Провадження № 22-ц/803/3242/19 Справа № 182/5322/18 Суддя у 1-й інстанції - Багрова А. Г. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
10 липня 2019 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання - Євтодій К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - Приватне підприємство «Таврія»
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження,в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року, яке постановлено суддею Багровою А.Г. у м. Нікополі Дніпропетровської області, -
В липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного підприємства «Таврія» про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що позивач передавав в оренду відповідачу належну йому на праві власності земельну ділянку, згідно договору від 24.12.2013 року, на 5 років, тобто до 24.12.2018 року.
Про продовження чи відмову у продовженні дії договору оренди він ще не замислювався, оскільки до закінчення строку дії договору ще було більше року.
30.09.2017 року у вечірній час, близько 19.00 год. до нього на автобусі ПП «Таврія» приїхали представники ПП «Таврія» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та привезли продуктовий набір і привітали з «Днем людини похилого віку». Після цього його запросили до автобусу та попросили підписати якісь папери. При цьому ОСОБА_2 вказала, що у майбутньому необхідно буде підписати новий договір оренди землі, бо буде підвищено розмір орендної плати. На дворі вже смеркалось, він був без окулярів і не бачив, що підписує, про що сказав ОСОБА_2 . Після цього він зайшов до будинку та зателефонував своєму синові і розповів цю ситуацію.
01.10.2017 року він телефонував ОСОБА_2 , щоб вона повернула папери, що він підписував, яка запропонувала йому з'явитись 02.10.2017 року до контори ПП «Таврія».
У понеділок 02.10.2017 року він із сином та його колегою поїхали до ПП «Таврія», але всі двері були зачинені і тоді вони поїхали до поліції та прокуратури і написали заяви.
03.10.2017 року він знову приїхав до контори ППП «Таврія», але директора не було, проте прийняли його заяву і сказали чекати відповіді, яку так і не надали.
Вже у 2018 році він отримав повідомлення з поліції, що в діях посадових осіб не вбачається складу злочину та це є цивільно-правові правовідносини.
У березні 2018 року він звернувся за допомогою до Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги, які зробили запит і надали інформацію про те, що існує додаткова угода до договору оренди від 02.10.2017 року із строком дії до 31.12.2025 року. На запит Нікопольського місцевого центру з надання безоплатної правової вторинної допомоги він отримав копію додаткової угоди, яку він не підписував, оскільки наміру такого не мав. Додаткова угода на продовження строку оренди землі є фальшивою.
На підставі наведеного вище позивач просив визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 02.10.2017 року до договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, розташованої на території Новософіївської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , від 24.12.2013 року.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року позов задоволено.
Визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 02.10.2017 року до договору оренди земельної ділянки площею 7,8888 га, розташованої на території Новософіївської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , від 24.12.2013 року (про зміну умов договору оренди земельної ділянки).
Стягнуто з Приватного підприємства «Таврія» на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача посилаючись на те, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача, яким на адресу суду було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило можливості заперечувати проти задоволення позовних вимог позивача.
Відповідач наполягає на тому, що ніяких шахрайських дій від відповідача щодо позивача не здійснювалось, позивачу пояснювався зміст додаткової угоди та про продовження строку дії оренди земельної ділянки.
Зауважує, що позивач підписував додаткову угоду про продовження дії договору оренди добровільно та власноруч у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які не були допитані судом першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на його думку, апеляційну скаргу просив залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника ПП «Таврія» - Штацьку Н.Г., яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_6 , в режимі відеоконференції, які, кожен окремо заперечували проти задоволення апеляційної скарги,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 , що виданий 03.03.2006 року, належить земельна ділянка площею 7,8888 га, що розташована на території АДРЕСА_1 (а.с. 10).
24.12.2013 року ОСОБА_1 уклав з ПП «Таврія» договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років до 24.12.2018 року(а.с. 7-10)
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором зареєстровано відомості про строк дії договору оренди зазначеної земельної ділянки до 31.12.2025 року на підставі додаткової угоди від 02.10.2017 року (а.с.16).
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, позивач посилався на те, що про наявність спірної додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки він дізнався у березні 2018 року, а отримав її копію лише у квітні 2018 року. Крім того, позивач нагодовував на тому, що представниками ПП «Таврія» дійсно 30.09.2017 року увечері йому надавались якісь папери для підпису, однак, які саме позивач не знає, про що було письмово повідомлено директора ПП Таврія» (а.с.15).
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наявність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки замість підпису про отримання допомоги як особі похилого віку, свідчить про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з метою продовження строку оренди земельної ділянки з ПП «Таврія».
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно із частинами 1, 4 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Частиною 1 статті 14 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161- XIV «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Як на підставу позову, ОСОБА_1 посилався на відсутність волевиявлення на укладення оспорюваного правочину.
Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вільного волевиявлення позивача на укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки з метою продовження строку оренди земельної ділянки з ПП «Таврія» через наявність помилки, а саме неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину.
Судом встановлено, що представниками ПП «Таврія» дійсно 30.09.2017 року позивачу увечері надавались папери для підпису, які саме це були папери позивач не знав, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, оскільки позивач вважав, що ставить підпис про отримання допомоги, як особі похилого віку.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, направлення 02.10.2017 року до ПП «Таврія», поліції, прокуратури звернень щодо відсутності волевиявлення на підписання документів щодо продовження строку оренди земельної ділянки свідчать про відсутність волі ОСОБА_1 на укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі з відповідачем (а.с.11-15).
Наведене вище свідчить про відсутність волі орендодавця на укладення додаткової угоди № 1 від 02.10.2017 року до договору оренди земельної ділянки від 24.12.2013 року (про зміну умов договору оренди земельної ділянки), а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання його недійсним та повернення земельної ділянки власнику.
Не можуть бути підставною для скасування рішення суду першої інстанції та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що справу розглянуто за відсутності представника відповідача, яким на адресу суду було надіслано клопотання про відкладення розгляду справи, що позбавило можливості заперечувати проти задоволення позовних вимог позивача, оскільки, клопотання про відкладення розгляду справи, в якому представник відповідача зауважувала про те, що не може бути присутня в судовому засіданні через перебування на стаціонарному лікуванні, не було підтверджено належними та допустимими доказами на підтвердження вказаних в клопотанні обставин, тому справу, відповідно до вимог ЦПК України, було розглянуто за відсутності представника ПП «Таврія», який не надав належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості бути присутнім в судовому засіданні.
Колегією суддів не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що ніяких шахрайських дій від відповідача щодо позивача не здійснювалось, позивачу пояснювався зміст додаткової угоди та про продовження строку дії оренди земельної ділянки, оскільки дії позивача, а саме направлення 02.10.2017 року до ПП «Таврія», поліції, прокуратури звернень щодо відсутності волевиявлення на підписання документів щодо продовження строку оренди земельної ділянки свідчать про відсутність волі ОСОБА_1 на укладення оспорюваної додаткової угоди до договору оренди землі з відповідачем та спростовують доводи представника відповідача про те, що позивачу пояснювався зміст додаткової угоди та про продовження строку дії оренди земельної ділянки (а.с.11-15).
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивач підписував додаткову угоду про продовження дії договору оренди добровільно та власноруч у присутності свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які не були допитані судом першої інстанції, оскільки позивач по справі не оспорює того факту, що ним була підписана оспорювана додаткова угода про продовження дії договору оренди, однак, він вважав, що ставить підпис про отримання допомоги як особі похилого вікуу зв'язку з тим, 30.09.2017 року у вечірній час, близько 19.00 год., до нього на автобусі ПП «Таврія» приїхали представники ПП «Таврія» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та привезли продуктовий набір і привітали з «Днем людини похилого віку».
Крім того, допитані в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не змогли підтвердити того факту, що ОСОБА_1 , під час привітання його з «Днем людини похилого віку» та вручення йому продуктового набору, був обізнаний про те, що підписує саме додаткову угоду про продовження дії договору оренди.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду, а доводи апеляційної скарги не спростовують зроблених в оскаржуваному рішенні висновків, тому колегія суддів вважає, що підстави для його скасування і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Таврія» - залишити без задоволення.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 листопада 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 15 липня 2019 року.
Головуючий:
Судді: