Справа № 22-ц/793/1073/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 310020000 Демчик Р.В. Доповідач в апеляційній інстанції Храпко В.Д.
17 липня 2019 року м. Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів :
Храпка В.Д.,
Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.
за участю секретаря Матюхи В.І.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Демчика Р.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у фіксованому розмірі, повний текст рішення складено 20 травня 2019 року, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у фіксованому розмірі.
Позов обґрунтовує тим, що з 25 вересня 2004 року по 16 листопада 2018 року з відповідачем ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі.
Від шлюбу мають неповнолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею.
16 листопада 2018 року заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси шлюб між ними розірвано. Відповідач ухиляється від покладених на нього обов'язків.
Вказує, що у відповідача на утриманні інших дітей немає, стягнення за виконавчими документами відсутні, у шлюбі не перебуває. Крім того, в його власності є дві квартири, а також те, що він працює за кордоном і має дохід в розмірі 27 500 грн. щомісячно.
Просить суд призначити стягнення аліментів з відповідача на її користь, на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 7 000 грн. починаючи з моменту з дня подачі заяви до суду і продовжувати до досягнення дитини повноліття.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2019 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19 лютого 2019 року та до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 768,40 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки вважає його необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, а по справі постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у своєму рішенні не обґрунтував стягнення з відповідача аліментів у мінімальному розмірі. За даними Головного управління статистики Польщі про середньомісячну заробітну плату за IV квартал 2018 року становить 1147 євро. Стягнувши аліменти на утримання дитини у мінімальному розмірі суд першої інстанції грубо порушив права дитини на гармонійний розвиток. Матеріалами справи достовірно підтверджується, що відповідач працездатного віку, працює за кордоном, стійких розладів здоров'я не має, інших дітей, утриманців не має.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Дубинський В.М. в інтересах відповідача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Вважає, що судом правильно встановлено, що позивач не надала суду доказів, що працюючи в Польщі відповідач отримує щомісячно 27000 грн.; наявність захворювань та витрат на лікування підтверджується довідками та квитанціями; відповідач перебуває на обліку у Черкаському міському центрі зайнятості; позивач приховує, що відповідач має кредитні зобов'язання і щомісячно сплачує 1000 грн.; а твердження позивача про стягнення на утримання сина 1000 грн. спростовується самим рішенням, в якому зазначено про стягнення з відповідача 1/4 частини всіх видів його заробітку.
Згідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги по наступних підставах.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і дотримання норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеного цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Проте таким вимогам закону судове рішення не відповідає.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі із 25 вересня 2004 року по 17 грудня 2018 року. Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає із позивачкою ОСОБА_1 і перебуває на її утриманні. Відповідач ОСОБА_1 не в повній мірі надає кошти на утримання дитини.
Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджується у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того із батьків або інших законних представників дитини, разом із якою проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
31) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
32) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 1 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Проаналізувавши вказані норми закону можна прийти до висновку, що стягнення аліментів у частці від доходу, або у твердій грошовій сумі вирішується за заявою стягувача аліментів.
Вимоги ч.1 ст. 184 СК України є імперативними і не можуть змінюватися за рішенням суду.
Але суд першої інстанції, правильно прийшовши до висновку про стягнення аліментів, неправильно стягнув їх у частці від доходу, поскільки стягувач аліментів просив стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, а не в частці від доходу.
При визначення розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність на праві власності у платника аліментів двох квартир, а саме по 5/9 частин квартири АДРЕСА_1 і квартири АДРЕСА_2 .
Відповідно до відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 згідний сплачувати аліменти в розмірі 2150 грн.
Доказів про те, що ОСОБА_2 отримує заробітну плату в розмірі 27500 грн. ОСОБА_1 суду не надала.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що відповідно до інформації Головного управління статистики в Польщі середньомісячна заробітна плата в IV кварталі 2018 р. складала 4969,98 злотих (1147 євро) не підтверджено матеріалами справи і не надано докази, що таку заробітну плату отримує ОСОБА_2 .
Тому суд, з урахуванням викладеного, приходить до висновку про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2 200 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 травня 2019 року змінити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_4 , РНКОПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 2 200 гривень, починаючи з 19 лютого 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: