16 липня 2019 року Справа № 915/615/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Ковальжи А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720)
до відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, вул. Героїв України, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753)
про стягнення коштів в сумі 57 379, 69 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Єгоров В.С., довіреність № 14-183 від 13.05.2019 року;
від відповідача: Старєйшинського В.Є., довіреність б/н від 29.03.2019 року.
в судовому засіданні присутній: ОСОБА_1 . ОСОБА_2 .
До господарського суду Миколаївської області звернулось Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовною заявою про стягнення з Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова боргу у загальній сумі 1 324 267, 53 грн., у тому числі: основний борг у сім 1 291 754, 20 грн.; пеня у сумі 27 183, 28 грн.; три проценти річних у сумі 5 330, 05 грн.
23.05.2019 року до господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 8507/19), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова боргу у загальній сумі 57 379, 69 грн., у тому числі: пеня у сумі 47 973, 18 грн.; 3 % річних у сумі 9 406, 51 грн., яка ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 року прийнята судом до розгляду. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.03.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі на 23.04.2019 року.
У зв'язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у відпустці, розгляд справи № 915/615/19, призначений на 23.04.2018 року, не відбувся.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 06.05.2019 року призначено підготовче засідання на 27.05.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.05.2019 року (з урахуванням ухвали суду від 28.05.2019 року) продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі на 18.06.2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 18.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі № 915/615/19 та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 16.07.2019 року.
В судовому засіданні 16.07.2019 року судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ІІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ У СПРАВІ.
Заяви та клопотання відсутні.
ІІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що предметом спору є вимога про стягнення грошової заборгованості. Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 4631/18-БО(Т)-22 від 10.01.2018 року, укладеного між сторонами, а саме щодо несвоєчасної оплати природного газу, внаслідок чого відповідачу нараховано та заявлено до стягнення пеню та 3 % річних відповідно до умов договору та вимог законодавства. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 16, 20, 173-175, 193, 216, 230, 231, 232 ГК України, ст. 15-16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655 ЦК України.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. 6109/19 від 16.04.2019 року) та у запереченнях на заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 10072/19 від 18.06.2019 року) просить суд в задоволенні позову про стягнення пені та 3 % річних відмовити.
В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено обставини щодо належності відповідача до бюджетної установи і проведення розрахунків за зобов'язаннями відбувається за встановленою процедурою, а саме: спершу відбувається реєстрація бюджетних зобов'язань та бюджетних фінансових зобов'язань, а потім проведення платежів. Відповідач зазначив, що погоджується з фактом несвоєчасного виконання зобов'язань та з наслідками, які передбачені договором, при цьому зазначає, що ситуація щодо не сплати відповідачем суми за поставлений газ у визначений строк виникла не з вини відповідача. Відповідач не сплатив штрафні санкції та 3 % річних, оскільки позивач не висунув такої вимоги. Крім того, відповідач посилається п. 6.4 Договору та ст. 534 ЦК України щодо черговості погашення платежів. Відповідач також зазначає, що вимога щодо стягнення 3 % річних договором не передбачена.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
10.01.2018 року між ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (постачальник) та Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова (споживач) було укладено Договір № 4631/18-БО(Т)-22 постачання природного газу (арк. 14-23).
В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди № 1 від 19.03.2018 року, № 2 від 26.03.2018 року та № 3 від 31.03.2018 року (арк. 24-26), якими змінювалась відповідальність сторін, ціна за газ та об'єм.
Відповідно до п. 12.1 Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 січня 2018 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір та додаткові угоди підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 6.3 Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином, зокрема, в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок зі спеціальним використання споживача надходять недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Відповідно до п. 6.5 Договору звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використаного природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї зі сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі.
Відповідно до пп. 6 п. 7.2 Договору споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачений цим договором.
Відповідно до п. 10.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п'ять років.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов договору передано, а відповідачем прийнято у власність природний газ на загальну суму 3 860 481, 64 грн. за період з січня по березень 2018 року включно, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу (арк. 27-29).
Акти підписані та скріплені печатками сторін.
Відповідачем Національним університетом кораблебудування імені адмірала Макарова в повному обсязі проведено оплату за отриманий в 2018 році природний газ в сумі 3 860 481, 64 грн., що підтверджується довідкою по операціям НУК ім. адм. Макарова по договору № 4631/18-БО(Т)-22 з 01.01.2018 по 30.04.2019 року (арк. 71).
Судом встановлено, що відповідачем НУК ім. адм. Макарова оплата за поставлений природний газ проводилась з порушенням строку, встановленого п. 6.1 Договору.
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.
1. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).
Чинним законодавством не передбачено обов'язку погодження сторонами в договорі можливості стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки як вказано вище, стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не є штрафною санкцією, а є способом захисту майнового права кредитора від знецінення грошових коштів. Договором може бути передбачено інший розмір процентів, ніж встанлвлений ст. 625 ЦК України. Проте, право кредитора на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не ставиться у залежність від погодження сторонами в договорі можливості нарахування та стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Позивачем нараховано відповідачу 9 406, 51 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за зобов'язаннями березня 2018 за період з 26.04.2018 року по 30.08.2018 року.
Розрахунок суми 3 % річних у сумі 9 406, 51 грн. є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи. Розгорнутий розрахунок трьох відсотків річних наявний в матеріалах справи (арк. 69).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 9 406, 51 грн.
2. Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до п. 8.2 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 19.03.2018 року) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розраховану від сумипростроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язаннями березня 2018 року на суму 47 973, 18 грн. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 26.04.2018 року по 30.08.2018 року. Розрахунок пені здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов Договору. Період нарахування визначено позивачем правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 69). Отже, нарахування пені в сумі 47 973, 18 грн. є обґрунтованим та підставним.
Щодо заперечень відповідача стосовно черговості погашення заборгованості, то слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Відповідно до п. 6.4 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем:
1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
2) у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
3) у третю чергу погашається основна сума боргу.
Відповідно до п. 6.3 Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
- шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором.
Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
- оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.
Проаналізувавши положення ст. 534 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору, суд дійшов наступного висновку.
Вимога кредитора - це звернення кредитора до боржника про погашення витрат кредитора, пов'язаних з одержанням виконання, процентів, неустойки, основної суми боргу. Саме наявність вимоги кредитора активуватиме черговість погашення грошових вимог, визначену ст. 534 ЦК України або ж встановлену договором.
В силу ст. 534 ЦК України необхідність виставлення та направлення вимоги кредитором боржнику полягає у повідомленні боржника як про факт понесених кредитором витрат, пов'язаних з одержанням виконання, нарахування процентів, неустойки тощо, так і їх розмір та строки оплати. У випадку непогодження боржника із розміром таких витрат, штрафних санкцій, він може оспорювати їх розмір під час судового процесу. Направлення вимоги кредитором виконує інформативну функцію для боржника, при цьому дозволяє останньому висловлювати власні заперечення проти розміру витрат кредитора, процентів, неустойки, основної суми боргу.
Для того, щоб відбулося зарахування сум, сплачених як передоплата за газ, в якості оплати сум пені та 3% річних, необхідним є виставлення відповідної вимоги продавця (рахунку-фактури тощо) з визначенням розміру та періоду нарахування штрафних санкцій та відсотків річних; проте така вимога в матеріалах справи відсутня.
Враховуючи вищевикладене, в позивача були відсутні підстави для зарахування оплат відповідача у послідовності, що визначена ст. 534 ЦК України та п. 6.4 договору. Крім того, п. 6.3 договору сторони погодили зарахування коштів, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ (основного боргу).
Суд вважає за необхідне зазначити, що зарахування позивачем сплачених відповідачем коштів в рахунок штрафних санкцій мало б наслідком збільшення розміру основної заборгованості, та, як наслідок, нарахування штрафних санкцій в більшому розмірі.
При цьому, відсутність вимоги постачальника не спростовує як факту порушення споживачем грошового зобов'язання (оплати за природний газ з порушенням строків), так і не звільняє споживача від відповідальності.
Щодо заперечень відповідача про те, що суми 3 % річних та пені не були відображені позивачем в акті звірки розрахунків, то слід зазначити, що умовами п. 6.5 договору сторони передбачили проведення звірки розрахунків та/або фактичного обсягу використаного природного газу на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі, тобто сторони погодили проведення звірки взаєморозрахунків в частині основного боргу.
Щодо заперечень відповідача стосовно неможливості своєчасно повністю оплатити отриманий обсяг природного газу, оскільки відповідач є бюджетною установою, то суд зазначає.
Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідно до положень статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Така ж позиція викладена у постановах Верховного суду від 27.03.2018 року по справі № 922/541/17, від 03.04.2018 року по справі № 924/29/17, від 03.04.2018 року по справі № 908/1076/17, від 11.04.2018 року по справі № 915/13/17, від 12.04.2018 року у справі № 924/22/17.
VІ. ВИСНОВКИ СУДУ.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку. Правовідносини між сторонами у даній справі регулюються договором купівлі-продажу природного газу. Договір в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання. Умовами договору встановлено чіткі строки проведення оплати за отриманий природний газ. Проте, відповідачем у встановлені договором строки оплату за отриманий природний газ не сплачено у встановлені строки, що не заперечується самим відповідачем та підтверджено матеріалами справи. За порушення виконання зобов'язання, а саме строків оплати за отриманий природний газ, умовами договору передбачено нарахування пені, яку позивачем нараховано обґрунтовано, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Крім того, на підставі ст. 625 ЦК України позивачем також обґрунтовано нараховано три відсотки річних. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Судовий збір в розмірі 1 921 грн. згідно ст. 129 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з відповідача Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, вул. Героїв України, 9, м. Миколаїв, 54025 (код ЄДРПОУ 02066753) на користь позивача Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720):
- 47 973, 18 грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот сімдесят три грн. 18 коп.) - пені;
- 9 406, 51 грн. (дев'ять тисяч чотириста шість грн. 51 коп.) - 3 % річних;
- 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 17.07.2019 року.
Суддя Е.М. Олейняш