ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.07.2019Справа № 910/6606/19
Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"
(04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912)
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
(04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681)
про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 94 436,45 грн, -
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 94 436,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору №8908Га05АВ добровільного страхування наземного транспорту від 25.08.2016, укладеного із ОСОБА_1 (страхувальник), здійснив останньому виплату страхового відшкодування у розмірі 94 436,45 грн як потерпілій особі, у зв'язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяної шкоди на вказану суму.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2019 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали.
30.05.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання в порядку усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача (ідентифікаційний код 20602681) є: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40.
На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону 04.06.2019 було направлено копію ухвали про відкриття провадження у цій справі з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.
11.06.2019 року до суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення 06.06.2019 року поштового відправлення відповідачеві (копії ухвали суду від 04.06.2019 року).
02.07.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який долучається до матеріалів справи, проте на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України залишається судом без розгляду та не враховується при вирішенні спору, як такий, що поданий з пропуском строку, встановленого частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності вмотивованої заяви про поновлення такого строку.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З урахуванням викладеного, оскільки відповідач був належним чином повідомленим про розгляд цієї справи та у встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України строк своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
17.06.2017 о 23.40 год. в м. Хмельницькому по вул. Кам'янецькій, відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "BMW 530", реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_2 , транспортного засобу "Hyndai I20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу "Skoda", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 .
Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 686/19831/17 від 18.10.2017 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль марки "Hyndai I20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі Договору № 8908Га05АВ добровільного страхування наземного транспорту від 25.08.2016.
19.06.2017 страхувальник позивача ( ОСОБА_1 ) звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку, та заявою про виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу, а 07.07.2017 - з заявою щодо напрямку виплати та/або доплати страхового відшкодування.
Вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля "Hyndai I20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 0,46), внаслідок його пошкодження у ДТП відповідно до наявного у матеріалах справи висновку № 111/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.06.2017 складає 206 980,56 грн.
Відповідно до страхового акта № АХА2217129 від 11.07.2017 та розрахунку страхового відшкодування, сума відшкодування становить 95 436,44 грн.
Як зазначає позивач, ним на виконання умов Договору № 8908Га05АВ добровільного страхування наземного транспорту від 25.08.2016, заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхового акта № АХА2217129 від 11.07.2017 здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 95 436,44 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №350 969 від 12.07.2017.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з заявою вих. №СУ/004334/3 від 04.12.2017 про виплату страхового відшкодування у розмірі 95 436,44 грн, у відповідь на яку відповідач у листі вих. № 1199/18 від 28.03.2018 повідомив позивача про відсутність підстав вважати вказану подію страховим випадком та здійснення виплати страхового відшкодування, оскільки ОСОБА_2 на час настання ДТП не був законним володільцем та правомірним користувачем транспортного засобу "BMW 530", реєстраційний номер НОМЕР_4 , у зв'язку з чим не є особою, відповідальність якої застрахована згідно Полісу № АК/4727207 від 25.08.2016.
У зв'язку з тим, що відповідач не здійснив виплату позивачу суми страхового відшкодування, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 94 436,45 грн.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За приписами ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Суд встановив факт виконання позивачем умов Договору № 8908Га05АВ добровільного страхування наземного транспорту від 25.08.2016 та виплати, з урахуванням висновку № 111/17 експертного автотоварознавчого дослідження від 21.06.2017, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, страхового акта № АХА2217129 від 11.07.2017, своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 95 436,44 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Виходячи з наведеного, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому, деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з централізованої бази М( Т )СБУ, цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "BMW 530", реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на дату ДТП (17.06.2017 року) була застрахована у відповідача.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача з заявою вих. №СУ/004334/3 від 04.12.2017 про виплату страхового відшкодування у розмірі 95 436,44 грн, у відповідь на яку відповідач у листі вих. № 1199/18 від 28.03.2018 повідомив позивача про відсутність підстав вважати вказану подію страховим випадком та здійснення виплати страхового відшкодування.
При вирішенні цього спору суд виходить з того, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 зазначеного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди (або інша особа, яка застрахувала відповідний транспортний засіб) застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. 1.4. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Згідно з ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Суду не надано доказів на підтвердження заволодіння застрахованим автомобілем "BMW 530", реєстраційний номер НОМЕР_4 , у неправомірний спосіб водієм ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 2.2. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Крім того, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Відтак, за наявності у водія транспортного засобу реєстраційного документа на цей транспортний засіб, законність володіння таким транспортним засобом презюмується.
При цьому, судом не встановлено, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76-77 ГПК України на підтвердження відсутності реєстраційних документів у водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля "BMW 530", реєстраційний номер НОМЕР_4 на момент ДТП, чи доказів відсутності посвідчення водія у фізичної особи ОСОБА_2 .
Виходячи з аналізу положень статті 627 Цивільного кодексу України та статті 44 Господарського кодексу України сторони є не лише вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, але й здійснюють власну діяльність на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Натомість, порушення митних правил ввезення автомобілів на територію України може бути предметом адміністративної відповідальності особи, яка ввезла такий транспортний засіб. Зазначені обставини не є підставою звільнення від цивільної відповідальності учасників страхових відносин відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.04.2019 у справі № 910/14693/17.
Доказів виплати позивачеві суми страхового відшкодування за страховим випадком (ДТП, що мала місце 17.06.2017 в м. Хмельницькому о 23:40 год.) суду не надано.
У відповідності до п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно зі ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
У ст. 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Відповідно до Полісу № АК/4727207 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну, становить 100 000,00 грн, а розмір франшизи - 999,99 грн, отже позивачем при зверненні до суду з позовом правомірно визначено суму страхового відшкодування в розмірі 94 436,45 грн (за мінусом вказаної франшизи).
Враховуючи те, що відповідач не довів факт того, що шкоду власнику транспортного засобу "Hyndai I20", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , було завдано внаслідок непереборної сили або умислу водія вказаного транспортного засобу та не надав доказів на підтвердження відшкодування позивачеві заподіяної своїм страхувальником шкоди, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування визнаються судом правомірними, а відтак підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 94 436,45 грн шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Судовий збір у розмірі 1 921,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 73 - 74, 76 - 79, 86, 129, 232, 233, 237 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ідентифікаційний код: 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8; ідентифікаційний код: 20474912) 94 436 (дев'яносто чотири тисячі чотириста тридцять шість) грн 45 коп. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Апеляційна скарга на рішення суду у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Нечай О.В.