Іменем України
15 липня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2574/19
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, яка полягає у невиплаті з квітня 2017 року пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області поновити з квітня 2017 року нарахування та виплату пенсії за віком та сплатити заборгованість з квітня 2017 року ОСОБА_1 ;
- звернути постанову до негайного виконання у межах суми платежу за дванадцять місяців;
- зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення (а.с.3-8).
В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Позивач є отримувачем пенсії за віком, має статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, в даний час перебуває на обліку в Рубіжанському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Луганської області. Позивач зазначає, що до квітня 2017 року відповідач нараховував пенсійне забезпечення позивачу та перераховував належні виплати суми на картковий рахунок позивача в ПАТ «Ощадбанк». У квітні 2017 року на картковий рахунок позивача не була зарахована щомісячна пенсія. Позивач вважає, що бездіяльність відповідача порушує його законні права та інтереси, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач позов не визнав, до відділу діловодства та обліку звернення громадян 08.07.2019 за вхідним реєстраційним номером 35784/2019 надав відзив на позовну заяву від 04.07.2019 №12854/08 (а.с.24-29), в якому заперечував проти задоволення позову. В обґрунтування зазначив, що 11.12.2014 у зв'язку з переміщенням позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, правонаступником якого є Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, із заявою про взяття на облік як отримувача пенсії за віком з 01.08.2014, надав довідку внутрішньо переміщеної особи від 14.05.2015 НОМЕР_4, видану управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області, згідно з якою він фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрований за паспортом: АДРЕСА_2 . 13.07.2016 позивач до відповідача надав заяву про перерахування суми пенсії на картковий рахунок відкритий в ТВБВ №10012/021 філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк». Нарахування та виплата пенсії позивачу відповідачем провадилась з 01.08.2014 по 31.03.2017. З 01.04.2017 нарахування та виплата пенсії позивачу призупинена відповідно до електронного листа головного управління Пенсійного фонду України від 27.03.2017 № 3147/02 , яким повідомлялось про необхідність до з'ясування призупинити виплати внутрішньо переміщеним особам з 01.04.2017, включеним до списків осіб, інформація щодо яких потребує перевірки обґрунтованості провадження виплати пенсії на підконтрольній території. 04.04.2017 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо поновлення виплати пенсії з 01.04.2017. Відповідачем 05.04.2017 направлено до управлінням праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області інформацію про фактичне місце проживання зазначеної позивачем в заяві від 04.04.2017 на розгляд Комісії для винесення рішення. Рішенням Комісії з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.07.2017 № 22 на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 07.07.2017 вирішено призначати соціальні виплати пенсії позивачу. У липні 2017 року відповідач здійснив нарахування позивачу на відомість серпня 2017 року пенсію за період з 01.04.2017 по 31.07.2017 та поточну пенсію за серпень 2017 року на поточний рахунок, відкритий позивачем у ПАТ «Державний ощадний банк України». 25.05.2018 відповідачем отримано рекомендації Мінфіну щодо зупинення або припинення соціальних виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів, у яких поряд з іншими внутрішньо переміщеними особами зазначена ОСОБА_1 . На підставі зазначеної інформації відповідачем прийнято розпорядження від 25.05.2018 № 80/98 про призупинення виплати пенсії позивачу з 01.05.2018. Нарахування та виплата пенсії позивачу відповідачем провадилась з 01.04.2017 по 30.04.2018 на поточний рахунок, відкритий позивачем у ПАТ «Державний ощадний банк України». З 01.05.2018 нарахування пенсії позивачу не здійснюється. Заборгованість по невиплаченої пенсії немає. До теперішнього часу позивач з заявою на поновлення виплати пенсії з 01.05.2018 позивач до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до відповідача не звертався. На підставі викладеного, відповідач просив залишити без задоволенні адміністративний позов ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 24.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с.1-2).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 21.12.2000 Алчевським МВ УМВС України в Луганській області, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 (а.с.9-10).
Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 від 25.05.2005 (а.с.8).
Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 14.05.2015 НОМЕР_4 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_1 (а.с.11).
На виконання ухвали суду від 24.06.2019 Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради надало письмову інформацію від 01.07.2019 №2/2856, в якій зазначив, що рішення про скасування довідки ОСОБА_1 управлінням не приймалось (а.с.22).
11.12.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив взяти на облік (а.с.40) та заявою від 29.10.2014 просив запросити пенсійну справу з м.Алчевськ УПФУ (зворотній бік а.с.41).
Розпорядженням відповідача від 11.12.2014 №6959 позивача взято на облік до УПФУ в м.Рубіжне з 01.08.2014 (а.с.36).
Заявою від 13.07.2016 позивач просив належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» (а.с.45).
04.04.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії через АТ «Ощадбанк» з 01 квітня 2017 року (а.с.49).
10.04.2017 позивач звернувся до відповідача з заявою, в якій просив поновити виплату пенсії через АТ «Ощадбанк» з 01 квітня 2017 року (зворотній бік а.с.49).
Відповідно до інформації, зазначеної у витягу з рішення засідання комісії з питань призначення (відновлення, відмовлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 13.07.2017 №22 вирішено відновити виплату пенсії ОСОБА_1 (зворотній бік а.с.47).
Розпорядженням Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №80/98 від 25.05.2018 на виконання підпункту 5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан») про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 20.05.2018 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року (а.с.52).
З наданої відповідачем довідки №12778 вбачається, що з квітня 2017 року по квітень 2018 року позивач отримав пенсію у загальному розмірі 26354,27 грн (а.с.53).
Відповідачем також надано інформацію від 05.07.2019 №12898/03.1 в якій зазначив, що відповідно до особистої заяви від 11.12.204 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взято на облік з 01.08.2014 управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжному Луганської області, правонаступником якого Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області, даними електронної пенсійної справи, як внутрішньо переміщену особу, що факти проживає за адресою: АДРЕСА_3 та зареєстровану за паспортом: АДРЕСА_2 .
27.03.2017 головним управлінням Пенсійного фонду України надано списки тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб на період до одержання інформації про скасування довідки та/або результатів додаткової перевірки.
Оскільки в цьому списку зазначена ОСОБА_1 , виплату пені призупинено з 01.04.2017. Пенсійні виплати здійснювались через рахунки та мережу установ і пристрої ПАТ КБ «Приватбанк» за період з 01.08.2014 по 30.06.2016 та через рахунки та мережи установ і пристроїв Рубіжанського відділення Луганської філії АТ «Ощадбанк» 01.07.2016 по 31.03.2017.
04.04.2017 ОСОБА_1 звернулась до управління з особистою заявою та пакеті документів щодо поновлення виплати пенсії з 01.04.2017. Надану інформацію про фактичне місце проживання направлено у списку 05.04.2019 № 321 до управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на розгляд комісії для винесення рішення. На підставі акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 07.07.2017 комісією з питань призначення (відновлення, припинення) соціальних виплат внутрішні переміщеним особам прийнято рішення від 13.07.2017 №22 про відновлення виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2017. На основну відомість серпня 2017 року управлінням поновлено виплату пені ОСОБА_1 , нараховано та виплачено пенсію за період з 01.04.2017 по 31.07.2017 поточну пенсію за серпень 2017 року. На виконання рекомендацій Міністерства фінансів України від 25.05.2018 управлінням призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018, про що прийнято розпорядження від 25.05.2018 № 80/98. Пенсійні виплати за період з 01.04.2017 по 30.04.2018 здійснювались через рахунки мережу установ і пристроїв Рубіжанського відділення Луганської філії АТ «Ощадбанк». За період з 01.05.2018 по 01.07.2019 ОСОБА_1 з документами щодо поновлення виплати пенсії до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області не зверталась. З урахуванням зазначеного, пенсія ОСОБА_1 виплачена по 30.04.2018, нарахування пенсії не здійснювались з 01.05.2018, відповідно заборгованості по невиплаченій пенсії цього періоду немає (а.с.34).
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).
Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]
Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
- перебуває на території України на законних підставах;
- має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.
Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.
Згідно з наявного у матеріалах справи розпорядження Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області №80/98 від 25.05.2018 на виконання підпункту 5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» та на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан») про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 20.05.2018 вирішено призупинити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 травня 2018 року (а.с.52).
Водночас Законом № 1058-IV не передбачено таких підстав припинення або призупинення виплати пенсії, як зазначено у розпорядженні відповідача.
Тобто припинення виплати пенсії позивачу в обох випадках відбулося безпідставно та не у спосіб, визначений частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV.
Аргументи відповідача, що відповідач зобов'язаний у своїй діяльності керуватися постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, встановленим цими постановами порядком продовження та поновлення виплат, суд вважає безпідставними та відхиляє, з огляду на таке.
Так, за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Постанова КМУ № 365, на яку посилається відповідач як на правомірність своїх дій, є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.
У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).
Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд звертає увагу позивача, що останній просив поновити виплату пенсії з квітня 2017 року, однак, як вбачається з матеріальній справи позивачу не виплачується пенсія саме з травня 2018 року, за період з квітня 2017 року по квітень 2018 року пенсію виплачено.
З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 травня 2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.
Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті розпорядження від 25.05.2019 №80/98 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду позивачу не було відомо про розпорядження від 25.05.2019 №80/98, суд, вважає за необхідне застосувати ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження, а не бездіяльність, як просив позивач, створює відповідні правові наслідки.
Ефективним захистом порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 починаючи саме з 01.05.2018 із виплатою всієї суми заборгованості, що утворилась за цей час, оскільки як вбачається з довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, в останнє позивач отримав пенсію в квітні 2018 року у розмірі 2340,73 грн (а.с.53).
За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.
За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 24.06.2019 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання адміністративного позову до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії (а.с.1-2).
Оскільки ухвалою суду від 26.04.2019 позивача звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 25.05.2018 про призупинення ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 травня 2018 року.
Зобов'язати Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (93009, Луганська область, м.Рубіжне, вул.Студентська, буд.35А, код ЄДРПОУ 41245565) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01 травня 2018 року.
Допустити рішення до негайного виконання у межах стягнення за один місяць.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Басова