15 липня 2019 рокуЛьвів№ 857/3868/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Гуляка В.В., Макарика В.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, ухвалене суддею Сакалош В.М. у м.Львові о 11:36, повний текст якого складений 05 березня 2019 року, у справі №1.380.2019.000509 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
31 січня 2019 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо відмови у призначенні державної житлової субсидії з 01.10.2018, зобов'язати призначити із 01.10.2018 державну житлову субсидію за адресою АДРЕСА_1 та провести перерахунок житлової субсидії з 01.10.2018.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що протиправна бездіяльність відповідача щодо відмови у призначенні державної житлової субсидії є такою, що порушує вимоги п.14 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848, якою затверджено Положення про порядок призначення житлових субсидій зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів «Про внесення змін до Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива», оскільки при зверненні із заявою до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про призначення житлової субсидії позивачем надані докази вирішення питання наявності чи відсутності заборгованості у судовому порядку, що дає підстави для поновлення житлової субсидії до вирішення спору в суді.
Рішеням Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року адміністративний позов задоволено.
Рішеня мотивоване тим, що суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 державної житлової субсидії з 01.10.2018 та з метою повного захисту прав позивача вважає за доцільне зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити ОСОБА_1 житлову субсидію з 01.10.2018 та провести її перерахунок з 01.10.2018.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенням комісії з питань призначення субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, та включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, надання грошової допомоги постраждалим особам чи особам, які переміщуються, утвореної при Залізничній районній адміністрації м.Львова, від 28.12.2018 №27 відмовлено у призначенні житлової субсидії з 01.10.2018 відповідно до п.6, п.7, п.9, п.13 Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. Тобто, рішенням Комісії відмовлено не лише за наявності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також з інших передбачених Положенням підстав.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі - Положення №848).
Дане положення зокрема визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, а саме: житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням відповідно до абз.1 п.3 Положення №848 здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Тобто, Залізничний відділ соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради наділене повноваженнями щодо контролю за розподілом бюджетних коштів, спрямованих на виплату субсидій, в тому числі для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
В розумінні п.1 Положення №838 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою громадянам - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до п.8 Положення № 848 житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку). Субсидія не може призначатися одночасно за зареєстрованим місцем проживання особи та за місцем її фактичного проживання.
За правилами п.9 Положення № 848 житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства. До складу домогосподарства включаються особи, що зареєстровані і фактично проживають в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії. Під час призначення житлової субсидії враховуються також доходи членів сім'ї особи із складу домогосподарства у разі, коли їх зареєстроване (фактичне) місце проживання відмінне від адреси домогосподарства. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб не розраховуються.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що за наслідками розгляду зверненння позивача до Залізничного відділу соціального захисту із заявою від 25.10.2018 про призначення житлової субсидії (а.с. 15-16) рішенням Комісії з питань призначення субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, надання компенсації особам, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках з центральним опаленням, та включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, надання грошової допомоги постраждалим особам чи особам, які переміщуються, утвореної при Залізничній районній адміністрації м.Львова, оформленим протоколом від 28.12.2018 № 27 (а.с. 7), позивачу відмовлено у призначенні субсидії з 01.10.2018 відповідно до п.6, п.7, п.9, п.13 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2018 №841).
Позивач, вважаючи відмову Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради у призначенні субсидії з 01.10.2018 протиправною, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Правомірність відмови у призначенні субсидії ОСОБА_1 відповідач обгрунтовує наявністю підстав, передбачених пп.3 п. 6 Положення № 848, відповідно до якого житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДФС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або вони отримували середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або вони не сплатили єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому ніж мінімальний, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Окрім того, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що житлова субсидія ОСОБА_1 не призначена у зв'язку з тим, що у самого позивача нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, він отримує лише державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у розмірі 277,52 грн щомісячно.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до п. 7 Положення № 848, за наявності умов, зазначених у пункті 6 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії виходячи з конкретних обставин, що склалися, крім випадку, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 цього Положення.
Рішення про призначення (відмову в призначенні) житлової субсидії в таких випадках приймається комісією на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства.
З наявного в матеріалах справи акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї №2883 від 26.12.2018 слідує, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; матеріально-побутові умови проживання задовільні; заявник розлучений, перебуває на обліку як безробітний в Львівському міському центрі зайнятості; зі слів заявника мешкає сам, донька проживає окремо, місцеперебування доньки не знає, інші четверо осіб також у помешканні з позивачем не проживають та не спілкуються більше 10 років (а.с.29-30).
Враховуючи те, що згідно з ч.2 ст.2 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки та з огляду на те, що зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 особи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 фактично не проживають з позивачем, не пов'язані спільним побутом, такі не можуть включатися до членів його сім'ї.
Також судом враховано, що ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 11.12.2018 відкрито провадження у справі № 462/6567/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням (а.с. 38).
В силу положень п.9 Положення № 848, у разі коли у складі домогосподарства кількість фактично проживаючих зареєстрованих членів домогосподарства є меншою за кількість членів домогосподарства, зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку), за рішенням комісії соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування розраховуються на фактично проживаючих зареєстрованих за даною адресою членів домогосподарства. Рішення комісії в такому випадку приймається з урахуванням норм, зазначених в абзаці десятому пункту 7 цього Положення.
Водночас за вимогами п.10 Положення № 848 житлову субсидію за рішенням комісії не може бути призначено у разі, коли у члена домогосподарства або у члена сім'ї особи із складу домогосподарства доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії, були такими, що зазначені в абзацах другому - четвертому підпункту 3 пункту 6 цього Положення, і такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів протягом періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім випадку, зазначеного в абзаці четвертому пункту 7 цього Положення). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування або навчання за кордоном, що підтверджується відповідними документами.
Покликаючись на наведену норму, відповідач стверджує, що відповідно до наявної у Залічничному відділі соціального захисту УСЗ ДГП ЛМР інформації, члени домогосподарства позивача, а саме: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 постійно більше 10 років проживають за кордоном в Італії.
Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження зазначених доводів та відповідачем додатково таких доказів на розгляд суду не надано, колегія суддів приходить до висновку про їх безпідставність та необгрунтованість.
Щодо доводів відповідача про наявність забогованості за житлово-комунальні послуги у сумі 19091,55 грн перед ЛКП "Сяйво" та в сумі 3305,63 грн перед ЛМКП "Залізничтеплокомуненерго" колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках, спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Водночас згідно цієї норми виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, а обов'язком виконавця - забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до пп.5 п.6 Положення № 848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо структурним підрозділом з питань соціального захисту населення отримано інформацію про наявність простроченої понад два місяці заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, загальна сума якої перевищує 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день звернення за призначенням житлової субсидії.
Разом з тим, відповідно до абз.2 пп.6 п. 6 Положення житлова субсидія у випадках, передбачених підпунктами 5 і 6 цього пункту, призначається з початку опалювального (неопалювального) сезону за умови документального підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі) протягом двох місяців з початку такого сезону, в іншому випадку - з місяця, наступного за тим, в якому до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення надійшло документальне підтвердження сплати заборгованості або укладення договору про її реструктуризацію, або оскарження заборгованості в судовому порядку (ухвали про відкриття провадження у справі).
Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24 вересня 2015 року (справа № 462/8853/14-ц) зупинено провадження у справі за позовом Львівського комунального підприємства "Сяйво" до ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ЛКП "Сяйво" про захист прав споживача, від якого залежить вирішення справи.
Також ухвалою Верховного Суду від 29.12.2017 (справа №462/5889/15-ц) відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_7 , ОСОБА_1 на заочне рішення Залізничного районного суду м.Львова від 27 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 29 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_7 до ЛКП "Сяйво" про захист прав споживачів житлово-комунальних послуг, визнання відсутності договірних відносин та зобов'язань у зв'язку з відсутністю договірних відносин, визнання безпідставним нарахування заборгованості по оплаті за утримання будинку, прибудинкової території та послуг за централізоване опалення.
Оскільки наявність заборгованості за комунальні послуги оскаржується позивачем у судовому порядку, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно до абз.2 пп.6 п.6 Положення №848 облікування за позивачем боргу перед надавачами комунальних послуг не може бути самостійною підставою для відмови у призначенні державної житлової субсидії.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Суд апеляційної інстанції також погоджується із висновком суду першої інстанції, що для вірного способу відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати Залізничний відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради призначити ОСОБА_1 житлову субсидію з 01.10.2018 та провести її перерахунок з 01.10.2018.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Залізничного відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі №1.380.2019.000509 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. В. Гуляк
В. Я. Макарик
Постанова складена повному обсязі 15.07.2019.