вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
08.07.2019м. ДніпроСправа № 904/1854/19
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Панни С.П.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 25, кв. 5, код ЄДРПОУ 30371359)
до Фізичної особи-підприємця Стольнікової Наталії Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 )
про стягнення вартості майна в розмірі 58080,00 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УНІ-ПАК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Стольнікової Наталії Олександрівни про стягнення подвійної вартості неповернутої зворотної тари в розмірі 58 080,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору поставки продукції №310665 від 03.02.2017 в частині неповернення зворотної тари.
Ухвалою суду від 08.05.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач відзив на позов не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується повернутим рекомендованим повідомленням № 4930008305635 про вручення ухвали суду від 08.05.2019р.
Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
03.02.2017 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (постачальник) та ФОП Стольніковою Н.О. (покупець) було укладено договір поставки продукції № 310665 (Договір).
Пунктом. 1 розділу І Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставляти продукцію покупцю згідно з замовленням покупця, а покупець зобов'язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Замовлення передається постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонам формі (електронною поштою, через торгового представника, факсимільним, телефонним зв'язком, усно тощо).
Згідно з п. 2 розділу І Договору, під терміном продукція в даному договорі сторони розуміють пиво в пляшках, банках та кегах, напої безалкогольні, напої слабоалкогольні, мінеральні води, мінеральні води ароматизовані, воду питну, що вироблені ПАТ «Оболонь», ДП ПАТ «Пивоварня Зіберта», ПАТ «Охтирський пивоварний завод», ПАТ «Красилівське», ПАТ «Бершадський пиво комбінат» та ПАТ «Севастопольський пиво безалкогольний завод». Продукція, що поставляється, повинна відповідати всім санітарним, гігієнічним, технічним стандартам і правилам, встановленим діючим законодавством України, що підтверджується сертифікатами відповідності та якості.
Згідно з п. 1 розділу II Договору, постачальник передає в тимчасове користування ящики, піддони, кеги та балони (надалі - зворотна тара) покупцю відповідно до переліку та виключно в межах лімітів передачі зворотної тари, погоджених сторонами в додатку № 2, що є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язується повертати зворотну тару в строк та на умовах, передбачених даним договором. Пляшка, у якій міститься продукція, що продається покупцю, є незворотною тарою. Покупець зобов'язується забезпечити повне збереження схоронності зворотної тари, що передана в тимчасове користування постачальником, не змінювати за власною ініціативою місце зберігання зворотної тари, письмово погоджувати з постачальником нові місця зберігання зворотної тари, не передавати свої права та обов'язки по даному договору третім особам.
Відповідно до п. 3 розділу II Договору заставна ціна на зворотну тару вказується у накладних.
За пунктом п. 6 розділу II Договору, покупець зобов'язаний повертати постачальнику 100% від поставленої кількості: кеги, вуглекислотні балони, ящики, піддони. Вся зворотна тара повинна бути повернена покупцем постачальнику в термін не більше 20 діб з дня отримання продукції, кеги - в термін не більше: 7 діб - для теплих місяців (квітень-вересень); 14 діб - для прохолодних місяців (жовтень-березень), вуглекислотні балони - в термін не більше 30 діб. Покупець зобов'язується протягом 1 (одного) календарного дня повернути наявні залишки зворотної тари в разі:
- демонтажу обладнання для розливу пива;
- письмової вимоги постачальника, якщо покупцем порушено умови даного Договору;
- письмової вимоги постачальника, якщо останній вважає, що є загроза схоронності переданої в тимчасове користування зворотної тари;
- дострокового розірвання або припинення строку дії цього договору.
Згідно з п. 8 Розділу II Договору, якщо зворотна тара при поверненні має механічні пошкодження (деформацію) та виключає подальше використання, то вона не приймається постачальником, про що складається відповідний акт.
При пошкодженні, псуванні, втраті або знищенні зворотної тари з вини покупця, покупець зобов'язаний відшкодувати постачальнику подвійну заставну ціну зворотної тари з врахуванням податку на додану вартість та відшкодувати всі спричинені своєю діяльністю або бездіяльністю збитки та упущену вигоду постачальника.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно п.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
За актами прийому-передачі майна № 1 від 17.05.2016р., № 2 від 27.07.2016р., № 3 від 20.06.2017р, № 4 від 23.06.2017р, № 5 від 01.07.2017р., № 6 від 15.07.2017р., № 7 від 15.07.2017р. постачальник передав, а покупець отримав: Кега Оболонь 30 л. в кількості 6 (шість) шт.; Кега Оболонь 50 л. в кількості 2 (дві) шт.; Балон 10 л. в кількості 3 (три) шт.
Згідно з видатковими накладними на тару № РТ-38425 від 17.05.2016 р., вартість кеги Оболонь 30 л. становить 1600 грн., № РТ-39200 від 27.07.2016 р,- вартість балону 10 л. становить 1 000 грн. без ПДВ, № РТ-41992 від 20.06.2017 р, вартість Кеги Оболонь 50 л. становить 2 650 грн. № РТ-42037 від 23.06.2017 р,- вартість балону 10 л. становить 1 000 грн.без ПДВ, № РТ-42110 від 01.07.2017р, вартість балону 10 л. становить 1 000 грн. без ПДВ, № РТ-42250 від 15.07.2017 р., вартість Кеги Оболонь 50 л. становить 2 650 грн, без ПДВ, № РТ-42251 від 15.07.2017 р. вартість Кеги Оболонь 30 л. становить 2 650 грн. без ПДВ.
Враховуючи п. 6 розділу II Договору, покупець повинен був повернути продавцю вищезазначені кеги не пізніше 23.07.2017 року, а балони - не пізніше 01.08.2017 року. Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не повернув вказане майно.
23.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Кушнер» (цедент) та Товариство з обмеженою відповідальністю «УНІ-ПАК» (цесіонарій) уклали договір про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4, відповідно до умов якого цедент відступає, а цесіонарій повністю приймає на себе право вимоги (право грошової вимоги по сплаті за товари (послуги), відповідно до договорів, укладених із третіми особами, що зазначені у реєстрі вимог (додаток 1), що належить товариству з обмеженою відповідальністю «Кушнер», і стає кредитором за договорами (основними договорами), укладеними товариством з обмеженою відповідальністю «Кушнер» із третіми особами згідно із реєстром вимог, що додається до цього договору і є невід'ємною його частиною.
В додатку № 1 (порядковий номер 220) визначено право вимоги по Договору поставки продукції № 310665 від 03.02.2017.
Відповідно до п. 2.2. договору про купівлю-продаж права вимоги (цесії) № 4 від 23.03.2018, одночасно з підписанням цього договору цедент передає цесіонарію повідомлення до боржника про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Обов'язок направлення повідомлення боржнику покладається на цесіонарія.
06.06.2018 позивачем на адресу відповідача надіслано повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 288 від 24.03.2018, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком від 06.06.2018 (а.с.36,37).
За приписами ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
З огляду на викладене, позивач в позові зазначає, що керуючись положеннями договору цесії та чинного законодавства України, він має законне право грошової вимоги до відповідача про сплату ним суми боргу, який виник за відступленим правочином.
Розглядаючи вимоги позивача по суті спору, суд враховує, що договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором, який для третьої сторони (вимога до якої відступається) є лише підставою для заміни сторони (кредитора) у відповідному зобов'язанні, тому відповідний договір відступлення не є самостійною підставою виникнення чи зміни будь-яких зобов'язань для третьої особи, які мають визначатись на підставі первісного (основного) договору, на підставі якого виникли зобов'язання.
Таким чином, заявляючи вимогу на підставі договору про відступлення права вимоги, відповідний договір лише є підтвердженням переходу до позивача права вимоги, при цьому в обґрунтування такого права має бути досліджений первісний договір, який породжує відповідне зобов'язання.
Позовні вимоги про наявність у відповідача перед позивачем боргу останній обгрунтовує тими обставинами, що відповідач в порушення вимог п. 6 розділу ІІ договору поставки продукції № 310665 від 03.02.2017 не повернув постачальнику зворотну тару, отриману по актам приймання-передачі.
Посилаючись на п. 8 розділу ІІ договору позивач нарахував до стягнення з відповідача подвійну заставну ціну зворотної тари з врахуванням податку на додану вартість, внаслідок чого сума боргу відповідача за підрахунком позивача склала 58 080,00 грн.
Поряд з цим, суд вказує, що право позивача на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі, передбаченому п. 8 розділу ІІ договору виникає лише за певних умов, а саме: якщо при поверненні зворотної тари постачальнику вона містить механічні пошкодження (деформацію), що виключає подальше її використання; у разі псування тари, її втраті або знищенні; за наявності вини покупця; вказані факти мають бути підтвердженні актом.
Натомість позивач не надав суду доказів того, що покупець повернув йому зворотну тару у пошкодженому вигляді, що стало підставою для неприйняття її постачальником. Також позивач не надав суду доказів свідчення втрати покупцем зворотної тари, наданої йому постачальником разом з товаром, чи її знищення.
Водночас згідно з п. 9 розділу ІІ договору сторони зобов'язалися щомісячно не пізніше п'ятого числа проводити звірку залишків зворотної тари у покупця за попередній місяць, про що складається акт звірки.
Також відповідно до п. 10 розділу ІІ вищевказаного договору сторони зобов'язалися щомісячно не нізніше десятого числа проводити інвентаризацію наявних залишків зворотної тари, що є в тимчасовому користуванні покупця.
Окрім того, слід зазначити, що позивачем було арифметично неправильно здійснено розрахунок вартості неповерненої тари та заявлено до стягнення 58 080,00 грн., оскільки за підрахунком суду дана вартість склала 48 000,00 грн. ((1600 х 4) + (2 650 х 4)+(1 000 х 3)) х 2 х 20% = 48 000,00 грн.).
З огляду на викладене суд зазначає, що право грошової вимоги позивача до відповідача по відшкодуванню подвійної вартості втраченої чи пошкодженої зворотної тари має бути підтверджено документами, які передбачені умовами укладеного між покупцем та продавцем договору поставки продукції № 310665 від 03.02.2017. Разом з тим, позивач таких документів до суду не подав.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статті 77 ГПК України унормовано, що обставини, які відповідно до закодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд встановив, що позивач не довів обставин, які є підставою заявленого ним до відповідача позову.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного тексту судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 17.07.2019
Суддя С.П. Панна