Справа №443/1891/18
Провадження №2/443/612/19
12 липня 2019 року м. Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Коліщук З.М.,
з участю секретаря судового засідання Шальвіри І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на будинок, -
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернулася в суд з позовною заявою та уточнивши позовні вимоги просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,5 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (дочка), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/4 житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне померлій майно, до складу якого, окрім іншого, ввійшла 1/4 частки спірного житлового будинку. Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_3 - чоловік покійної. Проте, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер і ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої серед іншого увійшла 1/2 спірного житлового будинку(1/4 - як члену колгоспного двору та 1/4 успадкована після смерті дружини). На випадок своєї смерті, покійний не розпорядився вказаним майном, тому спадкування відбувалось за законом. Вона, як дочка спадкодавця є спадкоємцем першої черги за законом. Іншим спадкоємцем вказаної черги є її сестра, проте остання на вказане спадкове майно не претендує та відмовляється від належної їй частки у майні колгоспного двору. Відтак, вона як єдиний спадкоємець за законом, що виявив бажання прийняти спадщину(житловий будинок), яку фактично прийняла, оскільки на момент її відкриття проживала спільно із спадкодавцем, звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом. Вказана відмова позбавляє її можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_4 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 подала заяву, в якій просять розглянути дану справу за її відсутності, оскільки позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.
Відповідно до ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до ч.3 ст.13, ч.2 ст.49, ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги с. Корнелівка, що станом на 30 червня 1990 року по АДРЕСА_1 рахувався житловий будинок за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (дочка). Вказаний факт додатково підтверджується долученою до матеріалів позову копією Свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 25 жовтня 1989 року/арк. справи 11, 16/.
Згідно технічного паспорта від 22 серпня 2018 року(копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного будинку становить 108,5 кв.м.(житлова - 56,1 кв.м.). Рік забудови - 1920. Інвентаризаційна вартість - 180128 грн. /арк. справи 13-15/.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 належав суспільній групі господарств «колгоспний двір», членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_4 (дружина), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_2 (дочка). Частка кожного члена двору становила 1/4.
В судовому засіданні також встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 59 років, померла ОСОБА_4 , про що 29 жовтня 1996 року зроблено відповідний запис та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /арк. справи 10/.
Спадщина відкрилася в цей же день, 29 жовтня 1996 року, у відповідності до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин).
Судом встановлено, що спадщина померлої, окрім іншого складалась із 1/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2017 року встановлено той факт, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 був її чоловік ОСОБА_3 , який спадщину прийняв, так як постійно до дня смерті проживав разом із померлою, та після її смерті продовжував користуватися таким майном, а відтак вступив у володіння та управління спадковим майном. Проте користуючись таким майном, не оформив своїх спадкових прав на нього/арк. справи 19-21/.
Проте, судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 83 років, помер ОСОБА_3 , про що 28 квітня 2012 року зроблено відповідний актовий запис №13 та виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, від 28 квітня 2012 року, видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 /арк. справи 17/.
Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що спадщина померлого, окрім іншого, складається із частки (1/2) житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (1/4 - як член колишнього колгоспного двору та 1/4 фактично успадковані після смерті дружини).
Заповіту спадкодавець ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав, що стверджується довідкою №660, виданою виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 12 вересня 2018 року /арк. справи 18/.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи паспорта громадянина України НОМЕР_3 та інших документів, що позивач ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_3 (спадкодавця). Також, дослідженими матеріалами вправи встановлено, що іншим спадкоємцем вказаної черги є відповідно інша дочка спадкодавця та відповідно сестра позивача ОСОБА_2 . Проте, з долученої до матеріалів справи заяви останньої вбачається, що позовні вимоги вона визнає та на спадкове майно не претендує /арк. справи 6-9/.
Згідно з ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Так, з долученої до матеріалів справи довідки виданої виконавчим комітетом Облазницької сільської ради Жидачівського району Львівської області від 12 вересня 2018 року за №660, вбачається що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_3 (спадкодавця) разом з ним, була зареєстрована та проживала його дочка - ОСОБА_1 , позивач у справі /арк. справи 18/.
За таких обставин, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 , як така, що виявила бажання прийняти спадщину та фактично її прийняла оскільки на момент її відкриття проживала із спадкодавцем, та в законодавчо визначений строк не відмовилася від неї та звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.
Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій №670\02-31 виданою завідувачем Жидачівською державною нотаріальною конторою від 26 жовтня 2018 року, встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно(частку житлового будинку) у зв'язку з тим, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померлий не є його останнім членом /арк. справи 23/.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Окрім того, суд враховує, що долученою до матеріалів справи заявою, відповідач вимоги позову визнала та засвідчила факт відмови на користь позивача від належної їй частки у спірному будинку: як члену колгоспного двору ( ОСОБА_2 ) Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до переконливого висновку в підставності позовних вимог ОСОБА_1 , щодо визнання за нею цілісно права власності на спірний житловий будинок /арк. справи 22/.
Таким чином, враховуючи те, що позивач оформити право на спадкове майно(житловий будинок), в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідач позовні вимоги визнав та проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею 108,5 кв.м., житловою площею 56,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 народженнязареєстрована за адресою: 81744, Львівська область, Жидачівський район, с. Корнелівка , паспорт серії НОМЕР_4 .
Повний текст рішення складено 12 липня 2019 року.
Суддя З.М. Коліщук