про забезпечення позову
12 липня 2019 рокум. Ужгород№ 260/772/19
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Плеханова З.Б.
при секретарі Копосович Е.
за участю: позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" , представник - Піца М.М.
відповідача: Управління Держпраці у Закарпатській області ,представник - Гончарук В.В.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні заяву про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" (вул. Легоцького, буд. 9, кв. 14,м. Ужгород,Закарпатська область ,88015) до Управління Держпраці у Закарпатській області (вул. Минайська, буд. 16,м. Ужгород,Закарпатська область,88018) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Світязь" звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області , яким просить:
1.Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-82 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 12519.00 грн.
2.Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 41730.00 гривень.
3. Стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 6921.00 гривень, в тому числі: 1921.00 грн. - сплачений позивачем судовий збір та 5000.00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
03 липня 2019 року до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом:
1.зупинення стягнення на підставі таких виконавчих документів:
-постанова Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 41730,00 (Сорок одна тисяча сімсот тридцять) гривень;
- постанова Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП -82 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 12519,00 (Дванадцять тисяч п 'ятсот дев 'ятнадцять) гривень.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що в даний час, незважаючи на розгляд даного спору в адміністративному суді, відповідачем вживаються заходи по примусовому виконанню вищезазначених оскаржуваних постанов через Ужгородській міський відділ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 26.06.2019 року (ВП №59412600). Це свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам й інтересам позивача до ухвалення рішення в даній адміністративній справі. Правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваних постанов відповідача буде встановлена лише судовим рішенням. У разі встановлення протиправності оскаржуваних постанов та задоволення позовних вимог про їх скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути власне майно (грошові кошти), на яке може бути звернено стягнення в разі примусового виконання цих постанов. На підставі чого заяву про вжиття заходів забезпечення позову просить задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вказану заява про забезпечення позову та просив суд її задовольнити, пояснив, що у звязку з відкриття виконавчого провадження позивач зобовязаний сплатити суми штрафів, що призведе до відсутності коштів на заробітну платі працівникам.
Представник відповідача заперечив щодо задоволення заяви про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, заслухавши представників сторін, дослідивши необхідні для розгляду заяви матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку .
Згідно зі статтями 150, 151 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Тобто, згідно з вимогами зазначеної статті підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати виключно такі обставини: неможливість чи складність захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Приписами частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
-встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
-зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Вжиття таких заходів згідно ч.2 ст.151 КАС України повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.
У контексті наведеного суд наголошує, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно будь-якої із сторін у спорі, їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.
Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Судом встановлено наступне.
Позивач у своєму позові зазначає, що оскаржуваними постановами на позивача накладене штраф.
26 червня 2019 року старшим державним виконавцем Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Закарпатській області відкрито виконавче провадження з виконання постанови №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" на користь Управління Держпраці у Закарпатській області штраф в сумі 41730,00 грн.Вказане підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 26 червня 2019 рокуВП №59412600.
Оскільки, позивач на даний час оскаржує постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-82 від 07.05.2019 року та №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року то суд вважає, що на даний час існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що у даному випадку невжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення штрафів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" (вул. Легоцького, буд. 9, кв. 14,м. Ужгород,Закарпатська область,88015) на підставі постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-82 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 12519.00 грн. та постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 41730.00 гривень, може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника та ускладнить їх відновлення, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд оцінив, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти, та дійшов висновку, що вжиття вказаних заходів забезпечення адміністративного позову буде мати наслідком виключно збереження існуючого становища до розгляду справи по суті. Водночас, невжиття таких заходів, очевидно, може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких подано адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль.
Суд бере до уваги приписи частини першої статті 9 Конституції України, відповідно до якої чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, та і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного прав Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ефективний засіб - це запобігання тому щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У відповідності до ч. 4 ст. 9 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля( Орхуська Конвенція)ратифіковано Законом N 832-XIV ( 832-14 ) від 06.07.99 ) судові процедури «мають забезпечувати адекватні та ефективні засоби правового захисту, включаючи у разі потреби засоби правового захисту у формі судової заборони, і бути справедливими, неупередженими, своєчасними».
У Керівництві про впровадженню Орхуської Конвенції , яке ООН видало у 2014 році, зазначено , що «Промежуточное судебное запрещение, также известное как предварительное или временное судебное запрещение, - это запрещение, выносимое судом или трибуналом перед полномасштабным слушанием дела в суде. В тех случаях, когда ущерб наносится или может быть нанесен, или когда свод правил, предназначенных для охраны здоровья и благосостояния людей, нарушается или может быть нарушен, суду или трибуналу могут быть предоставлены полномочия по изданию судебного запрещения с целью сохранить статус-кво или восстановить ситуацию в ее прежнем состоянии до разрешения данного вопроса. В случаях, касающихся окружающей среды, может быть достаточным показать, что нарушаются или могут быть нарушены соответствующие законы или нормативные положения. В чрезвычайных ситуациях или другихсерьезных случаях трибунал иногда выносит предварительное запрещение ex parte, не проводя слушаний, а на основе судебных прений".
Відтак, враховуючи наведене в сукупності, суд погоджується з доводами клопотання позивача щодо зупинення стягнення штрафів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" на підставі оскаржуваних постанов Управління Держпраці у Закарпатській області та вважає, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення адміністративного позову, можливе настання негативних наслідків, для виправлення яких позивачу буде необхідно докласти значних зусиль. Отже, заходи забезпечення адміністративного позову в цій частині відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
У відповідності до вимог ст. 156 КАСУ ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись ст. ст. 150, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" (вул. Легоцького, буд. 9, кв. 14,м. Ужгород,Закарпатська область,88015) про забезпечення позову - задовольнити.
2.Вжити заходів забезпечення позову шляхом: зупинення стягнення штрафів з Товариства з обмеженою відповідальністю "Світязь" (вул. Легоцького, буд. 9, кв. 14,м. Ужгород,Закарпатська область,88015) на підставі постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-82 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 12519.00 грн. та постанови Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК212/7/АВ/П/ПТ-ІП-83 від 07.05.2019 року про накладення на позивача штрафу у розмірі 41730.00 гривень.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно ч.8 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя З.Б. Плеханова
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 15 липня 2019 року.