проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"16" липня 2019 р. Справа № 905/68/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Дучал Н.М. , суддя Хачатрян В.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу відповідача за вх. №1215 Д/1 на рішення господарського суду Донецької області від "18" березня 2019 р. (суддя Матюхін В.І.) у справі №905/68/19
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська", м. Селидове, Донецька область,
про стягнення штрафу 56 940, 00 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/68/19 задоволено позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" про стягнення штрафу у розмірі 56 940, 00 грн. за невірне зазначення маси вантажу у залізничній накладній №51014488.
Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду зі скаргою.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та невірно застосувавши норми матеріального права дійшов хибного висновку щодо задоволення позову через застосування до спірних правовідносин положень ст. 37 Статуту залізниць України.
Зокрема заявник наголошує на тому, що господарським судом залишено поза увагою факт відсутності підпису начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), що в комерційному акті №476906/941 від 05.08.2018, тоді як прийомоздавальники вантажу станції Енергодар Придніпровської залізниці - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на думку апелянта, не мали взагалі повноважень на підписання такого документа.
Крім того відповідач вказує на безпідставну відмову суду в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу.
15.04.2019 Східним апеляційним господарським судом зареєстровано апеляційну скаргу відповідача на вказане рішення Господарського суду Донецької області.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2019 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Склярук О.І. (суддя -доповідач), суддя Хачатрян В.С., суддя Дучал Н.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.05.2019 апеляційна скарга відповідача залишена без руху з підстав висвітлених у вказаній ухвалі.
20.05.2019 до канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшли клопотання стосовно приєднання додаткових документів на виконання вимог попередньої ухвали, якими були усунуті встановлені раніше недоліки.
Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відкриття апеляційного провадження у справі.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.05.2019 справа №905/68/19 прийнята до апеляційного провадження та у відповідності до приписів ч.10 ст.270 ГПК України, призначена до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
06.06.2019 до канцелярії Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" на апеляційну скаргу відповідача.
У відзиві позивач вказує на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Також позивач наголошує, що Регіональною філією «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» визначено коло осіб працівників залізниці, яких згідно наказу начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» №96 від 29.12.2017 уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів, а також робочими інструкціями прийомоздавальників вантажу та багажу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передбачений обов'язок цих працівників приймати «участь у контрольному переважуванні вантажів згідно вимог ст.52 Статуту залізниць України, у комісійній видачі вантажу», а отже всі особи з боку залізниці мали право на підписання комерційного акту.
При цьому, заявник зазначив, що вказаний наказ не було долучено до справи у суді першої інстанції, оскільки питання щодо повноважень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підписання комерційного акту в контексті доводів апеляційної скарги в суді першої інстанції не розглядався та суд встановив їх повноваження на підставі робочих інструкцій, а отже позивач просив долучити його до справі у суді апеляційної інстанції.
Крім того у відзиві також зазначається той факт, що відсутність доказів понесення реальних збитків позивачем внаслідок порушення відповідачем вимог Статуту залізниць України, не може бути підставою для зменшення штрафу.
Відповідно до ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 270 ГПК України встановлює, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ст.282 Господарського процесуального кодексу України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.08.2018 за залізничною накладною №51014488 зі станції Новогродівка Донецької залізниці здійснено відправлення вагонів №53599544, 60357365 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці з вантажем - вугілля кам'яне, не пойменоване в алфавіті. Вантажоодержувачем визначено у вказаній накладній ДТЕК "Запорізька ТЕС".
Відповідно до п. 24 залізничної накладної маса вантажу становить 535700 кг. Спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) заводський №706 (п. 26 залізничної накладної).
При надходженні вагону на станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі статті 52 Статуту залізницею проведено зважування маси вантажу вугілля кам'яного у вагонах №53599544, 60357365, що відображено у комерційному акті від 05.08.2018 за №476906/941.
За результатами контрольного переважування вказаних вагонів на справних вагонних вагах, повірених згідно технічного паспорта 22.06.2018 виявилось, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, зазначеній відправником у накладній, а саме у вагоні №53599544 вага брутто 87 700 кг, вага тари (з брусу) 23 400 кг, вага нетто 64 300 кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1 300 кг; у вагоні № 60357365 вага брутто 89 380 кг, вага тари (з брусу) 23 400 кг, вага нетто 65 980 кг, що менше проти даних залізничної накладної на 1 470 кг.
Тобто, встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною масою на 2770 кг разом.
У комерційному акті також містяться відомості про те, що вагони у технічному та комерційному відношенні справні, навантаження у вагонах насипом вище рівня бортів на 10 см, маркування поперечними борознами по всій довжині вагону, виїмок та поглиблень не має, маркування не порушене, двері, люки закриті, течі вантажу немає.
Наведений комерційний акт разом з продовженнями підписаний: в.о начальника станції - ОСОБА_3 , прийомоздавальниками - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , прийомоздавальником вантажу ОСОБА_1
Провізна плата за перевезення вантажу у спірних вагонах складала 5694,00 грн, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 56940,00 грн., у зв'язку з чим Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду про стягнення наведеного штрафу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська".
Рішенням господарського суду Донецької області від 18.03.2019 позов задоволено у повному обсязі.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що оскаржуване рішення у справі підлягає скасуванню враховуючи наступне.
За змістом ст.ст.4, 5 Господарського процесуального кодексу України, ст.15 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України правомірність і обґрунтованість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) застосованого способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Сутність спору у справі полягає у застосуванні до відповідача штрафних санкцій за порушення у вигляді неправильного зазначення маси вантажу у залізничній накладній №51014488 від 02.08.2018.
Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Таким чином, оскільки ч.2 ст.307 Господарського кодексу України та ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України вказують на можливість підтвердження укладання договору перевезення вантажу фактом складання провізного документу, у тому числі накладної, складена залізнична накладна є належним підтвердженням виникнення договірних правовідносин з перевезення відповідного вантажу.
Враховуючи правову природу спірних правовідносин, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів Господарського, Цивільного кодексів України, а також Закону України «Про залізничний транспорт», Статуту залізниць України та інших підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до ч.5 ст.306 Господарського кодексу України, передбачено регламентацію умов перевезення вантажів, серед іншого, транспортними статутами.
Відтак судова колегія погоджується у цій частині із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, стосовно яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу встановлена відповідальність відправника у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (згідно зі ст.118 Статуту), застосування якого цілком узгоджується із ст.921 Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами. В свою чергу, за змістом ст.24 Статуту залізниць залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
При цьому, доводи апеляційної скарги щодо визначення маси вантажу за спірним перевезенням Вантажовідправником Вантажоодержувачем у різний спосіб, що суперечить п.22 Правил видачі вантажів, відхиляється судом апеляційної інстанції, оскільки як вірно було зазначено місцевим судом - існує декілька нормативно-вичерпних способів визначення маси вантажів, а саме: шляхом зважування на вагах, підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом, розрахунковим методом, за обміром та умовно, тоді як визначення маси вантажу на станції призначення Енергодар Придніпровської залізниці здійснювалось тим самим способом, що і Вантажовідправником перед відправкою - шляхом зважування на вагонних вагах, що також відповідає приписам ст.37 Статуту залізниць України.
Також колегія суддів додатково зазначає, що Скаржником безпідставно ототожнюється спосіб визначення/перевірки маси вантажу (регламентований ст.37 Статуту залізниць України) зі способом зважування на вагах, тоді як п.22 Правил видачі вантажів встановлює, по-перше, не суворе правило відповідності визначення маси вантажу на станції призначення, способу визначення маси вантажу на станції відправлення («…як правило…»), а, по-друге, мова йде саме про спосіб визначення маси вантажу, який відповідає ст.37 Статуту залізниць України та є один і той же - шляхом зважування на вагах.
Обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами (подаються лише в оригіналі), які складають станції залізниць у випадках, передбачених ст.129 Статуту (у тому числі в разі невідповідності маси вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах).
Відповідно до п.10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці. Отже, діюче законодавство імперативно встановлює обов'язкову необхідність трьох підписів визначених співробітників залізниці в комерційному акті.
Апеляційний суд дослідивши наявний в матеріалах справи комерційний акт №476906/941 від 05.08.2018, встановив невідповідність його оформлення зазначеним в п.10 Правил складання актів вимогам, а саме відсутність підпису начальнику вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Підпис двох прийомоздавальників залізниці - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , участь хоча би однієї з яких за змістом п.10 Правил складання актів є факультативною, не усуває вказаного недоліку, тоді як наявні в матеріалах справи робочі інструкції та наказ начальника структурного підрозділу «Запорізька дирекція залізничних перевезень» №96 від 29.12.2017 не містять доказів виконання функцій начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) будь-яким з цих осіб.
При цьому, судова колегія зазначає, що п.10 Правил складання актів вимагає саме від залізниці забезпечення належного складання комерційних актів через імперативні вимоги обов'язкової участі та підпису трьох визначених її представників.
Відтак, висновок місцевого суду про відповідність вказаного комерційного акту вимогам законодавства, стосовно його складання, не відповідає фактичним обставинам справи та свідчить про невірне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в цій частині та зазначає, що через недоліки оформлення наявного в матеріалах справи комерційного акту №476906/941 від 05.08.2018, останній не може вважатися належними доказом у розумінні ст.ст.76, 78 Господарського процесуального кодексу України.
Зазначений висновок цілком узгоджується з позицією Верховного Суду України (постанова від 23.11.2018 у справі №916/2450/17).
Відтак, з огляду на відсутність у розумінні ч.1 ст.26 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.129 Статуту залізниць України належного доказу існування підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній, питання щодо необхідності зменшення за клопотання відповідача розміру таких штрафних санкцій, зокрема в доводах апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не розглядаються.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, доведені належними, допустимими та достатніми доказами, тоді як господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення невірно застосовано норми права, а висновки не відповідають обставинам справи.
Беручи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, необхідно здійснити розподіл судових витрат у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, а саме за подання позовної заяви судовий збір відшкодуванню не підлягає, натомість судовий збір за подання апеляційної скарги слід відшкодувати відповідачу за рахунок позивача.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 ст.275, п.3 ст. 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська", м. Селидове, Донецька область, на рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/68/19 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду Донецької області від 18.03.2019 у справі №905/68/19 скасувати.
3.Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108, код ЄДРПОУ 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Селидівська» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, 34, код ЄДРПОУ) витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 2 643, 00 грн.
5.Доручити Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ, оформивши його у відповідності до вимог ст.4 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано у день проголошення.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Н.М. Дучал
Суддя В.С. Хачатрян