Справа №461/735/19
12 липня 2019 року Галицький районний суд м.Львова
у складі: головуючого судді Волоско І.Р.,
секретар судового засідання Скаб В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (адреса: 01001, Київська область, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5) про визнання дій незаконними; зобов'язання здійснити перерахунок коштів; визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до ПАТ «Ідея Банк», з участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ПН Київського МНО Гуревічова О.М., про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок коштів, визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи наступним.
26 квітня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір № Z62.200.75735 про надання кредиту в сумі 23461,00 грн. Позивач стверджує, що з 29.07.1994 року по 23.08.2018 рік був військовослужбовцем Збройних Сил України, а відтак, у відповідності до положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, фізичними особами, а також процентів за користування кредитом з початку і до закінчення особливого періоду.
Відтак, він звернувся до ПАТ «Ідея Банк» зі заявою щодо проведення йому, як військовослужбовцю відповідних перерахунків по кредиту. Однак, ПАТ «Ідея Банк» всупереч Закону України «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час мобілізації» №1275-VII від 20.05.2014 року відмовився виконати відповідні перерахунки, про що повідомив заявника листом №12.1.4/110047 від 21.09.2018 року.
Крім того, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Жиловським Т.Я. відкрито виконавче провадження №57505493 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» несплачені грошові кошти за кредитним договором в сумі 46118,43 грн.
На його думку, відповідач свідомо не повідомив нотаріусу інформацію про те, що позивач звертався до Банку зі заявою про перерахунок виплат за договором, а відтак у нотаріуса не було достатньої інформації безспірності вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Крім того, позивач вказує, що дізнавшись про наявність вказаного позову, Банк відмовився від грошових претензій за кредитним договором № Z62.200.75735 та добровільно здійснив перерахунок шляхом зарахуванням попередньо сплачених позивачем коштів на погашення кредитної заборгованості. Після цього, приватний нотаріус ОСОБА_2 відкликав свій нотаріальний напис з органів ДВС України у Хмельницькій області. Однак, до часу подання заяви про відкликання виконавчого напису нотаріуса на підставі постанови державного виконавця із пенсійного рахунку позивача незаконно було стягнено кошти в сумі 7886,82 грн. На його думку, він поніс незаконні та необґрунтовані грошові витрати, зумовлені незаконними діями відповідача.
З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 18 червня 2019 року позивач просить суд: визнати незаконними дії ПАТ «Ідея Банк» щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 простроченого боргу в сумі 335552, 63 грн., прострочених відсотків в сумі 3380,30 грн., нараховану плату за обслуговування кредиту в сумі 640,06 грн., прострочену плату за обслуговування кредиту в сумі 5965,11 грн., пеню в сумі 11612,28 грн., плату за вчинення виконавчого напису в сумі 1700 грн., за кредитним договором №262.200.75735 від 26.04.2017 року, що стали підставою для видачі виконавчого напису №1869 від 21.09.2018 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічовим Олегом Миколайовичем; визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова Олега Миколайовича №1869 від 21.09.2018 року; стягнути з відповідача на коритьсь ОСОБА_1 стягнені з останнього Першим відділом ДВС м.Хмельницький у ході виконання виконавчого провадження 2692,90 грн. та судові витрати в розмір 2305.2 грн.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 06 лютого 2019 року відкрито провадження у справі.
Позивач у судове засідання не з'явився, просить суд проводити розгляд справи без його участі.
Представник позивача ОСОБА_3 заявлені вимоги підтримав, просить такі задоволити повністю; свої обґрунтування виклав аналогічно зазначеним у позові.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову надавши пояснення про те, що грошові кошти в сумі 2692,90 грн. є коштами виконавчого провадження стягнуті з позивача Першим відділом ДВС м.Хмельницький в процесі виконання виконавчого провадження №575054493, і які зараховані на відповідних рахунок органу державної виконавчої служби, а в подальшому перераховані до Державного бюджету України. Відтак, ПАТ «Ідея Банк» не є належним відповідачем в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача 2692,90 грн., оскільки не є розпорядником цих коштів.
Крім того, стверджує, що Банком добровільно було здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.200.75735 від 26.04.2017 року, після чого, позивачем повернуто в повному обсязі суму кредиту в розмірі 23461 грн. Окрім того, позивачем не доведено відсутність у нього заборгованості за вказаним вище кредитним договором на момент вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису та пред'явлення його до виконання. Поряд з тим, на вимогу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. оскаржуваний виконавчий напис було повернуто останньому, а кредит закрито, що виключає повторне пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила і на підставі частини 3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що вона не з'явилася у судове засідання без поважних причин.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судом встановлено, що 26 квітня 2017 року між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» укладено кредитний договір № Z62.200.75735 про отримання кредиту в сумі 23461 гривень строком на 36 місяці, зі сплатою 15% річних від залишкової суми.
В силу вимог ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
За змістом ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
ОСОБА_1 з 29.07.1994 року по 23.08.2018 рік був військовослужбовцем Збройних Сил України, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.9).
Указом в.о. Призедента України від 17.03.2014 № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, в Україні оголошена мобілізація, у зв'язку з чим з 17.03.2014 року настав особливий період.
Початком особливого періоду на території України є дата набрання чинності Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, яким затверджено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303 «Про часткову мобілізацію», тобто - 18 березня 2014 року.
Статтею 22 Конституції України визначено, що при прийнятті нових актів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином ОСОБА_1 був військовослужбовцем з початку і до закінчення особливого періоду.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей'відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 15 ст.14 Закону України «Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Національний банк України у своєму листі від 2 вересня 2014 № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Зазначені документи можуть видаватися родинам військовозобов'язаних та резервістів для пред'явлення їх за місцем вимоги.
Вищезазначена частина Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей »поширюється на всіх військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, який не обмежується районом проведення АТО.
Таким чином, на ОСОБА_1 поширюються пільги та гарантії, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
29.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою щодо припинення нарахування йому відсотків по кредитному договору № Z62.200.75735 від 26.04.2017 року у відповідності до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», однак, банк своїм листом від 21.09.2018 № 12.1.4/110047 фактично відмовив йому, оскільки вказаний кредит було отримано позивачем 26.04.2017 року, і у цей період доходи позивача дозволяли сплачувати кредит у визначеній договором сумі. Крім того, банк повідомив, що призупинить нарахування відсотків, штрафних санкцій та пені по кредитному договору № Z62.200.75735 від 26.04.2017 року після представлення позивачем довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції під час дії кредитного договору, або інші документи, які би підтверджували необхідність надання такої пільги. (а.с.12).
Разом з тим, відповідачем ПАТ «Ідея Банк» добровільно здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Z62.200.75735 від 26.04.2017 року, а позивач повернув Банку суму кредиту в розмірі 23461 грн.
Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем не проведено перерахунку заборгованості за кредитним договором на підставі Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а відтак не доведено існування будь-якої заборгованості за спірним правочином.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Жиловським Т.Я. відкрито виконавче провадження №57505493 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» несплачені грошові кошти за кредитним договором в сумі 46118,43 грн.
Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснено, що однією з об'єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред'явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з'ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.
Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року, № 1172 для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Матеріалами справи встановлено, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса №1869 від 21.09.2018 року у позивача існувала заборгованість за кредитним договором № Z62.200.75735 від 26.04.2017 року, яка не була погашена відповідачем, і така була сплачена останнім 27.02.2019 року
Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису діяв у відповідності до вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, позовна вимога про стягнення з Банку на користь позивача грошових коштів в сумі 2 692,90 грн. також не підлягає до задоволення, оскільки вони стягувалися з позивача Першим відділом ДВС м.Хмельницький у процесі виконання виконавчого провадження № 57505493, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог ст.42 Закону України «Про виконавчий збір», та зараховані в дохід держави.
Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в суду відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст.ст.15,16,626,628 ЦК України,ст.ст.50,87,88 Закону України «Про нотаріат» ст.42 Закону України «Про виконавчий збір»,суд,-
у задоволені позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович про визнання дій незаконними; зобов'язання здійснити перерахунок коштів; визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - відмовити.
Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 2 305,2 грн. при подані позову, покласти на ОСОБА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819).
Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов Олег Миколайович (адреса: 01001, Київська область, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5).
Повний текст рішення складено 18 липня 2019 року.
Суддя І.Р.Волоско.