Справа №443/1859/18
Провадження №2/443/558/19
іменем України
16 липня 2019 року м. Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі: головуючого судді Коліщук З.М.,
з участю секретаря Шальвіри І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за ним в порядку спадкування за заповітом після смерті- ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , на праві особистої власності належав колгоспному двору, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 (дружина), що підтверджується записами в погосподарських книгах. Частка кожного становила 1/2 житлового будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його дідо- ОСОБА_3 (голова двору). Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .На випадок своєї смерті померлий заповіту не склав. Відтак, дружина останнього - ОСОБА_2 , успадкувала його частку(прийняла спадщину) спірного житлового будинку, оскільки на день його смерті постійно проживала із спадкодавцем., незважаючи, що у встановленому законом порядку та строк, своїх прав не оформила. Таким чином, ОСОБА_2 , стала одноосібно володіти житловим будинком в АДРЕСА_1 . Його баба померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та на випадок своєї смерті вона склала заповіт відповідно до якого все належне їй майно заповіла йому. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Звернувшись з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок - отримав відмову у видачі такого, у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на вказане спадкове майно. Вказана відмова позбавляє його можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому змушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
Позивач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.
Представник відповідача - Ходорівської міської ради Жидачівського району Львівської області в судове засідання не з'явився. Проте, через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розглянути дану справі за його відсутності. Позовні вимоги визнають в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим витягом з погосподарської книги села Городище № 642 від 11 вересня 2018 року, що станом на 30 червня 1990 року в АДРЕСА_1 рахувався житловий будинок за колгоспним двором, членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 (дружина). ( арк. справи 19).
Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. А відтак, при постановленні рішення по даній справі, слід керуватися положенням ЦК УРСР в редакції 1963 року. Окрім цього, при вирішенні вказаного судового спору також слід керуватися нормами ЦК України 2004 року, оскільки спадкування спадкового майна має місце після прийняття нового Цивільного Кодексу України.
Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.
Як вбачається з п. 6 постанови Пленум Верховного суду України №20 від 22.12.95 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 належав суспільній групі господарств "колгоспний двір", членами якого були: ОСОБА_3 - голова двору, ОСОБА_2 (дружина). Частка кожного члена двору становила 1/2.
У судовому засіданні встановлено та підтверджується долученим Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть №0023393079 від 15.07.2019 року, що ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 87 років, помер ОСОБА_3 ( арк . справи 53 )
Спадщина (на належну померломучастку спірного житлового будинку) відкрилася в цей же день, відповідно до вимог статті 525 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин). Дослідженими в судовому засіданні обставинами встановлено, що заповіту спадкодавець ОСОБА_3 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не складав. За вищевказаних обставин, відповідно до норм статей 529, 549 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_2 (дружина померлого), оскільки як спадкоємець першої черги фактично вступив в управління та володінням спадковим майном, незважаючи, що у встановленому законом порядку та строк, своїх прав не оформила.
Також з долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ( арк . справи 6). Спадщина відкрилася в цей же день, відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України. Відповідно до ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Судом встановлено, що спадщина померлої складається з цілого житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю (1/2 частки належна їй, як члену колгоспного двору та 1/2 частки, успадкована після смерті чоловіка ОСОБА_3 ). З наявної в матеріалах справи копії заповіту від 10 червня 2005 року, вбачається, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: "все моє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось і взагалі все те, що буде мені належати на день моєї смерті й на що я за законом матиму право, заповідаю ОСОБА_1 ". Судом встановлено, що на день смерті заповідача заповіт не змінений та не скасований (арк. справи 7). Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Згідно із ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Відповідно до ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Разом з тим, постановою завідувача Жидачівською державною нотаріальною конторою №544/02-31 від 04 вересня 2018 року, встановлено факт відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на інше майно (будинок), у зв'язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 ( арк.справи 21). Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Таким чином, враховуючи свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права; те, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв'язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; відповідачі позовні вимоги визнали та проти задоволення позову не заперечують, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд вважає позов обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через суд, який ухвалив рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серія НОМЕР_2 . Відповідач: Ходорівська міська рада Жидачівського району Львівської області, місцезнаходження: 81750, м. Ходорів, вул. Грушевського, 38, Жидачівського району Львівської області, код ЄДРПУОУ 26269449.
Повний текст рішення складено 16 липня 2019 року.
Суддя З.М.Коліщук