Справа № 161/7800/19 Провадження №33/802/533/19 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В.
Категорія:ч.1 ст. 130 КУпАП Доповідач: Подолюк В. А.
12 липня 2019 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Подолюк В.А., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Вказаною постановою ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
ОСОБА_1 визнано винним і притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 25 квітня 2019 року о 12 год. 30 хв. в м. Луцьку на вул. Володимирська, 105 керував автомобілем марки Фольксваген Пассат д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскаржує його з мотивів незаконності, неповноти судового розгляду. Вважає постанову суду необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, а її висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, звільнивши його від адміністративної відповідальності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 , який подану апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі і просив її задовольнити, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.
Факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доводиться зібраними матеріалами справи, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 306824 від 25 квітня 2019 року, згідно якого перший керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, результатом тесту «Драгер», актом огляду на стан сп'яніння з використанням алкотесту «Драгер» № 0624, письмовими визнавальними поясненнями самого ОСОБА_1 .
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП є вірною.
Твердження апелянта про те, що результати приладу газоаналізатора Драгер «Алкотест 6810» не можна вважати належним доказом, апеляційний суд розцінює як такі, які не ґрунтуються на законі.
Вказаний виріб був зареєстрований в Україні згідно Порядку державної реєстрації медичної техніки та виробів медичного призначення, затверджений Постановою КМУ від 09.11.2004 року №1497, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію №7261/2007 від 10.02.2010 року, термін дії до 10.02.2015.
Відповідно до роз'яснень наданих ДП «Український медичний центр сертифікації» №45 від 18.01.2018 включення, газоаналізатора Драгер «Алкотест 6810» у реєстр медичної техніки та виробів медичного призначення означало можливість його ввезення на митну територію України та введення їх у експлуатацію (початок використання), закінчення ж терміну дії свідоцтва означало припинення можливості їх ввезення та введенню в експлуатацію, але не впливало на вироби, які вже були введені у експлуатацію.
З огляду на вищевикладене, використання медичних виробів газоаналізатора Драгер «Алкотест 6810», які були завезені та реалізовані на території України та введені в експлуатацію користувачем протягом терміну дії Свідоцтва та знаходження його у реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення у період з 10.02.2010 р. по 10.02.2015 р., є законним.
При апеляційному розгляді справи ОСОБА_1 , якому були роз'яснені права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, не заперечив факт вживання спиртних напоїв напередодні, а також лікарського засобу, який знижує швидкість реакції, пояснивши, що коли сідав за кермо, вважав себе тверезим, оскільки пройшов значний проміжок часу. Причиною зупинки транспортного засобу працівниками поліції назвав перевірку документів автомобіля на іноземній реєстрації.
Аналізуючи всі зібрані і досліджені у справі докази, відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП, приходжу до висновку про доведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 цього Кодексу та законність і обґрунтованість постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року.
Враховуючи вищезазначене та зібрані у справі докази, яким суд першої інстанції дав правильну правову оцінку, приходжу до висновку про законність постанови суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи нових доказів апелянтом надано не було.
На думку апеляційного суду, накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, визначеного санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2019 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського
апеляційного суду В.А. Подолюк