Справа № 453/780/19
№ провадження 3/453/278/19
іменем України
16.07.2019 року м. Сколе
Суддя Сколівського районного суду Львівської області Брона А.Л. з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, розглянувши матеріали, які надійшли від Сколівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючого, жителя АДРЕСА_1 ,
за ст. 130 та ч. 4 ст. 122 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 027839/1020, складеного 22 червня 2019 року о 22 год. 30 хв. в м. Сколе по вул. Стрийська, 29 Львівської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, однак від проходження медичного огляду у Сколівській ЦРЛ та продуття приладу «Драгер» відмовився. До протоколу долучені пояснення свідків, які зазначають, що водій ВАЗ-2108 перебував у стані алкогольного сп'яніння.
Одночасно відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 027838/1021 від 22 червня 2019 року о 22.30 год. на підставі ч. 4 ст. 122 КУпАП, у якому зазначено, що 22 червня 2019 року о 22.00 год. в с. Дубина Сколівського району Львівської області водій транспортного засобу ВАЗ-2108 не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, чим змусив водія транспортного засобу Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 різко гальмувати, щоб уникнути зіткнення, тим самим створивши аварійну ситуацію.
ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснив, що дійсно 22 червня 2019 року о 22 год. у
с. Дубина Сколівського району Львівської області керуючи транспортним засобом ВАЗ-2108, д.н.з. НОМЕР_1 , обїзджаючи яму на дорозі, спричинив аварійну обстановку водію автомобіля Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 . Через деякий час був зупинений працівниками поліції по вул. Стрийська,29, у м. Сколе Львівської області. Пройти огляд на стан сп'яніння йому не пропонувалось, і від такого він не відмовлявся.
У судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не знайшла свого підтвердження і спростовується наступним.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Тобто адміністративне правопорушення це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об'єктивну сторону, об'єкт, суб'єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб'єкт. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
У відповідності з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Згідност. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В той же час, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП регламентує відповідальністьза керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається з даних, що містяться у матеріалах адміністративної справи, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однак, направлені до суду матеріали, всупереч ст. 251 КУпАП, не містять доказів з приводу відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння.
Крім цього, відповідно до п. 2.3 Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 № 3/02-15, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата i місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків i потерпілих, якщо вони є; наявність або відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
В порушення зазначених вимог, у тексті протоколу відсутні прізвища та адреси свідків, а зазначено лише, що до протоколу додаються «пояснення свідків».
Крім того, вивчивши пояснення свідків, які долучено до протоколу, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , суд встановив, що ними не зазначається, що ОСОБА_1 відмовився на пропозицію інспектора поліції від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння та відмовився від продуття приладу «Драгер».
Таким чином, під час складання протоколу, інспектором поліції не було роз'яснено процедуру огляду на стан сп'яніння, не було запропоновано пройти медичний огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або у медичному закладі, що підтверджує відсутність у матеріалах справи чеку алкотестера, акту огляду на стан сп'яніння, направлення для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я, письмових пояснень свідків, з яких вбачалося б, що він відмовився пройти медичний огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
В силу ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного спяніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським на місці у присутності двох свідків. І лише у разі незгоди водія на проведення такого огляду, або ж незгоди з його результатами, огляд проводиться у закладах охорони здоров'я. Про це ж йдеться і у п. п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року за № 1452/735.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічне положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
За таких умов направлені до суду матеріали та їх аргументація являються сумнівними, однак наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») тож, суд, враховуючи вищезазначене, у відповідності до положеньст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючисьзакономі правосвідомістю, з урахуванням положень ст. 251 КУпАП вважає, що у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченийч. 1 ст. 130 КУпАП, а за оформленим з порушенням протоколом про адміністративне правопорушення особа не може бути притягнена до відповідальності.
У відповідності до розяснень, які містяться в ч. 2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 027838/1021 від 22.06.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 122 КУпАП, то у даному випадку його дії вірно кваліфіковано, оскільки він, керуючи транспортним засобом, не надав дорогу транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, чим змусив водія транспортного засобу Фольксваген д.н.з. НОМЕР_2 різко гальмувати, щоб уникнути зіткнення, тим самим створивши аварійну ситуацію, що стверджується показами правопорушника та поясненнями свідків.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, орган, уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення слід враховувати характер вчиненого порушення, ступінь його вини, майновий стан, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, судом при вирішенні даної справи враховуються конкретні обставини справи, особу порушника ОСОБА_1 , наслідки даного порушення, які не представляють суспільної небезпеки та не завдали значної шкоди державним чи суспільним інтересам. Тому суддя вважає за можливе обмежитись усним зауваженням, за вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП. Застосування такого виховного заходу як усне зауваження буде достатнім для досягнення виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень.
За умовами ч. 2 ст. 284 КУАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття справи.
У свою чергу, суд враховує, що п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись ст. ст. 22, 33, 247, 280, 283-284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Визнати винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП закрити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя