Справа №461/1684/19
(заочне)
18 липня 2019 року місто Львів
Галицький районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Стрельбицького В.В.,
за участю секретаря Рибак Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпласт», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпласт», третя особа - ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпласт» суму збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме: 29 470,00 гривень.
Обґрунтовуючи позовні вимоги покликаються на те, що 26 червня 2018 року у м. Львові на перехресті вул. Винниченка та вул. Просвіти водій ОСОБА_2 , керуючи екскаватором «Komatsu pw 160-7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу. Внаслідок зіткнення, автомобіль «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав технічні ушкодження. Оскільки відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхове товариство «Арсенал Страхування», позивачем було пред'явлено до останнього вимогу про виплату страхового відшкодування. У виплаті страхового відшкодування було відмовлено, та зазначено, що ОСОБА_2 керував екскаватором «Komatsu pw 160-7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. Зазначає, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Західпласт» та виконував трудові обов'язки, керуючи екскаватором «Komatsu pw 160-7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , а тому шкоду, заподіяну з його вини має відшкодувати роботодавець. Вважає, що таким чином у нього виникає право вимоги до ТОВ «Західпласт».
Представник позивача подав заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити за його відсутності. Позов підтримав та просив задоволити.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Західпласт» в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи судовими повістками. Також не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його відсутності. Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Про дату судового засідання був повідомлений належним чином. Також, не подав до суду письмових пояснень на предмет позовних вимог. Суд постановив проводити за відсутності третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч.4 ст.10 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 26 червня 2018 року у м. Львові на перехресті вул. Винниченка та вул. Просвіти відбулась ДТП за участю водія ОСОБА_2 , який керуючи екскаватором «Komatsu pw 160-7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП транспортний засіб «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав технічні ушкодження.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , автомобіль марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_1 /а.с.8/.
Відповідно до рахунку №38 від 03 серпня 2018 року, вартість ремонту автомобіля «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 складає 29 470,00 гривень /а.с.15/.
Як вбачається з акту виконаних робіт №27/08/2018 /а.с.16/ та товарного чека від 28.08.2018 року /а.с.17/, вартість ремонту автомобіль склала суму в розмірі 29 470,00 гривень.
Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень /а.с.10/.
Крім цього, постановою Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 130 КУпАП, а саме - керування транспортним засобом - екскаватором «Komatsu pw 160-7» реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння /а.11-12/.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , була застрахована за полісом добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №624/17-ДГО/ЛВ в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Про факт настання страхового випадку, ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» із повідомленням про настання дорожньо-транспортної пригоди та в подальшому подав заяву на отримання страхового відшкодування.
У виплаті страхового відшкодування було відмовлено, у зв'язку із тим, що автомобіль «Skoda Octavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 було пошкоджено внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водієм екскаватора «Komatsu pw 160-7» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджено постановою Галицького районного суду м. Львова від 25 червня 2018 року, яка набрала законної сили.
Крім цього, встановлено, що 21 листопада 2018 року позивачем було скеровано вимогу до ТОВ «Західпласт» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, однак відповіді на дану вимогу станом на день звернення до суду не отримано.
Відтак, на час розгляду справи в суді позивачем не отримано страхового відшкодування, за наслідками ДТП, яка відбулась 26 червня 2018 року.
Частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України, встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Згідно вимог ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням транспортних засобів, а згідно з ч. 2 цієї статті, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується виною особою.
Відповідно до положень частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За змістом п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор, тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися; п.5 - під час розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди за ст. 1172 ЦК України суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст.1166 ЦК України, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває у трудових відносинах із цією організацією, і шкоду було заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків незалежно від того, яким саме працівником цієї організації (постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах) вона була.
Відповідно до п.5 вказаної Постанови, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяно шкоду, перебуває з даною організацією в трудових відносинах і шкоду заподіяно нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим, за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Таким чином, відповідальність юридичної або фізичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цими особами, в трудових відносинах, а шкода, заподіяна нею у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. При цьому, під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Наведене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України у справі № 6-933цс16.
Натомість, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності між відповідачем та ОСОБА_2 , як заподіювачем майнової шкоди позивачу, трудових правовідносин, на момент вчинення ДТП.
Як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДФС України про суми виплачених доходів, наданих Головним управлінням ДФС у Львівській області, ОСОБА_2 з 14.06.2018 року і по сьогоднішній день перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «ЗАХІДБУДТОРГ» /а.с.59-60/.
Інформація про перебування ОСОБА_2 на момент ДТП у трудових відносинах з ТОВ «Західпласт» у матеріалах справи відсутня.
Таким чином, у матеріалах справи відсутні будь-які документи та докази, які підтверджують те, що на момент ДТП 26.08.2018 року ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем ТОВ «Західпласт», що виключає відповідальність відповідача за заподіяння ОСОБА_2 матеріальної шкоди позивачу.
У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.
Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд, виходячи з мотивів, наведених у даному рішенні, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 пред'явлені до ТОВ «Західпласт» є безпідставними, оскільки позивачем не доведено обов'язку виплати страхового відшкодування за наслідками ДТП саме ТОВ «Західпласт».
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги та доводи позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -
вирішив:
У задоволенні позову відмовити.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя Стрельбицький В.В.
Повний текст рішення складено 18 липня 2019 року.