Справа № 560/308/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І.
Суддя-доповідач - Залімський І. Г.
11 липня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Сушка О.О. Смілянця Е. С. ,
секретар судового засідання: Франчук А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року (ухвалене у м. Хмельницькому 04 квітня 2019 року о 10:17, повний текст якого виготовлено 08 квітня 2019 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.01.2019:
- №0008175106, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 100 573,46 грн;
- №0008185106, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб та зобов'язано сплатити штраф у розмірі 8 998,66 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 28.01.2019 №0008175106 та №0008185106 прийняті на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки №1/2201/5106/2356111814 від 11.01.2019, про порушення позивачем вимог пункту 287.5 статті 287, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України шляхом несвоєчасної сплати податкового зобов'язання по орендній платі, визначеного у податкових повідомленнях-рішеннях за 2016 - 2018 роки на суму 109572,12 грн.
Позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення, якими визначено зобов'язання по орендній платі за 2016 - 2018 роки на суму 109572,12 грн, він не отримував, тому відсутні підстави вважати таке зобов'язання узгодженим, в той час як штрафні санкції можуть застосовуватись виключно за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання.
Позивач вказав, що надані відповідачем рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, не можуть вважатися належними доказами вручення позивачу 10 податкових повідомлень-рішень за формою "Ф" від 2014-2018 років, оскільки усі 3 підписи, що містяться на - наданих відповідачем 4-х рекомендованих повідомленнях про вручення 10 податкових повідомлень-рішень, є різними, вони містяться у різних графах цих повідомлень і у жодному випадку після вказаних підписів не зазначено прізвище особи, яка отримала вказане поштове відправлення від імені ОСОБА_1 . З доданої до позовної заяви копії паспорта позивача вбачається, що його особистий підпис не відповідає жодному з 3-х підписів наявних у різних графах 3-х рекомендованих повідомлень. Більше того, повідомлень з підписами, що нібито підтверджують вручення поштових відправлень позивачу, відповідачем долучено до матеріалів справи лише 3, а податкових повідомлень-рішень, з посиланням на які відповідач заперечує проти позовних вимог, у відзиві зазначено 10, що свідчить про відсутність належних і допустимих доказів, якими відповідач доводить правомірність спірних рішень.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зазначив, що податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання позивача з орендної плати фізичних осіб за 2014-2018 року, в розумінні п.58.3 ст. 58 ПК України були належним чином надісланими (врученими) позивачу, останній був зобов'язаний протягом 60 днів з дня вручення, здійснити сплату орендної плати за земельні ділянки, а не в будь які інші строки, визначені самостійно позивачем.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 25.01.2012 між Віньковецькою РДА та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки № 022-з/12, об'єктом якого є земельна ділянка площею 37,50 га, та договір оренди земельної ділянки № 023-з/12, об'єктом якого є земельна ділянка площею 65,50 га.
20.02.2012 вказані договори оренди земельної ділянки зареєстровані відділом Держкомзему у Віньковецькому районі, про що свідчать відповідні відмітки у тексті зазначених договорів оренди.
В березні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Віньковецького районного суду з позовом про визнання недійсними зазначених вище договорів оренди земельних ділянок в частині нормативної грошової оцінки земельних ділянок та розміру орендної плати та внесення змін в договори оренди земельних ділянок зі зменшення орендної плати.
З моменту звернення позивачем до суду із зазначеним позовом, контролюючий органи призупинив нарахування орендної плати по договорах оренди земельних ділянок № 022-з/12 та №023-з/12 від 25.01.2012.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.04.2014 по справі № 6-51967 св 13 касаційну скаргу Віньковецької районної державної адміністрації Хмельницької області задоволено, залишено в силі рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 26.06.2013, яким в позові відмовлено.
Після остаточного завершення процедури судового оскарження позивачем договорів оренди земельних ділянок № 022-з/12 та № 023-з/12 від 25.01.2012 , відповідачем відновлено нарахування грошових зобов'язань з орендної плати.
Так, контролюючий орган нарахував позивачу плату за землю у вигляді орендної плати з фізичних осіб, яка була визначена в податкових повідомленнях-рішеннях форми "Ф":
- в 2014 році №4760-15 від 27.06.2014 на 54780,94 грн, №4759-15 від 27.06.2014 на 23486,71 грн;
- в 2015 році №20178-22 від 30.06.2015 на 68421,39 грн, №20179-22 від 30.06.2015 на 29334,90 грн;
- в 2016 році №7921-0000 від 05.05.2016 на 82105,67 грн та №7922-0000 від 05.05.2016 на 35201,88 грн;
- в 2017 році №17040-0000 від 28.04.2017 на 35201,88 грн та №17039-0000 від 28.04.2017 на 82105,67 грн;
- в 2018 році №812752-1302-2209 від 20.06.2018 на 82105,67 грн та №812753-1302-2209 від 20.06.2018 на 35201,88 грн.
11.01.2019 ГУ ДФС у Хмельницькій області проведено камеральну перевірку платника орендної плати ОСОБА_1 з питань несвоєчасної сплати орендної плати за 2016-2018 роки.
За результатом проведеної перевірки складено акт №1/2201/5106/2356111814 від 11.01.2019 "Про результати камеральної перевірки несвоєчасної сплати орендної плати" в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 287.5 статті 287, пункту 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, а саме: платником несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання по орендній платі, визначене у податкових повідомленнях-рішеннях за 2016 - 2018 роки на суму 109572,12 грн.
28.01.2019 на підставі висновків акт №1/2201/5106/2356111814 від 11.01.2019, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0008175106, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 502 867,3 грн, у зв'язку з чим позивача зобов'язано сплатити штраф у в розмірі 20% в сумі 100 573,46 грн;
- №0008185106, яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб в сумі 89 986,6 грн. та зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 8 998,66 грн.
Позивач не погоджується із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями від 28.01.2019, вважає такі рішення протиправними, а тому звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в порушення п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України, несвоєчасно сплачено визначене податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов'язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб, податковим органом правомірно нараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату таких зобов'язань та відповідно до вимог податкового законодавства винесено оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення від 28.01.2019 № 0008175106 та № 0008185106.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Стаття 21 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Оскільки, ОСОБА_1 укладено договори оренди земельних ділянок №022-з/12 та № 023-з/12 від 25.01.2012 року з Віньковецькою районною державною адміністрацією Хмельницької області, тобто орендовані земельні ділянки є державною власністю, строки внесення орендної плати встановлюються Податковим кодексом України.
Відповідно до п.31.1 ст.31, п.36.1 ст.36 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 288.1, 288.7 ст. 288 ПК України, підставою дія нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.
Згідно п.287.5. ст.287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних рішень, позивач посилається виключно на те, що податкові повідомлення-рішення, якими відповідачем визначено зобов'язання по орендній платі за 2016 - 2018 роки на суму 109 572,12 грн, він не отримував, тому відсутні підстави вважати таке зобов'язання узгодженим, в той час як штрафні санкції можуть застосовуватись виключно за несвоєчасну сплату узгодженого зобов'язання. Позивач наголошує на тому, що вказані податкові повідомлення-рішення відповідачем не надсилались за місцем його реєстрації, яка зазначена у паспорті громадянина України
Отже, спірним в даному випадку є виконання відповідачем обов'язку щодо вручення позивачу податкових повідомлень-рішень, якими визначено зобов'язання по орендній платі за 2016 - 2018 роки.
Відповідно до п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Згідно п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Із копії паспорта ОСОБА_1 встановлено, що позивач з 20.04.2002 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно листа Зіньківської сільської ради №56/02-26 від 13.03.2019 ОСОБА_1 у 2016 році фактично проживав на території Зінківської сільської ради Віньковецького району, Хмельницької області без реєстрації, а згідно з листом Петрашівської сільської ради № 58 від 12.03.2019, ОСОБА_1 зареєстрований з 01.01.2013 в с. Пирогівка , Віньковецького району, Хмельницької області.
У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач вказав адресу: АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи наявні докази надсилання податкових повідомлень-рішень:
- №7921-0000 від 05.05.2016 на 82105,67 грн та №7922-0000 від 05.05.2016 на 35201,88 грн, на адресу позивача АДРЕСА_2 (відмітка про отримання 30.06.2016);
- №17040-0000 від 28.04.2017 на 35201,88 грн та №17039-0000 від 28.04.2017 на 82105,67 грн, на адресу позивача АДРЕСА_3 (відмітка про отримання 04.07.2017);
- №812752-1302-2209 від 20.06.2018 на 82105,67 грн та №812753-1302-2209 від 20.06.2018 на 35201,88 грн, на адресу позивача АДРЕСА_4 (відмітка про отримання 01.07.2018).
Тобто, матеріали справи містять докази надсилання відповідачем на адресу позивача податкових повідомлень-рішень, якими нараховані зобов'язання з орендної плати за 2016-2018 роки.
Посилання позивача на те, що відповідачем не надано доказів надсилання на адресу позивача усіх податкових повідомлень-рішень про які зазначено в запереченнях, суд не вважає такими, що свідчать про протиправність застосування штрафних санкцій на підставі спірних рішень, адже такі санкції застосовані за несвоєчасну сплату орендної плати за 2016-2018 роки.
Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) з моменту надіслання на адресу за місцем проживання, або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.
Врученим рішення вважається незалежно від отримання платником податків листа із таким рішенням, факт вручення (невручення) листа впливає лише на момент з якого таке рішення вважається врученим.
Тому, доводи позивача про неотримання вказаних рішень та наявність у вказаних рішеннях підпису, який не відповідає його підпису, не спростовують факт належного виконання відповідачем обов'язку щодо надсилання податкових повідомлень-рішень.
Зазначені податкові повідомлення-рішення є врученими.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що сам позивач зазначає, що орендовані земельні ділянки перебувають у його користуванні ще з 2011 року та відповідну орендну плату, передбачену пунктом 8 вказаних договорів оренди, позивач також сплачував з 2011 року, а оскільки податковим законодавством обов'язок щодо обчислення, декларування та сплати сум податку та збору в порядку і строки покладені саме на платника податків, то в даному випадку опираючись на не отримання податкових повідомлень-рішень, позивач абсолютно не спростовує того факту, що йому достеменно було відомо про необхідність сплати відповідних зобов'язань по оренді земельних ділянок за 2016-2018 роки, що також об'єктивно підтверджується матеріалами справи.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 15 липня 2019 року.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Сушко О.О. Смілянець Е. С.