15 липня 2019 року Справа № 160/3769/19
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 24.04.2019 року звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27 вересня 2018 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України від 09.07.2003 року №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) у зв'язку з не зарахуванням до пільгового стажу, час перебування на інвалідності, яка виникла внаслідок професійного захворювання. При цьому, позивач посилається на ч. 4 ст.9 Закону України «Про охорону праці» та п.4 ч.1 ст.24 Закону №1058 в яких зазначено, що час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу роботи для призначення пенсії за віком і також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому Законом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 року у даній справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду 03.06.2019 року надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач зазначає, що зарахувати період перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві до стажу роботи на провідних професіях за ст.14-20 не має законних підстав, оскільки відповідно до ст.24 Закону №2018 цей період зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами праці, а не з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці. Пільговий стаж роботи ОСОБА_1 станом на 27.09.2019 року становить 24 роки 04 місяці та 06 днів, що є менше 25 років та відповідно до вимог п.3 ст.114 Закону №1058 не дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах ПФУ з 11.12.2014 року та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи внаслідок професійного захворювання.
27.09.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перехід з пенсії по інфвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст. 114 Закону №1058.
Листом від 19.10.2018 року №65/03/22-19 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровські області відмовило позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать вимогам діючого законодавства.
Надаючи правову оцінку відносинам та приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 працював в ДВАТ шахта «Дніпровська»:
з 29.09.1997 року по 05.10.1997 року - учнем підземного гірничого робітника з повним робочим днем під землею;
з 06.10.1997 року по 27.10.1997 року - навчання в учбовому пункті за професією «підземний гірничий робітник»;
з 28.10.1997 року по 12.11.1997 року - підземним учнем гірничого робітника з повним робочим днем під землею;
з 18.11.1997 року по 05.10.1998 року - підземним гірничим робітником з повним робочим днем під землею;
з 06.10.1998 року по 09.11.1998 року - навчання в учбовому пункті за професією «гірничий робітник очисного вибою»;
з 10.11.1998 року по 14.12.1998 року - учнем гірника очисного вибою з повним робочим днем під землею (практика);
з 15.12.1998 року по 11.01.1999 року - підземним гірничим робітником очисного вибою з повним робочим під землею;
з 12.01.1999 року по 31.05.1999 року - підземним гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею;
з 01.06.1999 року по 01.07.1999 року - навчання в учбовому пункті за професією «машиніст гірничих виймальних машин»;
з 02.07.1999 року по 01.09.1999 року - учнем машиніста гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею (практика);
з 02.09.1999 року по 03.10.1999 року - підземним гірником очисного вибою з повним робочим днем під землею;
з 04.10.1999 року по 07.10.2001 року - машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею.
Відповідно до довідки від 09.01.2015 року №15 ВСП «Шахтоуправління імені Героїв Космосу» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» позивач працював на шахті «Благодатна» ВО «Павлоградвугулля» з 20.10.2001 року по 02.02.2003 року машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею.
Відповідно до довідки від 29.12.2014 року №1014 ВСП «Шахтоуправління імені Тернівське» ПАТ ДТЕК «Павлоградвугілля» позивач працював на шахті «Самарська» ВО «Павлоградвугілля» з 17.02.2003 року по 20.08.2014 року машиністом гірничих виймальних машин з повним робочим днем під землею.
З 11.12.2014 року ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи у зв'язку з професійним захворюванням, яке встановлено актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.11.2014 року від 19.11.2014 року (а.с.42).
Згідно Виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією інвалідність встановлена до 01.01.2022 року (а.с.66).
Відповідно до абз.4 ч.1 ст.24 Закону №1058 час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону України «Про охорону праці» час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про необхідність зарахування періоду перебування на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1.
При цьому, як зазначено ч.3 ст.24 Закону №1058 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Про необхідність зарахування періоду перебування на інвалідності у зв'язку із професійним захворюванням до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах також зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016 року К/800/20832/15.
Отже, орган Пенсійного фонду України неправомірно не зарахував період перебування на інвалідності до пільгового стажу роботи за Списком №1, а відтак позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 27.09.2018 року, Дніпропетровськ окружний адміністративний суд звертає увагу на таке.
Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Повноваження адміністративних судів визначені Кодексом адміністративного судочинства України. При цьому, суд не може підміняти державний орган, приймати рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна правова позиція щодо наведених обставин викладена у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17 (№К/9901/2399/17).
В зв'язку з викладеним, суд вважає, що з метою відновлення прав позивача, належить вийти за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім і необхідним (ефективним) - з урахуванням дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення щодо призначення пенсії.
Таким чином, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2018 року та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України з урахуванням даних висновків суду про необхідність зарахування періоду перебування на інвалідності, у зв'язку із професійним захворюванням, до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Водночас, відповідно до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин у сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Розподіл судих витрат здійснити відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.9, 139, 243-246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у відмові зарахувати ОСОБА_1 період перебування на інвалідності, у зв'язку із професійним захворюванням, до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про перехід на пенсію за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 384,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Маковська