Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 350/2383/13-ц
провадження № 61-9363св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,
представники позивача: Матіїв Андрій Васильович , Гусак Марія Миколаївна ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року у складі судді Пулика М. В. та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року у складі колегії суддів: Горблянського Я. Д., Максюти І. О., Фединяка В. Д.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 15 вересня 2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 25 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,5 %, з кінцевим терміном повернення кредиту до 15 вересня 2020 року.
07 серпня 2006 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» іОСОБА_3 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 38 700,00 євро зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 %, з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 серпня 2013 року.
Цього ж дня, 07 серпня 2006 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року, між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань, за кредитним договором від 15 вересня 2005 року утворилася заборгованість у розмірі 890 297,05 грн, яка складається із: заборгованості по строковій частині кредиту у розмірі 332 729,68 грн, заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 96 196,76 грн, заборгованості по строковим процентам за користування кредитом у розмірі 5 069,87 грн, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 82 502,34 грн, заборгованості зі строкової і простроченої щомісячної комісії у розмірі 3 838,08 грн та пені у розмірі 369 960,32 грн; та за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року у розмірі 2 437 704,87 грн, яка складається із: заборгованості по строковій частині кредиту у розмірі 594 044,12 грн, заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 127 427,45 грн, заборгованості по строковим процентам за користування кредитом у розмірі 12 235,05 грн, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 408 451,12 грн та пені у розмірі 1 295 546,98 грн.
На підставі вказаного ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10 червня 2015 року просило суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2005 року у загальному розмірі 890 297,05 грнта стягнути солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року у загальному розмірі 2 437 704,87 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 15 вересня 2005 року у загальному розмірі 890 297,05 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року у загальному розмірі 2 437 704,87 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3 441,00 грн на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та 213,00 грн - у дохід держави.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору, тому, встановивши що основне зобов'язання за кредитним договором не виконано, суд стягнув заборгованість з позичальника і поручителя. Розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року в частині визначення розміру заборгованості за кредитним договором та судового збору скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором від 07 серпня 2006 року у розмірі 1 642 157,74 грн, яка складається із: заборгованості по строковій частині кредиту у розмірі 594 044,12 грн, заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 127 427,45 грн, заборгованості по строковим процентам за користування кредитом у розмірі 12 235,05 грн, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 408 451,12 грн та пені у розмірі 500 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судовий збір по 1 720,50 грн на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та по 106,50 грн у дохід держави.
В іншій частині Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до статей 526, 530, 554 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору. Встановивши, що основне зобов'язання за кредитними договорами не виконано, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість за цими договорами солідарно з позичальника і поручителя, визнавши, що розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору. Разом з тим, суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК України зменшив розмір стягнутої пені, оскільки її розмір значно перевищує розмір строкової заборгованості за кредитом. Підстав, визначених статтею 559 ЦК України, для визнання поруки припиненою судом не встановлено.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення в частині стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року скасувати і передати справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 15 вересня 2005 року не оскаржуються, тому відповідно до статті 400 ЦПК України у касаційному порядку у цій частині не переглядаються.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання заперечення на касаційну скаргу.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справу передано Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 06 червня 2019 року № 612/0/226-19 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. Ю.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що 18 серпня 2008 рокуміж ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 6 до договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року, якою було збільшено розмір процентів за користування кредитом з 14 % до 16 %. Вказана додаткова угода, якою було збільшено обсяг відповідальності поручителя, була укладена без її згоди, що відповідно до частини першої статті 559 ЦК України є підставою для припинення поруки.
Заперечення на касаційну скаргу учасниками справи не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15 вересня 2005 року між ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 25 000,00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,5 %, з кінцевим терміном повернення кредиту до 15 вересня 2020 року.
07 серпня 2006 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» іОСОБА_3 було укладено договір про відкриття відновлюваної кредитної лінії, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 38 700,00 євро зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14 %, з кінцевим терміном повернення кредиту до 07 серпня 2013 року.
07 серпня 2006 року, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року, між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 було укладено договір поруки, згідно з яким остання поручилася перед кредитором за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.
18 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 6 до договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року, якою сторонами, зокрема, погоджено, що з 01 вересня 2008 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 16 %.
06 липня 2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 2 до договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року, якою сторонами, зокрема, погоджено, що розмір основного зобов'язання становить 30 535,59 євро, а процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 16,5 %.
06 липня 2010 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» і ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки від 07 серпня 2006 року, за умовами якої поручитель зобов'язалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне і повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 07 серпня 2006 року, згідно з яким боржникові надано кредит у розмірі 30 535,59 євро зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,5 %.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором від 15 вересня 2005 року утворилася заборгованість у розмірі 890 297,05 грн, яка складається із: заборгованості по строковій частині кредиту у розмірі 332 729,68 грн, заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 96 196,76 грн, заборгованості по строковим процентам за користування кредитом у розмірі 5 069,87 грн, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 82 502,34 грн, заборгованості зі строкової і простроченої щомісячної комісії у розмірі 3 838,08 грн та пені у розмірі 369 960,32 грн; та за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року у розмірі 2 437 704,87 грн, яка складається із: заборгованості по строковій частині кредиту у розмірі 594 044,12 грн, заборгованості по простроченій частині кредиту у розмірі 127 427,45 грн, заборгованості по строковим процентам за користування кредитом у розмірі 12 235,05 грн, заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом у розмірі 408 451,12 грн та пені у розмірі 1 295 546,98 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення у повній мірі не відповідають.
У частині першій статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 ЦК України).
Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Судом установлено, що сторонами при укладенні договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року було погоджено сплату позичальником процентів за користування кредитом у розмірі 14 %, додатковою угодою від 18 серпня 2008 року № 6 розмір процентів за користування кредитом було збільшено до 16 %, а додатковою угодою від 06 липня 2010 року № 2 - до 16,5 %.
Задовольняючи позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції виходив із того, що наявні правові підстави для солідарного стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року із боржника і поручителя.
Переглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 , апеляційний суд дійшов висновку, що підстав вважати поруку, якою забезпечено виконання основного зобов'язання за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року, припиненою згідно з частиною першою статті 559 ЦК України немає, оскільки поручителем було погоджено зміну процентів за користування кредитом до 16,5 %, що підтверджується відповідною додатковою угодою № 1 від 06 липня 2010 року до договору поруки від 07 серпня 2006 року.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погодитися не можна.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постановах: від 10 вересня 2014 року у справі № 6-70цс14 і від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-1161цс15, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
З указаного вбачається, що у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
З огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України колегія суддів дійшла висновку, що встановлення додатковою угодою від 18 серпня 2008 року № 6 до договору про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки з 14 % до 16 %, за відсутності згоди поручителя на укладення такої додаткової угоди, призводить до збільшення обсягу відповідальності останньої, що відповідно до вищевказаної норми закону є підставою для припинення поруки ОСОБА_4 за договором поруки від 07 серпня 2006 року.
Оскільки порука ОСОБА_4 за виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором припинилася з 18 серпня 2008 року (момент зміни зобов'язання без згоди поручителя), то підписана ОСОБА_4 додаткова угода від 06 липня 2010 року до договору поруки від 07 серпня 2006 року не може визнаватися як її згода на збільшення обсягу відповідальності як поручителя.
Таким чином, відсутні підстави для покладення на поручителя відповідальності за неналежне виконання ОСОБА_3 своїх зобов'язань за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року.
За таких обставин суд апеляційної інстанції невірно застосував норми частини першої статті 559 ЦК України і безпідставно вважав, що наявна згода ОСОБА_4 на зміну зобов'язання.
Задовольняючи позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», суд першої інстанції вимоги банку до поручителя на предмет припинення поруки не перевірив.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до частин першої, третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Оскільки суди неправильно застосували норми матеріального права і ухвалення нового судового рішення не потребує встановлення фактичних обставин справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові до поручителя у зв'язку із припиненням поруки.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням касаційної скарги ОСОБА_4 та позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на користь ОСОБА_4 підлягає стягненню частина судових витрат, пов'язаних з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 1 892,55 грн та переглядом справи у суді касаційної інстанції у розмірі 2 064,60 грн, а всього 3 957,15 грн.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії від 07 серпня 2006 року.
В іншій частині, яка була предметом перегляду, рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта