Іменем України
17 липня 2019 року
Київ
справа №826/15484/16
адміністративне провадження №К/9901/42441/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №826/15484/16
за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та стягнення збитків, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року, ухвалену у складі головуючого судді Балась Т.П., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, постановлену колегією суддів у складі: головуючого судді Мацедонської В.Е., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення належного позивачу майна - золота у банківських зливках загальною вагою 320 грамів (10 цілих 288238 сотих тройських унцій) та про зобов'язання відповідача відшкодувати шкоду в натурі шляхом стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (передання) на користь позивача матеріальних цінностей того ж роду та тієї ж якості - золота у банківських зливках загальною вагою 320 грамів (10 цілих 288238 сотих тройських унцій),
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
Суди встановили, що 25 вересня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_1 укладено Договір №153D-1838 банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах, як вкладником, за умовами якого Банк прийняв від позивача зливки банківських металів (золота) на вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1 у сумі 13,004977 (тринадцять цілих 004977 сотих унцій) (404,5 грам) на термін з 25 вересня 2014 року по 23 вересня 2016 року.
Згідно з п. 1.2. Договору передбачено нарахування процентної ставки на вклад у розмірі 3,5% річних, сплата яких передбачена в кінці терміну дії Договору. У випадку дострокового розірвання Договору банківського вкладу сплата процентів здійснюється у розмірі 1,5% річних за умови, що дострокове розірвання Договору здійснюється не раніше, як після 6 місяців з моменту укладання (п.4.4. Договору).
Відповідно до пункту 2.4 Договору банківські метали - є залученими банківськими металами, які Банк має право використати на проведення статутної діяльності протягом дії Договору.
28 березня 2016 року позивачем розірвано Договір, тобто достроково, але не раніше ніж після 6 місяців з моменту його укладання.
Банком частково повернуто позивачу мірні зливки золота у сумі 84,5 грам (2 цілих 716738 сотих тройських унцій)
Інша частина мірних зливків золота в сумі 320 грам (10 цілих 288238 сотих тройських унцій) не повернута.
5 квітня 2016 року на підставі постанови Правління Національного банку України №234 ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» було віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 5 квітня 2016 року №463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» було розпочато процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» з ринку шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 5 квітня 2016 року до 4 травня 2016 року включно та призначено Костенка І.І. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» строком на 1 місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 2 червня 2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року №913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку», відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик», призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені ст.ст.37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Костенку І.І. на два роки з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року.
Позивач неодноразово звертався до ПАТ «КБ «Хрещатик» із заявами від 28 березня 2016 року, 1 квітня 2016 року, 4 квітня 2016 року про повернення вкладу. Також із заявою від 19 квітня 2016 року позивач звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик».
У відповідь на заяву від 19 квітня 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ «КБ «Хрещатик» у своєму листі №4117-10/1835 від 13 травня 2016 року повідомила позивача з посиланням на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що Фонд не відшкодовує кошти, розміщені у банківських металах. Одночасно, позивачу було роз'яснено процедуру отримання вкладу, що не гарантується Фондом.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, стверджував, що договір банківського вкладу «Золотий стандарт» у банківських металах є одночасно договором зберігання, а тому правочин, вчинений між ним та банком, є змішаним, і на нього поширюються положення Цивільного кодексу України щодо відшкодування збитків, завданих поклажодавцю за неповернення майна, переданого на зберігання.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач помилково вказує на змішану природу правочину, укладеного між ним та банком. Крім того, суд зазначив, що до даних правовідносин застосуванню підлягає спеціальна норма права, якою в даному випадку є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Вимога щодо повернення вкладу у вигляді банківських металів (золота) підлягає задоволенню в порядку чітко встановленому процедурою задоволення вимог кредиторів, яким є позивач з огляду на положення ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач оскаржив їх у касаційному порядку. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
Суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу по суті, виходили з того, що цей спір є адміністративним.
Колегія суддів з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується з огляду на таке.
Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як встановлено, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Фонду, направленим на повернення майна, а саме вкладу в мірних зливків золота.
У зв'язку з цим слід зазначити, що правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом № 4452-VI. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Згідно із частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділено відповідними функціями, передбаченими частиною другою статті 4 Закону № 4452-VI, серед яких, зокрема, акумулювання коштів, отриманих із джерел, визначених статтею 19 цього Закону; здійснення регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.
На підставі частини п'ятої статті 34 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини другої статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
За приписами частини першої статті 54 Закону № 4452-VI рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб'єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах.
Таким чином, гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у банківських металах.
Однак зазначеним Законом передбачено порядок щодо повернення вкладів у банківських металах.
Статтею 27 цього ж Закону встановлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, а статтею 52 Закону визначено черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів.
Згідно ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами. Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.
Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до суб'єкта господарювання - Банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону № 4452-VI, за рахунок коштів, одержаних внаслідок ліквідації та продажу майна Банку.
Повноваження уповноваженої особи Фонду щодо складення Реєстру акцептованих вимог кредиторів та внесення змін до цього Реєстру визначені пунктом 3 частини першої статті 48 Закону № 4452-VI.
Відповідно до частини першої статті 52 зазначеного Закону кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у певній черговості. Зокрема, у четвертій черзі задовольняються грошові вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основні функції Фонду мають як владний характер, зокрема щодо врегулювання правовідносин у сфері банківської діяльності, так і не містять владної складової, а спрямовані на здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом тимчасової адміністрації та ліквідації.
Зазначене дає підстави стверджувати, що оскільки лише Фонду за законом доручено забезпечувати відновлення платоспроможності банку або підготовку його до ліквідації, а спірні правовідносини випливають з укладеного між Банком і фізичною особою договору, Фонд у цьому випадку діє як представник сторони договірних відносин.
Беручи до уваги наведене та враховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що даний спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому провадження у адміністративній справі підлягає закриттю.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між фізичною особою та юридичною особою, а тому, враховуючи суб'єктний склад учасників справи, цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 та частини першої статті 354 КАС ухвалені у цій справі в порядку адміністративного судочинства судові рішення підлягають скасуванню, а провадження в адміністративній справі - закриттю.
Керуючись статтями 343, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року скасувати.
Провадження у адміністративній справі №826/15484/16 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та стягнення збитків, - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
А.І. Рибачук,
Судді Верховного Суду