Справа № 727/2549/19
Провадження № 2/727/748/19
15 липня 2019 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:
головуючого судді: Чебан В.М.
при секретарі: Меренчук Р.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третьою особою виступає ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, де третьою особою є ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя до відповідача ОСОБА_2 ,посилаючись на те, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 12 вересня 1981 року. Шлюб зареєстрований відділом запису актів громадянського стану Карапчівської сільської ради, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 12.09.1981 року зроблено запис №26.
Вказує, що перебуваючи в шлюбі, сторонами як подружжям, було придбано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 85,0 кв.м. , в тому числі житловою 51,6 кв.м. (три житлові кімнати), яка розташована в житловому будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою ЧКОБТІ від 05.02.2019 року та технічним паспортом на квартиру.
Право власності на вищезазначене нерухоме майно виникло згідно договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Каленюк В.С., реєстровий №3891 та внесено в реєстраційну книгу за №124, дата реєстрації 03.01.2002 року.
Як вбачається із довідки ЧКОБТІ №192 від 05.02.2019 року, згідно наявних реєстрових книг та архівної справи на АДРЕСА_1 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 - 1\2 частини квартири та за ОСОБА_3 - 1\2 частини квартири.
Позивач зазначає, що враховуючи, що спірне нерухоме майно було набуте під час шлюбу, воно відноситься до спільної сумісної власності подружжя і, виходячи з принципу рівності часток, кожному з подружжя, на її думку, належить право на 1\4 частину вказаного нерухомого майна
Стверджує, що в результаті ускладнених стосунків між сторонами, а саме, подачі її чоловіком позову до суду про розірвання шлюбу, провадження по якому наразі зупинено строком на два місяці на підставі ухвали від 18.02.2019 року Вижницького районного суду Чернівецької області, в позасудовому порядку мирним шляхом вирішити питання поділу спільного майна з відповідачем у позивачки немає можливості, тому вона змушена звернутись з відповідним позовом до суду.
Вказує, що як вбачається із висновку №496 судової будівельно-технічної експертизи від 04.03.2019 року, ринкова вартість спірної квартири становить 1 353000 грн., в грошовому виразі 1\4 частка квартири становить із заокругленням 338 000 грн. Крім цього, технічної можливості виділення в натурі часток майна з врахуванням того, що 1\4 частка квартири належить позивачу, 1\4 частка квартири належить відповідачу, 1\2 частка квартири належить доньці ОСОБА_3 не існує, оскільки загальна площа спірної квартири становить 85,0 кв.м., а згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», мінімально необхідна площа для однокімнатної квартири становить 27,12 кв. м., згідно розрахунку площа 1\4 частини квартири становить 21,25 кв.м.
На основі викладеного, позивач просить суд визнати житлову квартиру АДРЕСА_1 об'єктом спільної власності подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 житлової квартири АДРЕСА_1 .
Позивач та її представник в судове засідання 16.04.2019 року не з'явились, однак від представника позивача до суду надійшла заява, згідно якої позовні вимоги підтримують, просять їх задовольнити та розглянути справу у їх відсутність, не заперечує щодо винесення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про поважність причини неявки суд не повідомив, хоча був повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи в суді, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідача та постановити заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, будучи повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, однак спрямувала до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути у її відсутність, проти задоволення позову не заперечує.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв'язку з цим, на підставі ст.247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 з 12 вересня 1981 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом запису актів громадянського стану Карапчівської сільської ради, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 12.09.1981 року зроблено запис №26, що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.12).
Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Каленюк В.С., реєстровий №3891, що внесено в реєстраційну книгу за №124, дата реєстрації 03.01.2002 року (а.с.11) відповідачем по справі - ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 85,0 кв . м. , в тому числі житловою 51,6 кв.м . (три житлові кімнати ) , яка розташована в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Вказану квартиру сторони придбали в рівних частках по одній другій частині квартири кожному з них. Наведене також підтверджується довідкою ЧКОБТІ №188 від 05.02.2019 року (а.с.17) та технічним паспортом на квартиру (а.с.14-15).
При цьому, згідно довідки ЧКОБТІ №188 від 05.02.2019 року (а.с.17), поточних змін в квартирі немає.
Як вбачається із довідки ЧКОБТІ №192 від 05.02.2019 року (а.с.16), згідно наявних реєстрових книг та архівної справи на АДРЕСА_1 право власності зареєстровано за ОСОБА_2 - 1\2 частини квартири, ОСОБА_3 - 1\2 частини квартири.
Разом з тим, згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.13), 25 травня 2012 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , прізвище дружини після укладення шлюбу - « ОСОБА_3 ».
Відповідно до висновку №496 судової будівельно-технічної експертизи від 04.03.2019 року, ринкова вартість спірної квартири становить 1 353000 грн., в грошовому виразі 1\4 частка квартири становить із заокругленням 338 000 грн. Крім цього, технічної можливості виділення в натурі часток майна з врахуванням того, що 1\4 частка квартири належить позивачу, 1\4 частка квартири належить відповідачу, 1\2 частка квартири належить доньці ОСОБА_3 не існує, оскільки загальна площа спірної квартири становить 85,0 кв.м., а згідно вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», мінімально необхідна площа для однокімнатної квартири становить 27,12 кв. м., згідно розрахунку площа 1\4 частини квартири становить 21,25 кв.м.
Як вбачається з копії ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 21.01.2019 року (а.с.26), 21.01.2019 року судом було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 18.02.2019 року (а.с.27) сторонам по справі надано термін на примирення строком на 2 місяці. Також, ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.03.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - залишено без розгляду (а.с.55).
Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч.2 ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).
У відповідності до ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Конституційний Суд України в п. 2.1 рішення від 19.09.2012 року № 17-рп/2012 по справі № 1-8/2012 у справі за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України зазначив, що рівність прав і обов'язків у шлюбі та сім'ї включає в себе також їх рівність у майнових відносинах, які регулюються положеннями Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу); вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України). Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Ст. 71 СК України передбачає, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, відповідно до вимог законодавства діє презумпція набуття подружжям майна у спільну сумісну власність, а в разі виникнення спору сторона, яка заперечує факт придбання такого майна у спільну власність, повинна довести належними та допустимими доказами його набуття за особисті кошти.
Згідно п.25 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК
(2947-14) щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст.365 ЦК (435-15), за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст.11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Разом з тим, суд враховує ту обставину, що згідно договору купівлі-продажу квартири від 09.10.2001 року відповідачем по справі - ОСОБА_2 та третьою особою ОСОБА_3 було придбано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 85,0 кв. м. , в тому числі житловою 51,6 кв.м . (три житлові кімнати ), яка розташована в житловому будинку по АДРЕСА_1 в рівних частках по одній другій частині квартири кожному з них. Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання всієї квартири об'єктом спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а лише її 1/2 частини, яка була набута відповідачем ОСОБА_2 у власність під час перебування сторін у шлюбі.
З огляду на наведене, оскільки презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя відповідачем не спростовано, суд вважає, що слід визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 1/2 квартири АДРЕСА_1 . Враховуючи, що спірне нерухоме майно було набуте сторонами під час шлюбу, воно відноситься до спільної сумісної власності подружжя і, виходячи з принципу рівності часток, суд приходить до висновку, що кожному з подружжя належить право на 1\4 частину вказаного нерухомого майна.
При цьому, задовольняючи позовні вимоги, суд враховує також і ту обставину, що письмового відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень від належним чином повідомленого про дату та місце розгляду справи відповідача до суду не надходило.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 60, 61, 63, 70, 71 СК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 82, 89, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Винести заочне рішення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третьою особою виступає ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.
Визнати 1/2 житлової квартири АДРЕСА_1 об'єктом спільної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\4 частку житлової квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Дане заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 24 липня 2019 року.