09 липня 2019 року Справа № 915/1270/19
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Берко О.В.
представника позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного підприємства “Светолюкс-Николаев”
(54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.81/24; ідент.код 30397329),
до відповідача: Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс
газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект”
(54018, м.Миколаїв, просп.Богоявленський, буд.42А; ідент.код 31821381),
про: стягнення заборгованості в розмірі 3858,56 грн, з яких: 3020,06 грн основного боргу, 586,05 грн пені, 52,73 грн - 3% річних, 199,72 грн збитків від інфляції.
Згідно заяви про зменшення позовних вимог вих.№13/6-4 від 13.06.2019: стягнення заборгованості в розмірі 838,50 грн, з яких: 586,05 грн пені, 52,73 грн - 3% річних, 199,72 грн збитків від інфляції,-
25.04.2019 Приватне підприємство “Светолюкс-Николаев” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” заборгованість у розмірі 3858,56 грн, з яких: 3020,06 грн основного боргу, яка виникла внаслідок неналежного виконання умов договору поставки №729-0312 від 03.12.2014, 586,05 грн пені, 52,73 грн - 3% річних та 199,72 грн збитків від інфляції.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в порушення приписів чинного законодавства та умов договору поставки №729-0312 від 03.12.2014 відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар. У зв'язку з неналежним виконанням умов договору позивачем нараховані інфляційні втрати, 3% річних та пеня.
Ухвалою суду від 02.05.2019 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.06.2019.
Відповідач у відзиві на позов вих.№17/1-3396 від 14.05.2019 наявність заборгованості за поставлений по спірному договору товар не спростував та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми.
Позивач у відповіді на відзив вих.№20/5-4 від 20.05.2019 заперечував щодо зменшення судом розміру штрафних санкцій посилаючись на їх незначний розмір - всього 586,05 грн.
Ухвалою суду від 03.06.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 24.06.2019.
14.06.2019 за вхід.№9980/19 від позивача до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог №13/6-4 від 13.06.2019, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 838,50 грн, з яких: 586,05 грн пені, 52,73 грн - 3% річних, 199,72 грн збитків від інфляції.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10.06.2019 відповідачем погашено заявлену в позові основну суму боргу в розмірі 3020,06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №4560 на суму 1282,46 грн та №4562 на суму 1731,60 грн.
Відповідач заявою №17/1-4464 від 18.06.2019 підтвердив сплату основної суми боргу платіжними дорученнями від 10.06.2019 №4560 на суму 1282,46 грн та №4562 на суму 1731,60 грн, та просив у задоволені решти позовних вимог відмовити.
Судом приймається до уваги, що сума основного боргу сплачена відповідачем 10.06.2019, а розмір позовних вимог позивачем зменшено 14.06.2019, тобто до початку розгляду справи по суті, а тому судом розглядаються позовні вимоги викладені у заяві позивача вих.№13/6-4 від 13.06.2019.
Ухвалою суду від 19.06.2019 судовий розгляд справи призначено на 26.06.2019.
26.06.2019 судовий розгляд справи було відкладено на 09.07.2019 в зв'язку з неявкою сторін.
Відповідач явку повноважного представника у судове засідання 09.07.2019 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Позивач явку повноважного представника у судове засідання 09.07.2019 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у клопотанні №21/6-4 від 21.06.2019 просив суд розглядати справу без участі його представника, позовні вимоги підтримував у повному обсязі з підстав зазначених у позові та заяві №13/6-4 від 13.06.2019, зменшені позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.
Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.
У судовому засіданні 09.07.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
03.12.2014 між Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (далі - покупець, відповідач) та Приватним підприємством «Светолюкс-Николаев» (далі - постачальник, позивач) було укладено договір поставки №729-0312, зі всіма додатками до нього (далі - договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених даним договором, поставити покупцю електротехнічні матеріали, надалі - товар, зазначений в специфікаціях, що є додатками до цього договору, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлений товар в порядку та строки, передбачені даним договором (п.1.1 договору).
Загальна кількість товару, що підлягає поставці, по сортам, групам, підгрупам, видам, маркам, типам, розмірам визначаються специфікаціями, які в подальшому, при виробничій необхідності, можуть бути оформлені та підписані сторонами (п.1.2 договору).
На виконання зобов'язань по договору за підписаними сторонами специфікаціями №27-38 (а.с.20-36) в період з 15.03.2018 по 25.09.2018 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14853,34 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (а.с.37-49).
Пунктом 5.2 договору зокрема встановлено, що остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем протягом 10 календарних днів від дати поставки товару.
Однак позивач в позові вказує, та з специфікацій вбачається, що в них сторонами визначався та погоджувався строк оплати за поставлений товар - не пізніше 10 банківських днів від дати поставки товару.
Позивач зазначив, а відповідач не заперечив, що в порушення зазначених умов договору відповідачем в період з 16.04.2018 по 16.11.2018 товар оплачено частково на суму 11833,28 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.56-64) та станом на дату звернення до суду з позовом заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором складає 3020,06 грн.
20.11.2018 на адресу відповідача була направлена претензія про неналежне виконання умов договорів в тому числі і спірного та стягнення неустойки (вих.№20/11-1), яку останній отримав 21.11.2018 та залишив її без відповіді та без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
З матеріалів справи вбачається, що після подання позову до суду відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу в розмірі 3020,06 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №4560 на суму 1282,46 грн та №4562 на суму 1731,60 грн.
У зв'язку викладеним, ПП “Светолюкс-Николаев” звернулося до суду із заявою про зменшення позовних вимог та просить стягнути з ДП “НВКГ “Зоря”-“Машпроект” заборгованість в розмірі 838,50 грн, з яких: 586,05 грн пені, 52,73 грн - 3% річних, 199,72 грн збитків від інфляції.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч.1 ст.662, ст.663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до п.1) ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ст.11 ЦК України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст.691, ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК України.
Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідач не спростував вимоги позивача, не надав суду відповідні докази, які свідчать про своєчасність виконання ним договірних зобов'язань перед позивачем.
В спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства, в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення стороною зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.2 ст.193 ГК України, ст.611 ЦК України). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6. ст.231 ГК України).
Укладеним між сторонами договором передбачено, що у випадку порушення більш ніж на 30 календарних днів строку оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості (п.7.2 договору).
Отже, нарахована позивачем сума пені в загальному розмірі 586,05 грн на суму допущеного відповідачем прострочення більш ніж на 30 календарних днів виконання грошових зобов'язань за видатковими накладними №13-С_002393 від 01.08.2018, №13-С_002394 від 01.08.2018, №13-С_002395 від 01.08.2018, №13-С_002396 від 01.08.2018, №13-С_003143 від 25.09.2018 відповідає умовам договору, чинному законодавству і обставинам справи, та підлягає стягненню в повному обсязі.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, якщо договором не встановлений інший розмір процентів.
На підставі ч.2 ст.625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 52,73 грн - 3% річних за період з 17.09.2018 по 23.04.2019 та 199,72 грн збитків від інфляції за період з жовтня 2018 по березень 2019, які нараховані на суму основного боргу за видатковими накладними №13-С_002393 від 01.08.2018, №13-С_002394 від 01.08.2018, №13-С_002395 від 01.08.2018, №13-С_002396 від 01.08.2018, №13-С_003143 від 25.09.2018.
Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відзиві на позов відповідач, посилаючись на положення ст.233 ГК України, просить суд врахувати його майнові та немайнові інтереси, відсутність завданих збитків позивачу та іншим учасникам господарських відносин, ступінь виконання зобовязання боржником, та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми
Оцінивши викладені у клопотанні відповідача обставини та дослідивши надані ним докази суд дійшов наступних висновків.
Позивач проти зменшення розміру пені у відповіді на відзив заперечує, посилаючись на те, що ст.233 ГК України передбачає можливість зменшення розміру надмірно великих штрафних санкцій, в той час, як позивачем заявлено до стягнення незначний розмір - всього 586,05 грн пені. До того ж, позивач вказує, що станом на 20.05.2019 загальна заборгованість відповідача перед позивачем за всіма договорами складає 207172,81 грн.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Оцінивши викладені у заявах відповідача та позивача обставини суд дійшов наступних висновків.
Наявність скрутного фінансового становища відповідача підтверджується наступним:
- відповідно до постанови Верховної Ради України від 27.05.2015 №129-VIII “Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресоіром” Російська Федерація визнана державою-агресором. Внаслідок цього ДП “НВКГ “Зоря”-“Машпроект” зазнало втрати ринку збуту товарів військового призначення, що спричинило імпортозаміщення даної категорії товарів та негативно відобразилось на об'ємах виробництва.
- довготривалість циклу виробництва продукції (від 6 до 18 місяців) потребує постійної і достатньої величини оборотних коштів для закупівлі матеріалів і комплектуючих, в зв'язку з чим підприємство змушене користуватись банківськими кредитами, в т.ч. в іноземній валюті. Таким чином, внаслідок девальвації гривні, підприємство зазнає постійних витрат у вигляді сплати процентів по кредитам та нарахування курсових збитків. Дані обставини свідчать про складне фінансове становище відповідача.
Крім того, судом приймається до уваги, що відповідач є учасником Державного концерну “Укроборонпром” та об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно Постанови Кабінету міністрів України №83 від 04.03.2015 “Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави”. Відповідач є підприємством оборонно-промислового комплексу, яке має стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відтак фінансове становище відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна, а безпека держави прямо залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Так наявне на цей час нестабільне становище у економіці та безпеці держави (проведення Україною антитерористичної операції, а від 30.04.2018 - Операції об'єднаних сил, інфляційні коливання, проведення політики імпортозаміщення у зв'язку із агресією РФ та ін.) прямо впливає на фінансове становище відповідача.
До того ж, судом приймається до уваги, що під час розгляду справи відповідачем повністю погашена сума основного боргу за спірним договором.
Нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та певної суми пені у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки пов'язані з порушенням відповідачем умов спірного договору. Стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, на думку суду, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що даний випадок є винятковим і, з урахуванням інтересів позивача, існують об'єктивні підстави для зменшення розміру стягуваної пені на 50% - до 293,03 грн.
Згідно ст.129 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, однак, без урахування зменшення судом суми пені.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при поданні позову було сплачено до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921,00 грн. Розмір позовних вимог при поданні позову складав 3858,56 грн. Під час розгляду справи позивач зменшив розмір заявлених позовних вимог до 838,50 грн.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у сумі 417,45 грн.
У відповідності до п.1) ч.1 ст.7 Закону України “Про судовий збір” №3674-VI від 08.07.2011 у разі зменшення розміру позовних вимог, сплачена сума судового збору (у даному випадку 1503,55 грн (1921,00 - 417,45) повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.
Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, буд.42А; ідент.код 31821381) на користь Приватного підприємства “Светолюкс-Николаев” (54056, м.Миколаїв, вул.Космонавтів, буд.81/24; ідент.код 30397329) 293,03 грн пені, 52,73 грн - 3% річних, 199,72 грн збитків від інфляції та 417,45 грн. судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення складено 17 липня 2019 року.
Суддя М.В. Мавродієва