Справа № 755/17733/17
"26" квітня 2018 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді САВЛУК Т.В.,
за участю секретаря Бурячек О.В.,
учасники справи:
представник позивача - Порчинський О.І. , Реутов О.Є. ,
представник відповідача - ОСОБА_3 .,
представник третьої особи - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_5 просило: з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11402960000 від 10 жовтня 2008 року по кредиту та процентами в розмірі 166 483 дол. США 51 цент., (що за курсом НБУ станом на 08 листопада 2017 року 26.751287 грн. за 1 дол. СЩА еквівалентно 4453648 грн. 16 коп.) та по пені у розмірі 1 118 314 грн. 84 коп., з яких: 49898,81 дол. США - по кредиту; 116584,70 дол. СЩА - по відсотках; 359262,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 08 листопада 2016 року по 08 листопада 2017 року. Звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом.
14 березня 2018 року позивачем Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить: з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11402960000 від 10 жовтня 2008 року по кредиту та процентами в розмірі 166 483 дол. США 51 цент., (що за курсом НБУ станом на 08 листопада 2017 року 26.751287 грн. за 1 дол. СЩА еквівалентно 4453648 грн. 16 коп.) та по пені у розмірі 1 118 314 грн. 84 коп., з яких: 49898,81 дол. США - по кредиту; 116584,70 дол. СЩА - по відсотках; 359262,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 08 листопада 2016 року по 08 листопада 2017 року. Звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_5 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» згідно звіту про оцінку майна від 26 лютого 2018 року у розмірі 593 465,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивач посилається на наступне, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами № 11402960000 від 10 жовтня 2008 року. Відповідно до кредитного договору, позивач надав ОСОБА_6 в сумі 50500,00 дол. США, а ОСОБА_6 зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі. В Забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника по вказаному договору відповідно до договору іпотеки № 95090 від 10 жовтня 2008 року прийнято в іпотеку нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом. У зв'язку з невиконанням зобов'язань за кредитним договором та виникненням простроченої заборгованості АТ «УкрСиббанк» у 2010 році звернувся до святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в гривневому еквіваленті у розмірі 527286,00 грн., що існувала станом на 09 червня 2010 року. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва позовну заяву задоволено. Станом на 08 листопада 2017 року рішенні суду залишилося не виконаним, заборгованість за кредитним договором не погашена. Таким чином, позивач має право звернутися до суду з немайновими вимогами, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей ви майна.
12 грудня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Представник позивача Порчинський О.І. та Реутов О.Є. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві
Відповідач в судове засідання не з'явилася, в матеріалах справи міститься відзив на заяву про уточнення позовних вимог, відзив мотивує тим, що іпотекодавцю будь-яких письмових вимог, щодо усунення порушень зобов'язань боржником ОСОБА_6 не надсилалося. Предметом даного позову є зміна способу виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року на звернення стягнення на предмет іпотеки, але не за рахунок майна боржника ОСОБА_6 , а за рахунок майнового поручителя, що з урахуванням норм чинного законодавства є передчасним та незаконним. Кредит, був отриманий позичальником ОСОБА_6 в іноземній валюті, житлове майно ОСОБА_5 використовується як місце постійного проживання майнового поручителя, іншого майна для проживання не має, а отже дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України», наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Тому позовна заява не підлягає задоволенню.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, шляхом направлення судових повісток за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями про їх вручення.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.
Відповідно до п.п. 9 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції справи в судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані по справі докази, суд приходить наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 10 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_6 укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11402960000.
Відповідно до п. 1.2.1 договір про надання споживчого кредиту з Правилами, сума кредиту складає 50500,00 доларів США 00 центів. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 248818,55 грн., за курсом Національного банку України на день укладення Договору.
Відповідно до п. 1.2.2. договір про надання споживчого кредиту з Правилами, кредит надається у вигляді одного траншу в розмірі суми кредиту.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України)
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. (ч.2 ст. 615 Цивільного кодексу України)
Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
10 жовтня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_5 укладено договір іпотеки № 95090, зареєстрованого в реєстрі під № 3402, та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильківською В.С.
За умовами п. 1.1. Договору іпотеки, іпотекодавець в забезпечення усіх зобов'язань боржника перед Іпотекодержателем за Кредитним договором, передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартира яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Десятою Київською державною нотаріальною конторою 11 липня 2000 року за реєстровим № 1н-1996 та зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації 09 серпня 2000 року за № 31914 в реєстровій книзі № д. 136-235 і немає жодних договірних змін строків позовної давності, щодо правочинів на підставі яких іпотекодавець отримав право власності на Предмет іпотеки.
Відповідно до п. 6.9. Договору іпотеки, Усі спори, пов'язанні з виконанням цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. Якщо спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 06 листопада 2017 року, вбачається, що підставі рішення приватного нотаріусу Васьківською В.С. Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за суб'єктом ОСОБА_5
17 листопада 2010 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу в розмірі 527286,00 грн. та 1820,00 грн. судових витрат, а всього 529106 гривень.
11 лютого 2011 року Головним державним виконавцем Біленчук Л.І. відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 2453759, по примусовому виконання виконавчого листа № 2-3309 виданого Святошинським районним судом м. Києва від 21 січня 2011 року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Таким чином, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права і обов'язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого преважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Частиною п'ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Як убачається з кредитного договору строк його дії - до 12 вересня 2023 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань (частина четверта статті 631 ЦК України )
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно ч.1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. ( ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність")
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України
Отже, законодавством передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку дії договору та з моменту ухвалення судового рішення до його фактичного виконання (постанова Верховного Суду України від 23.09.2015 у справі № 6-1206цс15).
Крім того, Верховний Суд України від 25 травня 2016 року у справі №6-157цс16 прийшов до висновку, що з видачею судового наказу (ухвалення рішення) про задоволення вимог кредитора в період дії строку кредитного договору припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі, і що в такому разі нарахування процентів за користування кредитом з моменту ухвалення судового рішення (видачі судового наказу) до його фактичного виконання законом не передбачено.
У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно, його борг складатиме, зокрема, проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами. Таким чином, вищенаведеними правовими нормами передбачено стягнення на користь позикодавця проценти за договором позики за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 02.09.2015 у справі № 6-369цс15).
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Як з'ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» скористався своїм правом стягнення із ОСОБА_6 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11402960000 від 10 жовтня 2008 року у розмірі 527286,00 гривень, ці обставини встановлено рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року у цивільній справі №2-3309/2010.
Відповідно до частини 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно пред'явлені вимоги до відповідача ОСОБА_5 , про стягнення заборгованості договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11402960000 від 10 жовтня 2008 року, оскільки на час виникнення цього спору строк дії договору сплинув, позивач скористався правом стягнення з позичальника заборгованості по кредитному договору, звернувшись з відповідним позовом до суду, що підтверджується рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 листопада 2010 року.
В той же час чинним законодавством, яке регулює спірні відносини, не передбачено право кредитора вимагати від боржника сплату боргу після ухвалення судового рішення про задоволення вимог кредитора та після спливу строку дії кредитного договору, оскільки у такий спосіб припиняються правовідносини сторін, які ґрунтуються на кредитному договорі.
Виходячи з встановлених вище обставин, суд не убачає підстав для задоволення вимог позивача з метою погашення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання ОСОБА_6 зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту з Правилами № 11402960000 від 10 жовтня 2008 року по кредиту та процентами в розмірі 166 483 дол. США 51 цент., (що за курсом НБУ станом на 08 листопада 2017 року 26.751287 грн. за 1 дол. СЩА еквівалентно 4453648 грн. 16 коп.) та по пені у розмірі 1 118 314 грн. 84 коп., з яких: 49898,81 дол. США - по кредиту; 116584,70 дол. СЩА - по відсотках; 359262,03 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 08 листопада 2016 року по 08 листопада 2017 року, оскільки в розрізі даного спору позикодавець має право скористатись лише одним можливим способом відновлення порушеного права - заявити вимогу про стягнення з позичальника штрафних за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів, а не застосування штрафних фінансових санкцій, передбачених умовами кредитного договору, дія якого припинена.
Звертаючись до суду з позовними вимогами, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» обрало судовий спосіб захисту порушених прав кредитора щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою, та просило звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності ОСОБА_5 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» та встановити початкову ціну, визначену на підставі оцінки майна здійсненої суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Експерт+» згідно звіту про оцінку майна від 26 лютого 2018 року у розмірі 593 465,00 грн.
Закон визначає спеціальний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі деякі правила для здійснення реалізації предмета за рішенням суду, зокрема в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
За змістом частини першої статті 39 цього Закону в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Отже, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 цього Закону та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України.
Однак у даній справі, суд, враховуючи вимоги частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку», не може визначити усі складові заборгованості, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки, а також не визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 цього Закону, враховуючи що в межах даного спору, позивач з уточненою заявою не звертався.
Згідно із частиною п'ятою статті 38 Закону України «Про іпотеку» дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки.
У разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», резолютивна частина рішення суду повинна відповідати вимогам статей 38, 39 цього Закону та положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд країни у справі №6-3057цс16 від 19 квітня 2016 року.
У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 15 травня 2017 року (справа №6-786цс17), зазначено, що згідно з ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).
Відповідно до частини першої ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави. ( ст.2 Цивільного процесуального кодексу України)
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ст.141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 15, 525, 526, 530, 599, 610, 631,1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст.2, 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.