10 липня 2019 року
м. Харків
Справа № 645/1836/18
Провадження № 22-ц/818/2498/19
Категорія: сімейні
Харківський апеляційний суд у складі:
судді-доповідача: Кіся П.В.,
суддів: Хорошевського О.М., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Пузікової Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Оіл»
на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 березня 2019 року у складі судді Іващенко С.О.,
у цивільній справі № 645/1836/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Оіл», Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немитшлянському районах м.Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про поділ майна, що є об'єктом спільної власності подружжя,-
встановив:
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнювала та остаточно (станом на 12.4.2019р.) просила визнати за нею право власності на ѕ частини спільного майна подружжя, а саме: квартиру АДРЕСА_1 вартістю 159622 грн., автомобіль Cherokee Limited, номер кузова НОМЕР_1 вартістю 1 167500 грн.; автомобіль ВАЗ 2106 д.н. НОМЕР_2 вартістю 30000 грн.; автомобіль Opel Astra, державний номер НОМЕР_3 вартістю 143000 грн.; дві земельні ділянки площею 0,0600 га кожна, що розташована на території Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області вартістю 50000 грн. кожна.; гараж АДРЕСА_3 вартістю 27910 грн.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, вона з відповідачем перебувають у шлюбі з 24.09.2004 року, шлюб не розірвано, але стосунки між сторонами погіршилися, вони перебувають у стані сварки, досягти згоди щодо поділу майна подружжя не вдається. Зважуючи на те, що від шлюбу у них мається двоє неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають з нею, мають низку захворювань, просить відступити від загального правмла рівності прав подружжя на спільне майно при його поділі і задовольнити її позов з урахуванням інтересів дітей.
20 грудня 2018 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 березня 2019 року затверджено мирову угоду від 20 грудня 2018 року, укладену між, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на наступних умовах:
- квартира, загальною площею 92,7кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка придбана на підставі Договору купівлі продажу №17/08-1 від 17 серпня 2005 р., Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 30.05.2006 року, видане Фрунзенською районною радою м. Харкова, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 10889811 від 08.06.2006 року, вартість якої відповідно до звіту про оцінку майна від 08 листопада 2018 року складає 939 300 грн.
- земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташована на тер. Рубіжненської сільської ради Вовчанського району Харківської області , садівниче товариство «ТИШИНА», діл. № НОМЕР_16 (за межами населеного пункту), кадастровий номер НОМЕР_5 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_6 виданий 31 травня 2011 року, вартість якої відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 17 грудня 2018 року складає 66 800 грн.
- земельну ділянку площею 0,0600 га, що розташована на тер. Рубіжненськоїсільської ради Вовчанського району Харківської області, садівниче товариство «ТИШИНА», діл. № НОМЕР_17 (за межами населеного пункту),кадастровий номер НОМЕР_8 , Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_9 , вартість якої відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки від 17 грудня 2018 року складає 66 800 грн.
- автомобіль OpelAstra, синього кольору, 2004 року випуску, д.н.з. НОМЕР_3 , об'єм двигуна V = 1600, зареєстрований 30.06.2004 року, VIN: НОМЕР_11 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_12 , вартість якого відповідно до звіту про оцінку автомобіля від 17грудня 2018 року складає 209 900 грн.
Загальна вартість майна, що визнається особистою приватною власністю ОСОБА_1 складає 1 282 800 грн.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_2 :
- гараж АДРЕСА_3 , право власності на який визнано рішенням Харківського обласного постійно діючого Третейського суду від 15.01.2009 у справі №3/01-09, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 21648561 від 23.01.2009 року, вартість якого відповідно до звіту про оцінку майна від 11жовтня 2018 року складає 215 300 грн.
- автомобіль JeepCherokee, синього кольору, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_13 , об'єм двигуна V = 1956, зареєстрований 30.11.2016 року, VIN: 1 НОМЕР_14 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_15 , вартість якого за домовленістю сторін встановлена на підставі договору купівлі-продажу № 32870407 від 14.11.2016 у розмірі 1 167 500 грн.
Загальна вартість майна, що визнається особистою приватною власністю ОСОБА_2 складає 1 382 800 грн.
Враховуючи положення ст. 384 ЦК України та ст. 71 СК України, сторони за взаємною згодою погодили, що різниця між загальною вартістю майна, визнаного особистою приватною власністю ОСОБА_2 та загальною вартістю майна, визнаного особистою приватною власністю ОСОБА_1 , яка складає 100 000 грн. компенсується у грошовому вираженні ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1
Сторони домовилися про те, що виплата грошових коштів у розмірі 100 000 грн. буде здійснюватися у вигляді періодичних готівкових платежів за вимогою позивача - ОСОБА_1 , згідно зі ст. 530 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України після затвердження мирової угоди про поділ майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Позивач та відповідач домовилися, що з моменту підписання цієї мирової угоди від 20 грудня 2018 року та у випадку належного виконання сторонами викладених умов, не матимуть жодних претензій один до одного з приводу суті судового спору щодо поділу спільного майна подружжя.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи ТОВ «Мідас Оіл», МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова ГТУЮ в Харківській області про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - закрито.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 березня 2019 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 про виправлення описки в ухвалі суду від 13 березня 2019 року задоволено частково.
Суд вирішив виправити описки в ухвалі Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13.03.2019 року, а саме:
Абзац 7 (стр. 2) описової та абзац 4 (стр. 4) резолютивної частини ухвали, замість: «Враховуючи положення ст. 384 ЦК України та ст. 71 СК України, сторони за взаємною згодою погодили, що різниця між загальною вартістю майна, визнаного особистою приватною власністю ОСОБА_2 та загальною вартістю майна, визнаного особистою приватною власністю ОСОБА_1 , яка складає 100 000 (сто тисяч) грн. компенсується у грошовому вираженні ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1», викласти в наступній редакції:
«Враховуючи положення ст. 384 ЦК України та ст. 71 СК України, сторони за взаємною згодою погодили, що різниця між загальною вартістю майна, визнаного особистою приватною власністю ОСОБА_2 та загальною вартістю майна, визнаного особистою приватною власністю ОСОБА_1 , яка складає 100 000 (сто тисяч) грн., Ѕ частини вказаної грошової суми компенсується у грошовому вираженні ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1»;
Абзац 8 (стр. 2) описової та абзац 5 (стр. 4) резолютивної частинах ухвали замість: «Сторони домовилися про те, що виплата грошових коштів у розмірі 100 000 (сто тисяч) грн. буде здійснюватися у вигляді періодичних готівкових платежів за вимогою позивача - ОСОБА_1 , згідно зі ст. 530 ЦК України.», викласти в наступній редакції:
« На момент укладання мирової угоди виплата грошових коштів у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн., що складає Ѕ від різниці вартості майна, здійснена ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ».
Абзац 1 (стр. 3) резолютивної частини ухвали після слів «затвердити мирову угоду на наступних умовах:» викласти в наступній редакції:
« ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися поділити майно, що є об'єктом спільної сумісної власності та визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 :».
В апеляційній скарзі ТОВ «Мідас Оіл» просить ухвалу суду від 13.03.2019 року про затвердження мирової угоди за закриття провадження у справі, вважаючи її незаконною, та направити справу для продовження розгляду справи.
Обґрунтовуючи скаргу представник TOB «Мідас Оіл» посилається на те, що викладені в ухвалі висновки суду не відповідають обставинам справи, що суд не з'ясував всі обставини справи та постановив ухвалу з текстом мирової угоди, яку сторони не подавали до суду, що суд фактично ухвалив рішення з іншим способом виконання умов мирової угоди, ніж тієї, яку просили сторони.
Крім того, ухвала суду постановлена з порушеннями норм процесуального права, а саме ч.5 ст.207 ЦПК України, ухвала порушує права ТОВ «Мідас оіл» і є невиконуваною. Суд не надав належної оцінки тій обставині, що ТОВ «Мідас оіл» є стягувачем за зведеним виконавчим провадженням, а Відповідач ОСОБА_2 є божником і загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед TOB «Мідас Оіл» становить 1 039 1088 грн 75 коп., що підтверджується довідкою ВДВС № 71095 від 21.12.18 яка міститься в матеріалах справи.
Боржник - ОСОБА_2 свої зобов'язання з погашення боргу виковувати не бажає, приховує від державного виконавця майно, що підтверджується актом державного виконавця від 08.06.2018 року про невиконання вимоги державного виконавця, якій міститься в матеріалах справи, 23.06.2018 до єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42018221080000185, за ч. 1ст. 382 КК України щодо умисного невиконання рішення суду.
Представник ТОВ «Мідас оіл» стверджує, що ОСОБА_2 разом з дружиною ОСОБА_1 шляхом укладенням мирової угоди намагаються передати дружині - ОСОБА_1 ліквідне майно, яке зареєстроване за боржником ОСОБА_2 , і таким чином позбавити TOB «Мідас Оіл» права задовольнити свої вимоги в межах виконавчого провадження. Сторони діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора - TOB «Мідас Оіл», оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, що є прямим порушенням інтересів TOB «Мідас Оіл».
Крім того, у п. 8 мирової угоди, сторони стверджують про те, що відповідач ОСОБА_2 сплатив на користь дружини грошові кошти у сумі 50 000 гривень. Це прямо порушує права TOB «Мідас Оіл», тому що ці грошові кошти повинні бути направлені на виконання рішення суду. Боржник приховує від державного виконавця наявність в нього грошових коштів.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 у відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. В обґрунтування заперечень зазначав, що TOB «Мідас Оіл» в апеляційній скарзі посилається на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 317/3272/16-ц, однак викладені в ній позиції не можуть бути застосовані, оскільки фактичні обставини справи № 317/3272/16-ц не є аналогічним фактичним обставинам у справі № 645/1836/18. За умовами мирової угоди ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну здійснили поділ спільного сумісного майна подружжя. Було визначено, які об'єкти будуть повністю належати на праві приватної власності ОСОБА_1 , а які - ОСОБА_2 . Сторони мирової угоди здійснили поділ саме майна, а не частки у праві власності на таке майно.
Якби було б визначення часток у спільному майні подружжя, то це беззаперечно вплинуло б на виконання рішення Господарського суду Харківської області № 922/4327/17 від 29.01.2018 року, тому що звернути стягнення з частки майна було б неможливо або проблематично. Доводи апелянта про те, що автомобілі Jeep Cherokee та Opel Astra не перебувають у володінні ОСОБА_2 , а відтак умови мирової угоди є не виконуваними, вважає безпідставними, посилаючись на ту обставину, що станом на час укладення мирової угоди обидва автомобілі перебували і наразі продовжують перебувати у володінні ОСОБА_2 . Жодних договорів купівлі-продажу щодо автомобілів Jeep Cherokee та Opel Astra не укладалося.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при затвердженні мирової угоди погодили між собою вартість майна, що підлягає поділу. Жоден з них щодо вартості майна не заперечував. Враховуючи положення законодавства, лише сторони визначають вартість майна, що підлягає поділу. Сторони визначили вартість на підставі договорів купівлі-продажу майна, а також на підставі звітів про оцінку майна.
Саме тому, мирова угода, яка затверджена ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 березня 2019 року, відповідає всім вимогам законодавства, не порушує права та інтереси інших осіб.
В судовому засіданні представник ТОВ «Мідас Оіл» - Тоцька К.М. та державний виконавець МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Сокуренко І.О. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, посилаючись на те, що у разі залишення ухвали про затвердження мирової угоди без змін унеможливить виконання судового рішення про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мідас Оіл».
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зазначав, що суд першої інстанції постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.
Ухвалюючи судове рішення про затвердження укладеної між сторонами мирової угоди, суд виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать вимогам закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, мирова угода укладена в інтересах сторін та остаточно вирішує наявний між ними спір.
Однак колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, зважуючи на таке.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦПК України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Частиною 2 ст.207 ЦПК України визначено, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому у відповідності до вимог ч.3 цієї статті суд до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди має роз'яснити сторонам наслідки такого рішення, перевірити, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
Отже, як вбачається з даної норми цивільного процесуального законодавства, обов'язковою умовою затвердження мирової угоди між сторонами, в тому числі, з виходом за межі предмету спору, є та умова, що вказана мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Однак суд першої інстанції не перевірив відповідність викладених в тексту мирової угоди умов зазначеним вимогам закону і передчасно дійшов до висновку про наявність підстав для її за твердження.
Для вирішення питання чи відповідає зміст мирової угоди вимогам закону і чи не зачіпає охоронювані законом права інших осіб, суду, перш за все, належить перевірити наскільки повно, об'єктивно і всебічно з'ясовані обставини справи з урахуванням норм матеріального права, за якими має вирішуватися спір.
Розглядаючи справу про поділ спільного майна подружжя, суду необхідно враховувати, що відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина перша статті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя.
Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України).
З матеріалів справи вбачається, що суд не встановив обставини та підстави набуття кожного із об'єктів спірного майна у власність, його реальна наявність на час розгляду справи, а також дійсну вартість спірного майна, що є передумовою правильного, у відповідності із нормами закону, якими регулюються спірні правовідносини, вирішити справу, в тому числі і шляхом затвердження мирової угоди, переконавшись, що її умови не суперечать закону та не порушують права інших осіб.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких суд мав би можливість встановити джерела походження та правові підстави набуття у власність кожного з об'єктів спірного майна, його дійсну вартість на час вирішення спору, а також фактичну наявність рухомого майна, яка забезпечила виконання рішення чи умов мирової угоди.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в провадженні головного державного виконавця МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Сокуренко І.О. знаходиться зведене виконаче провадження по виконанню судового рішення Господарського суду Харківської області про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Мідас оіл» грошових коштів в сумі 1 248 450 грн., а також судових витрат.
В межах виконавчого провадження постановою головного державного виконавця МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Сокуренко І.О. від 05.03.2018 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, а саме на: квартиру АДРЕСА_1 ; автомобіль Cherokee , номер кузова НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Opel Astra, державний номер НОМЕР_3 ; гараж АДРЕСА_3, що належать боржнику ОСОБА_2 (том 1 а.с. 61)
Постановою головного державного виконавця МВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Сокуренко І.О. від 28.03.2018 року оголошено розшук майна боржника, а саме: автомобіль Cherokee, номер кузова НОМЕР_1 ; автомобіль ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_2 ; автомобіль Opel Astra, державний номер НОМЕР_3 . (том 1 а.с. 62-63)
Постановою про опис й арешт майна від 17.09.2018 року описано та накладено арешт на земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 та є предметом мирової угоди.
В наданих суду представником третьої особи ТОВ «Мідас Оіл» матеріалах містяться також акти і протокол пояснення ОСОБА_2 , з яких вбачається, що постанова державного виконавця про арешт автомобілів у повному обсязі не виконана, оскільки автомобілі ОСОБА_2 передані іншим особами і знаходяться поза межами м.Харкова та області.
Суду не надано доказів визначення вартості на всі об'єкти спірного рухомого і нерухомого майна, а ті висновки суб'єктів оціночної діяльності на майно, що надані, мають суттєві розбіжності у визначенні їх дійсної вартості.
Так, гараж АДРЕСА_9 за змістом позов ОСОБА_1 оцінено в 27910 грн., за умовами мирвої угоди сторін - в 215300 грн, а згідно наданого представником ТОВ «Мідас Оіл» висновку суб'єкта оціночної діяльності (ТОВ «Експерт 2012»), здійсненого на замовлення державного виконавця, ринкова вартість гаража станом на 20.09.2018 року (без урахування ПДВ) становить 87700 грн.
Представник ТОВ «Мідас Оіл» заперечувала проти задоволення заяви сторін про укладення мирової угоди, посилаючись на невідповідність визначеної сторонами оцінки спірного майна, просила суд надати критичну оцінку цим доказам.
Безумовно, що ті роздруківки з мережі інтернету щодо оголошень на сторінці AUTO RIA про запропоновані продавцями ціни на автомобілі, за які вони б бажали продати свої ТЗ, не є належним доказом дійсної вартості автомобіля подружжя, однак учасник справи має право у звертатися до суду із клопотанням про призначення товарознавчої експертизи з метою доведення тієї обставини, що зазначена іншим учасником ціна спірного майна явно не відповідає дійсній вартості цього предмету.
Усупереч положень частини 5 статті 12 ЦПК України суд не роз'яснив представнику ТОВ «Мідас Оіл», яка заперечувала проти запропонованої вартості спірного майна, та іншим учасникам, їх права та обов'язки, передбачені ч.2 ст.43, ст.ст.53, 81, 83 ЦПК України щодо обов'язку надавати суду докази доводи та вчиняти відповідні процесуальні дії з метою доведення тих обставин, на які вони посилаються як на підставу вимог або заперечень, в тому числі і шляхом звернення з клопотанням про призначення товарознавчої експертизи з метою усунення суперечливості у висновках суб'єктів оціночної діяльності щодо одного і того ж об'єкту, а також про наслідки вчинення або невчинення такої процесуальної дії..
За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги в тій частині, що ухвала суду про затвердження мирової угоди постановлена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права, які призвели до помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для затвердження мирової угоди в запропонованій сторонами редакції.
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта і погоджується з відповідними доводами представника позивача в тій частині, що наявність обтяження на спірне майно не є перешкодою для звернення одного з подружжя - в даному випадку ОСОБА_7 - до суду з позовом про поділ майна подружжя, оскільки таке її право прямо передбачене законом (ст.69 СК України, ст.4 ЦПК України).
Разом з тим, і рішення суду і ухвала про затвердження мирової угоди у справі за позовом про поділ майна подружжя мають бути постановлені судом у відповідності із законом, яким регулюється вирішення такого спору чи умов закриття провадження.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.6 ч.1 ст.374, п.п.1.4 ст.379, ст. ст. 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Оіл» задовольнити.
Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 березня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 липня 2019 року
Головуючий - П.В. Кісь
Судді: О.М. Хорошевський
В.Б. Яцина