6-а/754/25/18
Справа № 754/3579/17
Іменем України
06 червня 2019 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:
Головуючого судді : Галась І.А.
при секретарі - Дмитрієвій А.А.
за участі представника заявника - Шишкіна Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за заявою представника заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про накладення штрафу на відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві), у зв'язку з невиконанням постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року в адміністративній справі №754/3579/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій противоправними та зобов'язати вчинити певні дії, та роз'яснення резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року, суд
16.04.2018 року представник заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з вищевказаною заявою.
Заява обґрунтовано наступним.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року до Управління державної виконавчої служби Головного управління виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві було подано до виконання Виконавчий лист, виданий Київським апеляційним адміністративним судом 30.08.2017 року на виконання Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у справі №754/3579/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій противоправними та зобов'язано провести перерахунок пенсії на підставі якого належить:
?Зобов'язати Лівобережного об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця на підставі довідок Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №4 від 03.02.2017 р. та довідки Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №01-28/0095 від 03.02.2017, з урахуванням всіх складових, починаючи з 01.01.2017 р.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року залишено без змін.
Проте, Відповідач (боржник) протягом більше ніж 7-ми місяців всупереч вимог Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №54612908 від 04.09.2017 року, п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, ст. 14 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства, п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» тощо, не тільки вчасно не виконав Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у справі №754/3579/17, не здійснивши перерахунок та виплату ОСОБА_1 , а й протиправно не збирається виконувати дане рішення суду належним чином.
Як зазначено в заяві, намір Відповідача протиправно не виконувати належним чином Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року випливає зі змісту Листа Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 13.12.2017 року за вих. №19049/0/М-1654. У цьому Лиси Відповідач, із посиланням на Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений Постановою Кабінету міністрів України від 14.09.2016 р. № 622, стверджує про те, що основний розмір пенсії ОСОБА_1 має становити, після перерахунку, починаючи з 01.01.2017 р., - 5786,11 грн. З даною позицією Відповідача сторона позивача не погоджується, оскільки наведені Відповідачем у вищезазначеному. листі аргументи є протиправними з наступних причин.
По-перше, використання Відповідачем для перерахунку пенсії Позивачеві Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14.09.2016 року № 622, є протиправним, оскільки цей Порядок стосується саме призначення, а не перерахунку вже призначених пенсій. У даному випадку слід застосувати положення законодавчо-нормативних документів, за яким Позивачеві призначалася пенсія державного службовця та було набуте Позивачем право на перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також, відповідно здійснювався перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
По-друге, відповідно до положень статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ (у редакції, чинної на дату призначення пенсії позивачу) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Оскільки стаж державної служби згідно Довідки Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №01-28/0095 від 03.02.2017 р. складає 13 років 08 місяців 13 днів, то позивач має право на отримання пенсії у розмірі 83 відсотка від суми заробітної плати, а не 60 відсотків, як протиправно зазначив Відповідач у вищезазначеному Листі.
Крім того, Відповідач протиправно поділив розмір надбавок, премій, та інших виплат на 60 місяців, адже в Довідці № 4 від 03.02.2017 р. Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації (що містить розмір надбавок, премій та інших виплат) вказано розмір складових саме місячної заробітної плати за грудень 2016 року, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а не загальний розмір заробітної плати за 60 місяців. Тобто, за тлумаченням Відповідачем законодавчих положень випливає, що пенсіонер, який має право на перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, має чекати після підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям 60 місяців, та лише після цього звертатися за перерахунком пенсії. Така позиція Відповідача є протиправною.
Відповідач при перерахунку пенсії Позивачеві повинен розрахувати її у розмірі 83 % відсотка від суми заробітної плати, вказаних у Довідках №4 від 03.02.2017 р. та № 4від 03.02.2017 р.
По-третє, Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у чітко визначено, що згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної сум заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Таким чином, отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, оскільки єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування був нарахований на всі виплати, отримані працюючим державним службовцем на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію Позивачеві за місцем роботи (що підтверджується наявними у матеріалах справи Довідками про складові заробітної плати), то є достатні та необхідні правові підстави для врахування Відповідачем сум зазначених виплат при перерахунку пенсії Позивачу.
Отже, оскільки відповідно до Довідок № 4 від 03.02.2017 р. та № 4 від 03.02.2017 р. Державного архіву Запорізької області сумарний розмір місячної заробітної плати з усіма складовими, на які нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить 40000 (сорок тисяч) грн., то розмір пенсії державного службовця Позивача після перерахунку має складати 83% від 40000 грн., що дорівнює 33200 (тридцять три тисячі двісті) гри., та не може бути обмежений, оскільки обмеження максимального розміру пенсії законодавчо було прийнято набагато пізніше у часі з моменту призначення пенсії державного службовця Позивачеві та набуття Позивачем права на перерахунок раніше призначеної пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
Зазначили, що про протиправні дії зі сторони Відповідача щодо не виконання Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у Справі № 754/3579/17 вказано, також, в Постанові Головного державного виконавця Махової Д.А. від 19.12.2017 р. у Виконавчому провадженні за реєстраційним номером 54612908 та у Відзиві Головного державного виконавця Махової Д.А. № 54612908/4 від 13.02.2018 р. на скаргу Відповідача. Крім того, до Відповідача зі сторони Головного державного виконавця були застосовані відповідні штрафні санкції.
Також, представником було зазначено, що під час особистого прийому посадовими особами Відповідача в усній формі говорилося Позивачеві про те, що вони, начебто не можуть виконати рішення суду у справі № 754/3579/17, оскільки в резолютивній частині судом не вказано конкретного розміру пенсії, що має бути призначено Позивачеві.
На підставі наведеного, представник заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд:
1.Відповідно до положень ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства зобов'язати Відповідача подати звіт про виконання Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у Справі № 754/3579/17;
2.Відповідно до положень ч. 2, ч. 4 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства накласти на Відповідача штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у Справі № 754/3579/17. половину розміру якого стягнути на користь Позивача (відповідно до положень ч. З ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства);
3.Зобов'язати Відповідача виконати Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у Справі № 754/3579/17 у повному обсязі та здійснити Позивачеві ОСОБА_1 з 01.01.2017 року перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 83 відсотків всієї заробітної плати за відповідною посадою з усіма додатковими виплатами (на підставі Довідок Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації № 01-28/0095 від 03.02.2017 р. № 4 від 03.02.2017 р. та № 4 від 03.02.2017 р. розмір пенсії дорівнює 33200 гри, та не може бути обмежений).
Крім того, 12 жовтня 2018 року представник заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 падав доповнення до заяви, відповідно до якого окрім заявлених вимог просить суд:
1.Роз'яснити резолютивну частину Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у справі № 754/3579/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, вказавши при цьому розмір пенсії державного службовця (призначеної в розмірі 83 відсотків всієї заробітної плати за відповідною посадою з усіма додатковими виплатами), що має виплачуватися Позивачеві починаючи з 01.01.2017 р. (на підставі Довідок Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації № 01-28/0095 від 03.02.2017 р., № 4 від 03.02.2017 р. та № 4 від 03.02.2017 р. розмір пенсії дорівнює 33200 (тридцять три тисячі двісті) гри, та не може бути обмежений).
В судовому засідання представник заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заяву з урахуванням доповнень підтримав в повному обсязі з підстав зазначених в ній, просив задовольнити.
Відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про управління об'єктами державної власності», Положення «Про Пенсійний фонд України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2017 року № 280, постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 203 «Про утворення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві», наказу Пенсійного фонду України від 04.04.2017 року № 60 «Про припинення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві», Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві 27 квітня 2018 року припинило діяльність шляхом злиття до новоствореного Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, яке є правонаступником всіх прав та обов'язків припиненого управління.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в судове засідання не з'явився, про розгляд заяви повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.
Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Суд, розглянувши подану заяву, вислухавши доводи наведені представником заявника в її обґрунтування, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано неправомірними дії Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця на підставі довідок Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №4 від 03.02.2017 р. та довідки Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №01-28/0095 від 03.02.2017, з урахуванням всіх складових, починаючи з 01.01.2017 р. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 640 грн.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.08.2017 року постанова Деснянського районного суду від 19.07.2017 року залишена без змін.
Постанова Деснянського районного суду м. Києва від 19ю07ю2017 року набрала законної сили 22.08.2017 року.
30.08.2017 р. Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист.
04.09.2017 року Головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маховою Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про зобов'язання Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця на підставі довідок Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №4 від 03.02.2017 р. та довідки Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №01-28/0095 від 03.02.2017, з урахуванням всіх складових, починаючи з 01.01.2017 р. (ВП №54612908).
Постановою Верховного суду від 19.03.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року - без змін.
Суд зауважує, що порядок правового регулювання щодо встановлення судового контролю за виконання судових рішень був визначений законодавчими нормами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).
Поряд з тим, вказані за змістом законодавчі норми, також містяться у новій редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03.10.2017 року (вступ в дію законодавчих положень 15.12.2017 року), в частині правового регулювання, що відображено у положеннях статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
При вирішенні питання щодо судового контролю за виконанням рішення суду у справі суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови Деснянського районного суду м. Києва від 07.07.2017 р., тобто до винесення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIIІ), постанова складається з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).
Норми пункту 4 частини 1 статті 163 КАС України кореспондують норми абзацу п'ятого пункту 4 частини 1 статті 207 КАС України (в редакції, яка діяла на момент винесення постанови Деснянського районного суду м. Києва від 07.07.2017 р., тобто до винесення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIIІ), згідно з якими, у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Згідно п.п. 10, 10.12. Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції, а тому повинна містити чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, апеляційної чи касаційної скарги. Резолютивна частина судового рішення, за загальним правилом, повинна містити: висновок суду про задоволення позову (клопотання, подання), апеляційної чи касаційної скарги повністю або частково чи відмову в його (її) задоволенні повністю або частково, чи залишення його (її) без задоволення; висновок суду по суті вимог; розподіл судових витрат; інших правових наслідків ухваленого рішення; строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили та його оскарження; встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, випливає, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється, шляхом вказівки у судовому рішенні про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення стосовно тих рішень, якими зобов'язано відповідача здійснити певні дії, шляхом розгляду адміністративних позовів стосовно оскарження дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні судових рішень, а також шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіту про виконання судового рішення якими зобов'язано відповідача здійснити певні дії, на стадії виконання судового рішення, що є додатковим видом судового контролю у цій стадії.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі може під час прийняття постанови у справі. Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду першої, апеляційної чи касаційної інстанцій, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.
У разі ж звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття постанови у справі суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
Аналогічна правова позиція викладена в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 № 28/12/13-13.
Крім того, ч.9 ст.267 КАС України, надає позивачу, на користь якого ухвалено постанову суду, право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
За таких обставин, оскільки постановою від 19.07.2017 року у справі №754/3579/17 не встановлено судового контролю за виконання такого судового рішення шляхом зобов'язання відповідача надати звіт про виконання судового рішення, суд на вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням зазначеної постанови.
Крім того, представником заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заявлено вимогу про накладення штрафу на Відповідача у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 р. у справі 754/3579/17, відповідно до положень ч.2, ч.4 ст. 382 КАС України, половину розміру якого стягнути на користь позивача, відповідно до положень ч.3 ст. 382 КАС України.
Згідно ч.2 ст. 382 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, з вказаних законодавчих положень вбачається, що судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.
Поряд з тим, суд зауважує, що такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду.
Оскільки в постанові Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у справі 754/3579/17 вказівки у судовому рішенні про зобов'язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення немає, суд позбавлений можливості накласти штраф на Відповідача за неподання такого звіту, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.
Отже, проаналізувавши положення чинного законодавства та встановлені обставини, розглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволенню в цій частині не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Як роз'яснив Пленум Вищого адміністративного суду України у постанові №7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі", в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду (пункт 19).
Тобто, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до п.21Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення» №14 від 18.12.2009 р., питання роз'яснення рішення розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
За змістом закону роз'яснення рішення - це більш повний і ясний виклад тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, але не внесення змін у сутність рішення і не вирішення тих питань, що не були предметом судового розгляду. Тому суд при роз'ясненні судового рішення не повинен давати відповідь на нові та невирішені ним вимоги, чи змінювати його зміст.
За змістом адміністративно-процесуального закону з моменту ухвалення рішення суду набуває законної сили і є незмінним. Незмінність полягає в тому, що після його проголошення суд, який ухвалив рішення, не має права сам його скасувати або змінити. Зазначене гарантує стабільність судового рішення, забезпечує стабільність правових відносин. Суд в жодному разі не має права вносити будь-які зміни до змісту рішення, зокрема, змінювати первинні висновки мотивувальної та резолютивної частини.
Суд звертає увагу, що роз'яснення судового рішення зумовлено його нечіткістю за змістом, коли воно є неясним та незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть здійснювати його виконання. Тобто, це стосується випадків, коли недотримані вимоги ясності, визначеності такого рішення суду. Невизначеність судового рішення означає, що воно містить положення, що викликають суперечки щодо його розуміння під час виконання.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява в частині роз'яснення резолютивної частині постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року у справі №754/3579/17 підлягає задоволенню.
За таких обставин враховуючи, що обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод,Конституціїта законів України, як право на судовий захист, з метою уникнення неоднозначного тлумачення та усунення суперечок щодо розуміння резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року під час виконання, суд вважає за необхідне роз'яснити рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.252, 254, 382 КАС України, -
Заяву представника заявника (позивача) ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про накладення штрафу на відповідача (боржника) Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (правонаступник Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ), у зв'язку з невиконанням постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року в адміністративній справі №754/3579/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій противоправними та зобов'язати вчинити певні дії та роз'яснення резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19.07.2017 року - задовольнити частково.
Роз'яснити абз. 3 резолютивної частини Постанови Деснянського районного суду м. Києва від 19 липня 2017 року у справі № 754/3579/17 за позовом ОСОБА_1 до Лівобережного об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а саме:
«Зобов'язати Лівобережне об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії державного службовця, призначеної в розмірі 83% всієї заробітної плати за відповідною посадою з усіма додатковими виплатами, на підставі довідок Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №4 від 03.02.2017 р. та довідки Державного архіву Запорізької області Запорізької обласної державної адміністрації №01-28/0095 від 03.02.2017, з урахуванням всіх складових, починаючи з 01.01.2017 р.»
В задоволені решти вимог відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якщо повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: