36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
09.07.2019 Справа № 917/525/19
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621
про стягнення 504 307,45 грн.
Суддя Ціленко В.А.
Секретар судового засідання: Білоус О.В.
Представники:
від позивача: Коваленко С.В.
від відповідача: Андрієнко Т.В.
Суть спору: Розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", м. Кременчук заборгованості за договором № 4315/082038/з/16-БО-24 купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 року в сумі 504 307,45 грн. з яких 30 731,70 грн. три проценти річних, 97 616,69 грн. інфляційних витрат та 375 959,06 грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Відповідач проти позовних вимог, заперечує посилаючись на те, що є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, яка не мала боргів за природний газ станом на 30.11.2016 рік, а тому не має нести відповідальність у вигляді неустойки (штрафу, пені) інфляційних та відсотків річних, згідно Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 року № 1730-VIII.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
15.12.2015 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (Постачальник, споживач) був укладений договір постачання природного газу № 4315/082038/з/16-БО-2424 (надалі Договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач прийняти та оплатити його на умовах договору.
Позивач у справі вважає, що у зв'язку з порушенням договірних зобов'язань та несвоєчасною оплатою відповідач зобов'язаний понести відповідальність у вигляді пені, 3% річних та інфляційних витрат.
При вирішенні спору судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Правовідносини, що склалися між сторонами регулюються договором поставки, відповідно до якого продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивач на виконання умов договору передав у власність покупцю протягом січня-квітня 2016 року, природного газу на загальну суму 3 378 672,31 грн., що підтверджується актами прийому-передачі та не заперечуються відповідачем.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, так як одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місцем поставки газу.
Відповідач за поставлений газ розраховувався несвоєчасно, згідно наданих в матеріалах справи доказів, остаточний розрахунок був здійснений відповідачем 17.10.2016 року.
У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати поставленого протягом січня - квітня 2016 року природного газу здійснювалося відповідачем з порушенням встановлених договором строків оплати, позивач нарахував відповідачу 30 731,70 грн. три проценти річних, 97 616,69 грн. інфляційних витрат та 375 959,06 грн. пені за порушення строків виконання грошових зобов'язань.
Разом з тим судом враховується і те, що 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. За змістом ст. 1 та 2 зазначеного Закону, заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з доказами наявними у матеріалах справи: ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (рішення 10.10.2011 року № 388); ліцензії Полтавської обласної державної адміністрації від 14.10.2011 року серія АВ № 389756; постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.10.2011 року № 2083; ліцензії Національної комісії регулювання електроенергетики України від 15.11.2011 року Серія АГ № 500445; Ліцензії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах еренгетики та комунальних послуг (рішення від 30.03.2016 року № 505); розпорядження Голови Полтавської обласної державної адміністрації від 06.11.2017 року № 737 та від 27.11.2017 року № 812 та п. 1.2 договору № 4315/082038/з/16-БО-24 купівлі - продажу природного газу від 15.12.2015 року, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що заборгованість за поставлений природний газ у січні-квітні 2016 року згідно договору постачання природного газу була погашена до 30.11.2016 року, а саме до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" нараховані пеня, 3% річних та інфляційні витрати підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 вищевказаного Закону. Виконання вказаної норми "списання санкцій" не потребує включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене та оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 232-233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. В позові відмовити.
2. Копію рішення направити сторонам по справі.
Повне рішення складено 12.07.2019 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до
набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Ціленко