проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"15" липня 2019 р. Справа №917/1638/18
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Сіверін В.І. , суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі судового засідання Шило А.М.,
за участі представників:
позивача - Єфременко О.О., дов. №14-192 від 17.05.2019, свідоцтво серія КС №6537/10 від 23.03.2018,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх.№1590П/1 від 20.05.2019) та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» (вх.№1733П/1 від 03.06.2019) на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 (м. Полтава, суддя Семчук О.С., повний текст рішення складено 15.04.2019) у справі №917/1638/18,
за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до Комунального підприємства «Теплоенерго», м. Кременчук, Полтавська обл.,
про стягнення 5081502,51 грн, -
Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Комунального підприємства «Теплоенерго» 5081502,51 грн., в тому числі 3686546,15 грн. основного боргу, 566161,62 грн. пені, 179309,97 грн. 3% річних, 649484,77 грн. інфляційних втрат. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання природного газу № 3769/1617-БО-24 від 27.10.2016.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства «Теплоенерго» на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 3500049,15 грн. основного боргу, 283080,81 грн. пені, 179309,97 грн. 3% річних, 649484,77 грн. інфляційних втрат, 73425,08 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції частково не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1638/18 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 283080,81 грн скасувати; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення неустойки у сумі 283080,81 грн задовольнити; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача. Зокрема, апелянт вважає, що судом першої інстанції не було враховано інтереси позивача, а відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2019 поновлено Публічному акціонерному товариству Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/721/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України». Зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1638/18. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 12.06.2019.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 05.06.2019, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Склярук О.І. сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Россолова В.В. , судді Сіверіна В.В.
Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції, також, частково не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1638/18 в частині стягнення пені 283080,81 грн скасувати та прийняти нове, яким в частині стягнення пені зменшити суму пені на 80% від суми зазначеної в позові; судові витрати покласти на позивача. Зокрема, апелянт зазначає, що задоволений розмір пені є надмірно великим для підприємства, що має соціальну значимість для міста.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.06.2019 поновлено Комунальному підприємству «Теплоенерго» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у справі №917/1638/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплоенерго». Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу до розгляду на 12.06.2019.
Враховуючи, що апеляційні скарги позивача та відповідача у справі подані на одне й теж рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 по справі №917/1638/18, вони об'єднані в одне апеляційне провадження.
Від Комунального підприємства «Теплоенерго» надійшов відзив (вх.№5588 від 07.06.2019) на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», в якому відповідач просить суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 оголошено перерву у розгляді справи №917/1638/18 до 15.07.2019.
Відповідно до протоколу повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 12.07.2019, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Россолова В.В. сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Гетьмана Р.А., судді Хачатрян В.С., судді Сіверіна В.В.
Від КП «Телоенерго» надійшло клопотання (вх.ел. пошта №1155 від 12.07.2019), в якому просить відкласти розгляд справи.
Дослідивши вказаний документ, суд встановив, що він не містить електронного підпису про що складено акт №13-35/255 від 12.07.2019.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Стаття 6 Закону передбачає можливість використання електронного підпису, але не встановлено його обов'язковості.
Водночас у ст. 7 вказаного Закону встановлено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, в тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», що за своїм змістом відносить електронний підпис до обов'язкових реквізитів електронного документа.
Пунктом 1.5.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України передбачено, що електронний лист є офіційним, якщо містить вкладення з текстом офіційного документа у вигляді файлу, скріпленого електронним цифровим підписом.
Пунктом 1.5.17. зазначеної Інструкції роз'яснено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа у паперовій формі.
Отже, з надісланого на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду клопотання неможливо ідентифікувати підписувача та підтвердити цілісність вкладеного файлу.
З урахуванням викладеного, у суду відсутні правові підстави для розгляду станом на 15.07.2019 клопотання про відкладення розгляду справи, надісланого на електронну адресу суду, оскільки такий електронний документ не має юридичної сили і статусу офіційного документа.
Представник КП «Теплоенерго» до судового засідання Східного апеляційного господарського суду не з'явився.
Як вбачається з матеріалів справи, КП «Теплоенерго» отримало ухвалу суду про призначення справи до розгляду - 20.06.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, наявним в матеріалах справи.
Відповідно до частини 1 статті 285 Господарського процесуального кодексу України рішення суду апеляційної інстанції вручаються (видаються або надсилаються) в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу.
Згідно статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Враховуючи, що учасники розгляду були повідомлені належним чином, явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, а наявних в справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.
В судовому засіданні 15.07.2019 представник позивача просив надану ним апеляційну скаргу задовольнити, в задоволенні скарги відповідача - відмовити.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційних скаргах доводи сторін, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановленими та неоспореними є наступні обставини.
Між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (споживач за договором) 27.10.2016 укладено договір постачання природного газу №3769/1617-БО-24 (далі - Договір).
За вказаним Договором постачальник зобов'язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1. Договору).
Згідно пункту 6.1 Договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 12.1 Договору, Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року до 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (в редакції додаткової угоди № 5).
В подальшому сторонами було внесено в договір ряд змін щодо обсягів поставки природного газу та ціни, які закріплені у додаткових угодах №1, №2, №3, №4 та №5.
На виконання умов Договору, за період з жовтня 2016 року по травень 2017 року позивач передав відповідачу природний газ на загальну суму 10251299,78 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2016 на суму 748681,63 грн., 30.11.2016 на суму 2164997,04 грн., 31.12.2016 на суму 2739830,62 грн., 31.01.2017 на суму 2103216,36 грн., 31.03.2017 на суму 1335650,62 грн., 30.04.2017 на суму 1109487,70 грн., 31.05.2017 на суму 49435,81 грн. (копії актів приймання-передачі - в матеріалах справи).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач, порушуючи умови договору за поставлений газ розрахувався частково та несвоєчасно. За підрахунками позивача, відповідач за спожитий у жовтні 2016 року - травні 2017 року газ фактично сплатив 6564753,63 грн. На підтвердження здійснених відповідачем оплат позивачем надано копії відповідних банківських виписок (в матеріалах справи).
В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений газ у сумі 3686546,15 грн.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
На підставі вказаного пункту Договору, а також ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу за неналежне виконання останнім умов Договору:
- пеню у розмірі 566161,62 грн. та 3% річних у розмірі 179309,97 грн. на прострочені суми зобов'язань жовтня 2016 року (за період з 26.11.2016 по 09.02.2017), листопада 2016 року (за період з 27.12.2016 по 19.03.2017), грудня 2016 року (за період з 26.01.2017 по 24.05.2017), січня 2017 року (пеня за період з 28.02.2017 по 27.08.2017; 3% річних за період з 28.02.2017 по 10.07.2018), березня 2017 року (пеня за період з 26.04.2017 по 25.10.2017; 3% річних за період з 26.04.2017 по 10.07.2018), квітня 2017 року (пеня за період з 27.05.2017 по 26.11.2017; 3% річних за період з 27.05.2017 по 10.07.2018), травня 2017 року (пеня за період з 27.06.2017 по 26.12.2017; 3% річних за період з 27.06.2017 по 10.07.2018);
- інфляційні у розмірі 649484,77 грн. на прострочені суми зобов'язань жовтня 2016 року (за період з грудня 2016 року по січень 2017 року), листопада 2016 року (за період з січня по лютий 2017 року), грудня 2016 року (за період з лютого по квітень 2017 року), січня 2017 року (за період з березня 2017 року по червень 2018 року), березня 2017 року (за період з травня 2017 року по червень 2018 року), квітня 2017 року (за період з червня 2017 року по червень 2018 року), травня 2017 року (за період з липня 2017 року по червень 2018 року).
Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача вказані суми пені, 3% річних та інфляційних.
Відповідач у відзиві з сумою основного боргу визначеного позивачем не погодився з наступних підстав.
Як зазначає відповідач, 30.11.2018 КП «Теплоенерго» сплатило позивачу в рахунок погашення боргу за Договором 186497,00 грн., проте вказана сума оплати не врахована позивачем у розрахунку. Отже, за даними КП «Теплоенерго» основна сума боргу по Договору на момент прийняття рішення по справі складає 3500049,15 грн.
На підтвердження вказаної оплати відповідачем надано копію платіжного доручення №1 від 29.11.2018 на суму 186497,00 грн. та копію банківської виписки по рахунку відповідача за 30.11.2018.
Також відповідач у відзиві просить суд застосувати строк позовної давності відносно нарахованої позивачем пені та у разі прийняття рішення щодо стягнення з КП «Теплоенерго» нарахованих пені, 3% річних, інфляційних збитків - зменшити їх на 99,9 %, чи зменшити до найбільш мінімальної суми.
При прийнятті оскаржуваного рішення, суд першої інстанції, враховуючи те, що поставка природного газу по договору підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання передавання природного газу, та частково була сплачена, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково, в сумі 3500049,15 грн. Також суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 179309,97 грн. 3% річних та 649484,77 грн. інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі. Щодо вимог позивача про стягнення пені, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50 %.
Рішення, з урахуванням вимог ст. 269 Господарського процесуального кодексу України розглядається лише в оскаржувані частині, а саме в частині зменшення штрафних санкцій до 50%. Відповідна позиція узгоджується, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №913/64/18 від 07.11.2018.
Так, колегія суддів зазначає, що згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому зменшення суми пені є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення, зокрема, пені на 99,9%, чи зменшити до найбільш мінімальної суми.
В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на наступні обставини.
Згідно Статуту КП «Теплоенерго» підприємство створене з метою задоволення потреб населення, підприємств, установ та організації незалежно від форми власності по постачанню гарячої води та теплопостачанню, а також обслуговуванню всіх інженерних мереж, споруд, вузлів тепломереж.
Своєчасність проведення розрахунків КП «Теплоенерго» з позивачем напряму залежить від своєчасних розрахунків населення та інших споживачів за надані послуги.
За твердженням відповідача, має місце відсутність його вини (умислу) в порушенні своєчасного виконання зобов'язання, крім цього, нараховані штрафні санкції за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності.
Також відповідач зазначає, що 25.10.2018 між КП «Теплоенерго», НАК «Нафтогаз України», Головним управлінням ДКСУ у Полтавській області, Управлінням ЖКГ Полтавської облдержадміністрації, департаментом фінансів виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, департаментом ЖКГ виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було укладено договір про організацію взаєморозрахунків №105/110 (копія договору - в матеріалах справи).
Предметом даного Договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам відповідно до Порядку та умов надання у 2018 році субвенції з державного місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, бюджетним установам і організаціям та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи 2 місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 14.02.2018 №110.
Відповідно до умов зазначеного договору КП «Теплоенерго» було перераховано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» кошти в сумі 186497,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 28.11.2018 в рахунок погашення основної заборгованості за природний газ 2017 року згідно з договором від 27.10.2016 № 3769/1617-БО-24.
Крім цього, відповідач зазначає, що прострочення оплати спричинено несвоєчасними розрахунками бюджетних організацій та неотримання своєчасної компенсації від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю, яка виникла у зв'язку зі зростанням ціни на газ, оскільки природний газ по договору постачається виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями. Обсяг невідшкодованої різниці між тарифами та собівартістю за минулі роки в час дії договору, яка залишена непогашеною станом на 01 січня 2016 року складає 2304500,00 грн., що підтверджується протоколом № 4 від 27.03.2018 уповноваженої територіальної комісії з питань різниці в тарифах (копія протоколу - в матеріалах справи).
Несвоєчасність проведення розрахунків з позивачем пов'язана з тим, що бюджетні організації та населення несвоєчасно проводять розрахунки, а надходження коштів за результатами судового врегулювання спорів відбувається із затримками і не в повному обсязі.
Майновий стан КП «Теплоенерго» є критичним, підприємство має збитки за 2018 року в розмірі 6 млн. 719 тис. грн.,а за період з 2016-2017 такі збитки склали: у 2016році - 21129 тис.грн.; у 2017році - 784 тис. грн. (копії звітів про фінансові результати - в матеріалах справи).
Відповідач наголошує на тому, що всі отримані кошти від бюджетних організацій за теплову енергію направлялись на рахунки в Ощадбанку із спеціальним режимом використання та на користь НАК «Нафтогаз України», в той же день відраховувались та сплачувались в рахунок оплати поточної заборгованості за газ.
Згідно з положеннями статті 223 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд також зауважує, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може бути непомірним тягарем для споживача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013).
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18).
Судами було надано оцінку обставинам щодо зменшення розміру пені, зокрема, зауважено факт часткового виконання відповідачем основного зобов'язання, незначне прострочення оплати, залежність відповідача від бюджетних асигнувань, важливість збереження господарської діяльності відповідача, також враховуються інтереси позивача як об'єкта, що має стратегічне значення для економіки держави, а також те, що заявлена до стягнення неустойка перевищує наслідки порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Також, суд апеляційної інстанції перевірив доводи сторін щодо їх фінансового стану, враховує їх майнові інтереси, значний розмір нарахованої до стягнення суми пені, а також те, що інфляційні процеси, які мали місце за час невиконання відповідачем зобов'язань, компенсуються позивачу задоволенням вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
При цьому, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази спричинення НАК «Нафтогаз України» будь-яких негативних наслідків для позивача. Також позивачем не доведено завдання йому збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання природного газу.
З огляду на наведене, встановлені обставини в сукупності свідчать про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення суми пені, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставно частково задовольнив клопотання відповідача, зменшивши розмір пені на 50%, до 283080,81 грн, забезпечивши дотримання балансу інтересів сторін.
Зменшення розміру пені на 50% буде виражати оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін. Крім того, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому своїх зобов'язань.
За таких обставин, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині Господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційних скарг колегія суддів не вбачає.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені апелянтами, у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплоенерго» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.04.2019 у справі №917/1638/18 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 16.07.2019.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.І. Сіверін
Суддя В.С. Хачатрян