Справа № 462/7770/18
15 липня 2019 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючої судді Галайко Н. М.,
за участю секретаря Фрейдун А. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Сироти Б . М. ,
свідка ОСОБА_4 ,
свідка ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення не нарахованої та не виплаченої компенсації, як складової частини заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату,
встановив:
Позивач звернулася до суду із позовом, в подальшому уточненим, до відповідача, у якому просить стягнути на свою користь не нараховану та не виплачену компенсацію, як складову частину заробітної плати, у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 38681 грн. 88 коп. та компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопада 2018 року у розмірі 61204 грн. 28 коп.
Свої позовні вимогу обґрунтовує тим, що вона з 23 вересня 1998 року по 30 грудня 2014 року працювала на посаді начальника юридичного відділу у ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» та звільнилася відповідно ст. 38 КЗпП у зв'язку з виходом на пенсію. В подальшому 12 січня 2015 року її було знову прийнято на роботу на посаду начальника юридичного відділу за строковим трудовим договором, дія якого була продовжена на невизначений строк. 06 серпня 2018 року вона звільнилася з роботу відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв'язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю.
Зазначає, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» з 1998 року по теперішній час проводить діяльність, пов'язану з державною таємницею першої категорії секретності. Займана позивачем посада начальника юридичного відділу передбачала допуск до державної таємниці, про що відносно позивача був наданий висновок органу СБУ № 703 від 11 листопада 1999 року на допуск за формою 2. Враховуючи наведене, позивач з 11 листопада 1999 року отримала доступ до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» та «таємно». Зазначений допуск діяв впродовж 15 років і був скасований наказом відповідача від 11 листопада 2014 року № 15дск/р. В подальшому позивачу, внаслідок повторного працевлаштування, було знову надано допуск до державної таємниці за формою 3 та доступ до інформації зі ступенем секретності «таємно». Зазначає, що з 11 листопада 1999 року вона повинна була отримувати компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень, тобто з відомостями і носіями, що містить державну таємницю. Зазначену надбавку вона отримувала до червня 2004 року включно у розмірі 15 % до посадового окладу. З липня 2004 року нарахування та виплату вказаної надбавки відповідач припинив на підставі наказу директора № 260 від 30 липня 2004 року. Вказує, що на підставі цього наказу її було безпідставно та незаконно позбавлено надбавки за її роботу в умовах режимних обмежень в періоди з 01 липня 2014 року по грудень 2014 року у розмірі 15% окладу, з 03 липня 2015 року по березень 2016 року по формі 3 у розмірі 10% окладу, з червня 2018 року по серпень 2018 року у розмірі 10 % окладу. Вказує, що виплата компенсації передбачена Колективним договором відповідача, Законом України «Про державну таємницю» Положенням про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 червня 1994 року. Додатково повідомляє, що зазначена компенсація є частиною додаткової заробітної плати, яка надається за особливі умови праці.
З огляду на зазначене просить суд стягнути з відповідача на свою користь не нараховану та не виплачену компенсацію, як складову частину заробітної плати, у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 38681 грн. 88 коп.
В подальшому своєю заявою від 22 грудня 2018 року позивач уточнила свої позовні вимоги і просила стягнути з відповідача на свою користь компенсацію, як складову частину заробітної плати, у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі 38681 грн. 88 коп., а також компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по листопад 2018 року у розмірі 61204 грн. 28 коп. В обґрунтування зазначеної заяви покликається на те, що у зв'язку з тим, що відповідачем не було виплачена надбавка до посадового окладу у розмірі 38681 грн. 88 коп., яка за своєю сутністю є додатковою заробітною платою, позивач має право на стягнення компенсації за несвоєчасну її виплату (а.с. 66-67).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
18 січня 2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому той з позовними вимогами не погодився, просить відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивач мала всі можливості у законний спосіб поновити своє порушене право на доплату в умовах режимних обмежень. Також вказує, що розпорядження СБУ у Львівській області надає працівникові певну форму допуску до державної таємниці та не зобов'язує керівника підприємства використовувати працівника в умовах режимних обмежень та здійснювати відповідну доплату, оскільки п. 1 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 414 від 15 червня 1994 року встановлено, що особами, які працюють в умовах режимних обмежень вважаються працівники, які за умови своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю. За п. 5 вказаного положення такими працівниками є працівники, що займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань, або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці. Відповідач зазначає, що до жодної з вказаних категорій працівників позивач, як начальник юридичного відділу, не належить. Відповідач також вказує, що позивач, здебільшого, візувала накази для службового користування. Разом з тим позивач ознайомлена з державним контрактом «Положение-2» з грифом «таємно». В період з 08 липня 2015 року по 02 серпня 2018 року вона 12 разів мала доступ до зазначеного контракту, що свідчить про періодичність роботи з ним. Додає, що наказом № 44 від 26 лютого 2001 року всі накази і розпорядження про встановлення доплат, крім доплат за роботу у важких, шкідливих умовах праці, в нічний час тощо, з 01 липня 2004 року вважалися такими, що втратили чинність. Зазначений наказ був погоджений, зокрема, з начальником юридичного відділу ОСОБА_1. З огляду на вказане, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с. 80-81).
Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 08 січня 2019 року було вирішено здійснювати розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання з'явилася, надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позовні вимоги з урахуванням уточнень задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, заперечив проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
Допитана під час судового засідання свідок ОСОБА_4 повідомила, що вона з квітня 2016 року по теперішній час працює начальником режимно-секретного відділу ДП «ЛДЗ «ЛОРТА», у даний час мобілізована. Зазначила, що у позивача був допуск до державної таємниці. Компенсаційні виплати припинилися у 2004 році на підставі наказу № 260. Однак у 2016 році новий керівник відновив доплату за секретність. З березня 2016 року компенсацію отримували постійно працівники режимно-секретного відділу, керівник підприємства, головний бухгалтер, начальник юридичного відділу.
Допитана під час судового засідання свідок ОСОБА_5 повідомила, що вона працює у відповідача на посаді начальника відділу спеціального зв'язку і виконує обов'язки начальника режимно-секретного відділу підприємства на час мобілізації ОСОБА_4 . Зазначила, що працівники, визначені п. 5 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, які постійно працюють в умовах режимних обмежень, входять у номенклатуру. Персональний склад таких працівників визначався керівником підприємства. Посада начальника юридичного відділу внесену у номенклатуру.
Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання, заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до переконання, що позов слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 23 вересня 1998 року по 30 грудня 2014 року працювала у відповідача на посаді начальника юридичного відділу (а.с. 12).
Окрім цього ОСОБА_1 з 12 січня 2015 року по 06 серпня 2018 року працювала на посаді начальника юридичного відділу у відповідача (а.с. 12).
Наказом № 15дск/р від 11 листопада 2014 року «Про скасування доступу до державної таємниці» встановлено, що позивачу було скасовано доступ до інформації із ступенем секретності «Таємно» у зв'язку з закінченням терміну дії допуску (Висновку УСБУ № 703 від 11 листопада 1999 року) ( а.с. 86).
Довідкою від 12 лютого 2018 року стверджується, що позивачу розпорядженням від 03 липня 2015 року № 123д надано допуск до державної таємниці за формою 3 (а.с. 27).
Наказом № 14дск від 08 липня 2015 року «Про надання доступу до державної таємниці» позивачу було надано доступ до інформації з грифом «таємно» (а.с. 87).
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону України «Про державну таємницю» допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну таємницю» у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15 червня 2014 року особам, які працюють в умовах режимних обмежень, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "особливої важливості", - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.
Наказом № 420к від 10 серпня 2018 року «Про скасування доступу до державної таємниці» позивачу було скасовано доступ до інформації зі ступенем секретності «Таємно» на підставі наказу «Про звільнення» № 406к від 06 серпня 2018 року (а.с. 88).
Наказом № 9дск/р від 28 травня 2002 року «Про надання компенсації працівникам ЛДЗ ЛОРТА, які постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю» встановлено надбавку у розмірі 15% від посадового окладу за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «цілком таємно», за роботу розмірі 10% від посадового окладу за роботу з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «таємно» (а.с. 13-14).
Дослідженням копій квитанцій, які надані позивачем, підтверджується те, що до червня 2004 року вона отримувала доплату за роботу в умовах режиму (вид оплати 033). В подальшому з липня 2004 року нарахування доплати за роботу в умовах режиму не здійснювалося (а.с. 28-60).
Наказом Львівського державного заводу «ЛОРТА» № 260 від 30 липня 2004 року встановлено, що з 01 липня 2004 року всі накази і розпорядження про встановлення доплат, крім доплат за роботу у важких, шкідливих умовах праці, в нічний час, надбавок за почесне звання і класність водіям, вважати такими, що втратили чинність (а.с. 16).
Пунктом 3.3 Колективного договору ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на 2004-2006 роки встановлена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі, який визначається відповідно до п. 2 та п. 3 Положення про види, розмірі і порядок надання компенсації у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 414 від 15 червня 1994 року (а.с. 17-21)
Пунктом 3.4 Колективного договору ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» на 2016-2020 роки встановлена надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі, який визначається відповідно до п. 2 та п. 3 Положення про види, розмірі і порядок надання компенсації у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 414 від 15 червня 1994 року (а.с. 22-26).
Пунктом 1 Положенням про види, розмірі і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року № 414 встановлено, що це положення визначає види, розмірі і порядок надання компенсації працівникам підприємств, установ, організацій, які за умови своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень)
Пунктом 5 Положення встановлено, що такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Як раніше встановлено судом, відповідачем до червня 2004 року здійснювалися виплати позивачу компенсації за роботу в умовах режимних обмежень і тільки після видання наказу № 260 від 30 липня 2004 року, за яким всі накази і розпорядження про встановлення доплат, крім доплат за роботу у важких, шкідливих умовах праці, в нічний час, надбавок за почесне звання і класність водіям втратили чинність, відповідач припинив здійснювати сплату компенсації за роботу в умовах режимних обмежень позивачу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що структура заробітної плати складається з основної та додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у пункті 8 роз'яснено, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
З аналізу положень, закріплених у Положення про види, розмірі і порядок надання компенсації у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 414 від 15 червня 1994 року слідує, що зазначеному нормативно-правовому акті взагалі не передбачають випадки та умови, при яких працівникам може не виплачуватися компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.
Суд критично ставиться до покликань відповідача про те, що позивач працювала не постійно в умовах режимних обмежень, оскільки посада позивача не належить посад осіб, які, відповідно до п. 5 Положення займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань, або здійснюються постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву зазначено, що позивач ознайомлювалася з державним контрактом «Положение-2» з грифом «таємно», у період з 08 липня 2015 року по 02 серпня 2018 року мала до нього доступ.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що позивачем приймалися рішення з питань державної таємниці.
Суд не надає віри наданій відповідачем довідці т.в.о. начальника РСВ ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» В. П. Савельєвої з огляду на наступне.
За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Натомість, вказаною довідкою неможливо встановити ті чи інші обставини справи, зокрема, дійсність тверджень про те, що позивач не постійно працювала в умовах режимних обмежень.
Суд також критично ставиться і до аргументів відповідача про те, що позивачем не було оспорено свого права на доплату за таємність, оскільки Наказ № 260 від 30 липня 2004 року не був оскаржений, оскільки робота позивача за умови невиплати належної їй компенсації не свідчить про законність ненарахування і невиплати відповідачем такої компенсації до посадового окладу.
Так, суд приходить до висновку, що позивач працювала постійно з відомостями, що становлять державну таємницю, а тому була особою, яка працювала в умовах режимних обмежень, а відповідачем безпідставно не виплачувалася позивачу компенсація за роботу в умовах режимних обмежень за період з липня 2004 року по серпень 2018 року.
Із доданого до позовної заяви розрахунку не нарахованої та не виплаченої компенсації вбачається, що за період з липня 2004 року по серпень 2018 року сума невиплаченої компенсації, як складової частини заробітної плати за роботу в умовах режимних обмежень, становить 38681 грн. 88 коп. (а.с. 5-8).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації, як складової частини заробітної плати за роботу в умовах режимних обмежень, за період з липня 2004 року по серпень 2018 року у сумі 38681 грн. 88 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовної вимоги про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопад 2018 року у розмірі 61204 грн. 28 коп. суд зазначає наступне.
Як попередньо встановлено судом, відповідач безпідставно не виплачував позивачу компенсацію за роботу в умовах режимних обмежень за період з липня 2004 року по серпень 2018 року. Сума невиплаченої компенсації становить 38681 грн. 88 коп.
За ч. 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
За п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 р. N 159, Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Згідно з абз. 5 п. 3 Порядку Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Пунктом 4 Порядку встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Відповідно до доданого розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопад 2018 року стверджується, що розмір компенсації становить 61204 грн. 28 коп. (а.с. 68-73).
Перевіривши вказаний розрахунок, суд вважає, що такий було здійснено вірно, сама позовна вимога є вмотивованою та обґрунтованою, а тому підставною.
Враховуючи наведене, компенсація втрати частини грошового доходу у розмірі 61204 грн. 28 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача компенсацію, як складову частину заробітної плати за роботу в умовах режимних обмежень, за період з липня 2004 року по серпень 2018 року у сумі 38681 грн. 88 коп., а також компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопад 2018 року у розмірі 61204 грн. 28 коп.
За ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст. 12, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд , -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (код ЄДРПОУ 30162618, адреса: 79040, м. Львів, вул. Патона, буд. 1) про стягнення не нарахованої та не виплаченої компенсації, як складової частини заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію, як складову частину заробітної плати за роботу в умовах режимних обмежень, за період з липня 2004 року по серпень 2018 року у сумі 38681 (тридцять вісім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 88 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з липня 2004 року по серпень 2018 року станом на листопад 2018 року у розмірі 61204 (шістдесят одна тисяча двісті чотири) грн. 28 коп.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.
Відповідно до вимог п.п. 15.5.Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.
Повний текст рішення виготовлено 16 липня 2019 року.
Суддя/підпис/ Н.М. Галайко
З оригіналом згідно.
Суддя: