулась з листом до Бершадського ДВС РУЮ про зняття арешту з її майна і вилучення записів з реєстрів рухомого і нерухомого майна, надавши довідку ПАТ «УкрСоцбанк» № 118 від 31.10.2013 року про виконання її зобов'язань перед банком в повному обсязі, претензій до позичальника немає.
02.11.20118 року позивач звернулась до відповідача про те, що 30.10.2018 року при переоформленні відчуженого належного їй майна, ОСОБА_1 стало відомо що на все її майно накладено арешт згідно виконавчого провадження № 30066617 від 25.11.2011 року, однак відповідачем не враховано її заяву від 12.08.2015 року про зняття арешту з її майна, у звязку із відсутністю заборгованості перед ПАТ «УкрСоцбанк».
З письмових пояснень, наданих представником відповідача, під час перевірки архіву начальником відділу Бершадського ДВС встановлено, що в матеріалах виконавчого провадження № 30066617, попри наявність постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, відсутні акт опису та арешту майна, та підтверджуючі документи про сплату боргу, постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, постанови про стягнення виконавчого збору, що є порушенням законодавства, крім того відсутні відомості про оцінку та розшук майна.
В зв'язку з чим , 30.01.2019 року начальником відділу Бершадського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, на підставі абзацу 1 ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано постанову від 11.09.2011 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Та, відповідно до положень статей 27, 42, цього ж закону, 30.01.2019 року винесено постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та постанови про стягнення виконавчого збору та направлено боржнику.
14.02.2019 року ОСОБА_1 отримала листи відповідача з низкою постанов ВП № 58/241089, ВП № 30066617, ВП № 58241010 від 30.01.2019 року.
Ознайомившись з зазначеними постановами, позивач 21.01.2019 звернулась зі скаргою до Бершадського районного суду Вінницької області. Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 22.02.2019 року по справі № 126/446/19 за її позовом до Бершадського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області, скаргу передано за підступністю до Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2019 року відмовлено у відкритті провадження, у зв'язку із тим що, скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинна розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Відтак, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
ОСОБА_1 в своєму позові посилається на те, що згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно ч. 2 цієї статті, постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
Пунктом 3 статті 39 цього закону, передбачено, що у випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» ,виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно ч. 1, 2 ст. 40 цього закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Позивач вважає, що оскільки вона 12.08.2015 року звернулась до відповідача з заявою про зняття арешту з її майна та вилучення записів з реєстрів рухомого і нерухомого майна та надала довідку ПАТ «УкрСоцбанк» про відсутність у неї заборгованості, то відповідач, відповідно до положень п. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», яка діяла на той момент, мав у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, закінчити виконавче провадження в порядку встановленим цим законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та правомірності оскаржуваних рішень органу державної виконавчої служби, суд керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В силу вимог статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, зокрема, на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних постанов стали постанови № 30066617 від 25.11.2011 року про відкриття виконавчого провадження (на виконання виконавчого листа №6-3752/11 виданий 24.11.2011 року), № 30066617 від 17.05.2012 року про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та постанови від 11.09.2012 року про повернення виконавчого документа стягувачу.
Відповідно до положень статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 9 цієї статті, на яку також посилається позивач, передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 цього закону визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Однак, як слідує з матеріалів справи, виконавче провадження № 30066617 за виконанням виконавчого листа № 6-3752/11 відкрито 25.11.2011 року, а довідка яка підтверджує відсутність у неї заборгованості датована 2013 роком, тобто після відкриття виконавчого провадження. Відтак, підстави для застосування частини 9 ст. 27 цього закону про те, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження відсутні.
Відповідно до положень ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Частиною 1 статті 26 цього закону визначено, що Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:
1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;
4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом;
5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до абзацу 2 частини 5 цієї статті, у постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Суд також зазначає, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 3 частини першої статті 37 Закону №1404, якщо виконавчий збір не стягнуто. Виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Закону №1404 постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчим документом.
Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що відповідно до діючої на момент виникнення спірних правовідносин редакції Закону №1404 стягнення виконавчого збору відбувається безпосередньо в процесі примусового виконання рішення. Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов'язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру. При цьому стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 або закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону №1404 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою етап і 27 цього Закону), якщо виконавчий збір не стягнуто. У Законі № 1404 передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п'ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). В останньому випадку йдеться про частину дев'яту статті 27 Закону № 1404, за якою виконавчий збір не стягується, якщо рішення виконано до того, як відкрито виконавче провадження (відповідно розпочато примусове виконання рішення). Питання про закінчення виконавчого провадження, та відповідно про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з'ясує, що для цього є відповідні підстави. При цьому виконання постанови про стягнення виконавчого збору відбувається в порядку, передбаченому для примусового виконання виконавчих документів.
Оскільки державним виконавцем не знято арешт, накладений на майно боржника та не стягнуто виконавчого збору, після відновлення виконавчого провадження відповідно до статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем винесено постанови від 30.01.2019 року про стягнення виконавчого збору та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» початок примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа та стягнення виконавчого збору з боржника повязується саме з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження, а не з добровільним виконанням чи невиконанням рішення суду, на що посилається позивач у позовній заяві.
Відтак, невиконання судового рішення у передбачений на добровільне виконання строк, є підставою винесення постанови про стягнення виконавчого збору та відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.
Разом з тим, суд враховує, що позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження доводів про виконання ним в повному обсязі рішення до винесення постанови про відкриття виконавчих проваджень №58241089 та № 58241010 від 30.01.2019 року.
Також, суд звертає увагу позивача на те, що відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з позивача виконавчого збору на підставі виконавчого листа №6-3752/11 виданого 24.10.2011 не є новим пред'явленням до виконання даного документа, а є лише належним способом його повного виконання, оскільки виконавчий збір за даним документом в рамках виконавчого провадження №30066617 не стягнуто.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 15 000 грн., то суд зазначає наступне.
Стягнення моральної шкоди є похідною вимогою, якщо судом встановлено неправомірність дій відповідача, однак, суд з наведених у рішенні мотивів не вбачає протиправність таких дій, а відтак і підстави для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди відсутні.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування спірних постанов, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову повністю.
За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Бершадський районний відділ Державної виконавої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Героїв України, 8, м. Бершадь, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ 34821997)
Рішення в повному обсязі складено 17.07.2019 року.
Суддя Демитор Наталія Володимирівна