Справа № 826/26753/15
12 липня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Літвіної Н.М.,
Федотова І.В.,
розглянувши заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Сорочка Є.О., Літвіної Н.М., Федотова І.В., Коротких А.Ю., а також заяви суддів Сорочка Є.О., Літвіної Н.М. та Федотова І.В. про самовідвід у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, начальника відділу кадрового забезпечення Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_5, заступника начальника Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_12, начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_13, Міністерства внутрішніх справ України, заступника начальника відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_10, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_8 , Головного управління Національної поліції у місті Києві, Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними рішень та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114);
- зобов'язати МВС України, ГУМВС України в місті Києві, Подільське РУ ГУМВС України в місті Києві, ГУНП у місті Києві та Подільське УП ГУНП у місті Києві поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами пов'язаними з торгівлею людьми Подільського УП ГУНП у місті Києві з 06 листопада 2015 року із збереженням спеціального звання та надати позивачу можливість пройти процес переатестації, передбачений Законом України "Про національну поліцію" та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року № 1465 з метою визначення відповідності вимогам, що висуваються до посади поліцейського та можливості подальшого проходження служби в національній поліції, рішення про поновлення на роботі піддати негайному виконанню;
- стягнути з ГУМВС України в місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06 листопада 2015 року по день поновлення на роботі;
- стягнути з ГУМВС України в місті Києві на користь позивача суму заборгованості - фінансової різниці за 7, 8 семестр навчання, що виникла у позивача перед Національною академією внутрішніх справ України по договору від 24 квітня 2016 року №12-160В, внаслідок незаконного звільнення з органів внутрішніх справ наказом від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с, у розмірі 6548,00 грн.;
- зобов'язати Подільське РУ ГУМВС України в місті Києві внести виправлення до трудової книжки позивача стосовно звільнення позивача;
- визнати протиправними дії начальника відділу кадрового забезпечення Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_5 та заступника начальника Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_12., що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, шляхом відмови в прийнятті та реєстрації рапорту позивача, в якому він виявив бажання проходити службу в поліції, трудову дискримінацію;
- зобов'язати заступника начальника відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_10 та ГУНП у місті Києві провести службове розслідування по факту протиправних дій начальника відділу кадрового забезпечення Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_5 ., заступника начальника Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_12., начальника управління кадрового забезпечення ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_13, заступника начальника відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_10 , начальника ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8 , та притягнути останніх до дисциплінарної відповідальності;
- визнати протиправними дії начальника управління кадрового забезпечення ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_13 . , що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача шляхом умисного включення позивача до наказу № 1009 о/с від 06 листопада 2015 року про звільнення, незважаючи на те, що 05 листопада 2015 року він виявив бажання проходити службу в поліції та трудову дискримінацію;
- визнати протиправними дії заступника начальника відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_10 , що виразились у грубому порушенні трудових прав позивача, а саме пункту 2-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), шляхом трудової дискримінації, а саме: а) підготовку та внесення інформації про те, що позивач оскаржував дії керівництва ГУМВС України в місті Києві до МВС України та у судовому порядку до листа управління кадрового забезпечення №14/Єо4093 від 30 жовтня 2015 року, що призвело до незаконного звільнення позивача; б) встановлення ОСОБА_10 невідповідності позивача вимогам поліцейського, що призвело до незаконного звільнення;
- стягнути з ГУМВС України в місті Києві та Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь позивача вихідну допомогу у розмірі місячного грошового забезпечення та зобов'язати вказаних відповідачів виплатити ОСОБА_1 його середній заробіток за весь час затримки з моменту отримання письмової вимоги (07 грудня 2015 року) по день фактичного розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України;
- визнати протиправними дії начальника ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8, що виразились у: а) фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці від 28 жовтня 2015 року, яка стала підставою для звільнення позивача; б) розповсюдження інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача;
- зобов'язати начальника ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8, ГУМВС України в місті Києві, ГУНП у місті Києві та МВС України письмово спростувати відомості, поширені у службовій характеристиці від 28 жовтня 2015 року, шляхом видачі нової позитивної характеристики та приєднання її до особової справи, та її направлення на адресу запитувача (Головного управління Служби безпеки України у місті Києві та Київській області); зобов'язати ГУМВС України в місті Києві, начальника ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8 та ГУНП у місті Києві прибрати вказану характеристику з особової справи позивача;
- стягнути з ГУМВС у місті Києві та начальника ГУМВС України в місті Києві ОСОБА_8 . завдану внаслідок незаконного звільнення та поширення відомостей, що принижують честь та гідність, моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн.;
- визнати протиправною бездіяльність МВС України, ГУМВС України в місті Києві та ГУНП у місті Києві, що виразились у порушенні статті 492 КЗпП України та пункту 64 "г" Положення № 114, шляхом незапропонування позивачу роботи в підрозділі МВС України та невстановлення можливості подальшого використання на службі, що призвело до його звільнення;
- визнати протиправною бездіяльність МВС України, ГУМВС України в місті Києві та ГУНП у місті Києві, що виразилась у недопущенні позивача до проходження атестації для визначення відповідності вимогам, що висуваються до поліцейських;
- стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві та ГУМВС України в місті Києві на користь позивача середній заробіток на весь час затримки розрахунку при звільненні з 07 листопада 2015 року по день фактичного розрахунку 11 грудня 2015 року на підставі статті 117 КЗпП України в сумі 5032,00 гривень.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС України в місті Києві від 06 листопада 2015 року № 1009 о/с "Щодо особового складу" в частині звільнення ОСОБА_1 ;
- визнано протиправною бездіяльність ГУМВС України в місті Києві щодо незапропонування ОСОБА_1 інших посад та невстановлення можливості подальшого використання на службі;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві;
- стягнуто з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 37 347 гривень;
- стягнуто з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 497,96 гривень;
- зобов'язано ГУНП у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника сектору боротьби зі злочинами, пов'язаними з торгівлею людьми Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України суму судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 5512,00 гривень.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій, що виразилися у фальсифікації інформації викладеної у службовій характеристиці, розповсюдження інформації, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, зобов'язання начальника ГУМВС України в місті Києві, МВС України та ГУНП в місті Києві письмово спростувати відомості поширені у службовій характеристиці та внесення змін до неї, а провадження в цій частині - закрито. Абзац 5 та 6 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року скасовано, виклавши їх в наступній редакції:
«Стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 70251,00 гривень.
Стягнути з Подільського РУ ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 936,68 гривень».
Абзац 10 резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року щодо стягнення судового збору з позивача - виключено. Стягнуто з ГУМВС України в місті Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 7000,00 гривень. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16 січня 2019 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у цій справі залишено без змін.
На виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, суд апеляційної інстанції видав позивачу 10 квітня 2017 року виконавчий лист.
Головне управління Національної поліції у місті Києві подало до суду заяву про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в якій просило встановити спосіб і порядок розгляду питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та що саме необхідно вчинити Головному управлінню Національної поліції у місті Києві задля виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року заяву задоволено: встановлено спосіб і порядок виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію", а саме шляхом перевірки ОСОБА_1 вимогам до поліцейських, визначеним Законом України "Про Національну поліцію", та видання наказу про призначення ОСОБА_1 за його згодою на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Національної поліції у місті Києві подало апеляційну скаргу, провадження за якою було відкрито та призначено її до розгляду ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2019 року.
Водночас, 10.07.2019 позивачем подано три заяви про відвід суддів Сорочка Є.О., Літвіної Н.М., Федотова І.В. 12.07.2019 позивач подав ще дві заяви про відвід суддів Сорочка Є.О., Коротких А.Ю. та Федотова І.В.
З метою розгляду цих заяв згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2019 визначено склад суду: головуючий суддя Сорочко Є.О., судді Літвіна Н.М., Федотов І.В.
Суддями Сорочком Є.О., Літвіною Н.М. та Федотовим І.В. 12.07.2019 було подано заяви про самовідвід.
Вирішуючи вказані заяви, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
За змістом частини першої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи.
Згідно пункту 4 частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Обґрунтовуючи подані заяви про відвід, позивач посилається на те, що судді Сорочко Є.О., Літвіна Н.М. та Федотов І.В. допустили ряд порушень у ході розгляду справи № 826/3968/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
Так, на переконання позивача, судді Сорочко Є.О., Літвіна Н.М. та Федотов І.В. у ході розгляду справи № 826/3968/17 прийняли апеляційну скаргу з пропуском строку її подання, умисно зменшили розмір судового збору, не роз'яснили учасникам справи їх права відводу, не з'ясували обізнаність учасників з їх правами та обов'язаним, не здійснювали з'ясування обставин справи та дослідження доказів, порушили «правило щодо відводу (самовідводу), порушили право позивача на працю.
Також позивач вказує, що відповідач у даній справі - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (апеляційну скаргу подано Головним управлінням Національної поліції України у м. Києві), не має права оскаржувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року, а тому, на думку позивача, суд неправомірно прийняв її до розгляду. У поданих 12.07.2019 заявах як на підставу відводу позивач вказує, що в ухвалах суду вказано про подання апеляційної скарги Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, хоч її було подано Головним управлінням Національної поліції України у м. Києві. Позивач також вважає, що судом було помилково відкрито апеляційне провадження оскільки апеляційна скарга містила недоліки (не були зазначені ідентифікаційні номери (коди) інших учасників справи).
Позивач вважає, що наведені обставини, свідчать про упередженість та необ'єктивність суддів у даній справі та є підставою для їх відводу.
Проте, зазначені підстави відводу не є такими, що свідчать про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду справи чи про наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності суддів. Жодних доказів цьому не надано.
Окрім того, зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для відводу, оскільки підпадають під прямі вимоги частини четвертої статті 36 КАС, якою передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
У свою чергу, суд звертає увагу, що у відповідності до частини першої статті 293 КАС учасники справи вправі оскаржувати в апеляційному порядку ухвали суду незалежно від того, чи вирішувалося такими ухвалами питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки. Апеляційна скарга Головного управління Національної поліції України у м. Києві містить ідентифікаційний код скаржника, а зазначення в апеляційній скарзі відповідних кодів (номерів) інших учасників справи, норми КАС не передбачають.
Щодо посилань на те, що Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві не подавалося апеляційної скарги на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року, то суд зазначає, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019 було виправлено описку у тексті ухвал Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2019 року та від 08 липня 2019 року та вказано правильним найменування особи, яка подала апеляційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - Головне управління Національної поліції у місті Києві. У свою чергу, допущення судом певних описок у своїх рішеннях не є обставинами, що свідчать про упередженість чи необ'єктивність суду та не є підставою для відводу.
Варто також відмітити, що станом на час подання 10.07.2019 позивачем заяв про відвід, суддя Літвіна Н.М. не входила до складу колегії суддів, визначеної для розгляду даної справи.
Окрім того, суддя Коротких А.Ю. станом на час прийняття цієї ухвали вже не входить до складу суду, визначеного для розгляду даної справи, а тому підстави для вирішення питання про його відвід наразі відсутні.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає, що заяви позивача про відвід суддів Сорочка Є.О., Літвіної Н.М. та Федотова І.В. все ж підлягають частковому задоволенню, а заяви суддів про самовідвід - задоволенню повністю з огляду на таке.
Суддями Сорочком Є.О., Літвіною Н.М. та Федотовим І.В. у складі колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду здійснювався розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року у справі № 826/3968/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції України у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
У вказаній справі позовні вимоги стосувалися виконання рішення суду у справі, що розглядається, у тому числі і в частині, в якій оскаржуваною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року було встановлено спосіб та порядок виконання рішення.
Так, Київським апеляційним адміністративним судом у складі колегії суддів Літвіної Н.М., Сорочка Є.О., та Федотова І.В. 05 червня 2018 року ухвалено постанову, якою апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2018 року - без змін.
У вказаній постанові судом, окрім іншого, було вказано, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 січня 2017 року № 826/26753/15 в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції у місті Києві розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до поліції відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію», забезпечено належний та допустимий в межах закону захист прав позивача щодо вирішення питання про його майбутнє працевлаштування в органах поліції.
Тобто, суддями Сорочком Є.О., Літвіною Н . М. та Федотовим І.В. у ході розгляду іншої справи було надано оцінку належності обраного судом способу захисту прав позивача та виконанню рішення суду, спосіб і порядок виконання якого встановлено оскаржуваною ухвалою.
Окрім того, при вирішенні питання відводу (самовідводу) колегії суддів, судом враховується, що позивач заявляє про свою цілковиту суб'єктивну недовіру колегії суддів, а також звертає увагу на те, що ним у зв'язку із розглядом справи № 826/3968/17 було подано скаргу на суддів Літвіну Н.М., Сорочка Є.О., та Федотова І.В. до Вищої ради правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).
Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Інститут відводу судді від участі у розгляді конкретної справи покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Враховуючи, що існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об'єктивності.
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32 , Звіти 1996-III).
У зв'язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, "правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється». На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості (див. "Де Куббер проти Бельгії", 26 жовтня 1984 року, § 26, Серія А, № 86).
Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
З огляду на викладене, з метою уникнення сумнівів щодо упередженості суддів Сорочка Є.О., Літвіної Н.М. та Федотова І.В. при розгляді даної справи, заяви суддів про самовідвід підлягають задоволенню, а заяви позивача про відвід частковому задоволенню.
Керуючись статтями 34, 35, 36, 39, 40 КАС, суд
Заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочка Є.О., Літвіної Н.М., Федотова І.В. задовольнити частково.
Заяви суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочка Є.О., Літвіної Н.М. та Федотова І.В. про самовідвід задовольнити.
Відвести суддів Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочка Є.О., Літвіну Н.М. та Федотова І.В. від розгляду справи № 826/26753/15 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві, начальника відділу кадрового забезпечення Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_5, заступника начальника Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_12, начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_13, Міністерства внутрішніх справ України, заступника начальника відділу інспекції з особового складу управління кадрового забезпечення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_10, начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві ОСОБА_8 , Головного управління Національної поліції у місті Києві, Подільського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання протиправними рішень та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Літвіна
Суддя І.В. Федотов