25 квітня 2019 року Справа № 160/9413/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу №ДН 1888/269/АВ/ТД-ФС/742 від 22.11.2018 року, складену заступником начальника управління Державної служби з питань праці у Дніпропетровській області Осадчим Ігорем Михайловичем.
В обґрунтування позову зазначено, що відсутність повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов'язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення.
Представником відповідача подано відзив на адміністративний позов, в якому останній зазначив, що Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області при винесенні постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН 1888/269/АВ/ТД-ФС/742 від 22.11.2018 року діяло лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Сторони в судове засідання не з'явилися, повідомлені належним чином.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
А тому, з огляду на вимоги ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до наказу Головного управління від 24.10.2018р. № 932-1, на підставі направлення на проведення інспекційного відвідування провідним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Нікопольському регіоні Коломієць Н.О. в період з 26.10.2018 по 29.10.2018р. проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , за адресою здійснення діяльності: АДРЕСА_1 , зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин та повноти і своєчасності нарахування і виплати заробітної плати.
За результатами інспекційного відвідування складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ДН-1888/269/АВ від 29.10.2018р.. Також, було видано припис про усунення виявлених порушень № ДН- 1888/269/АВ/П від 29.10.2018р..
Інспекційне відвідування розпочате 26.10.2018р. о 07 год.45 хв.
В ході відвідування встановлено, що у службовому приміщенні, де розміщується черговий приймальник автостоянки перебувала одна особа. Чоловік представився, як ОСОБА_2 . На питання про мету і підстави перебування на автостоянці і коло його функціональних обов'язків, він пояснив, що він прийшов допомагати власнику автостоянки ОСОБА_1 , який відійшов у справах. Повідомив, що виконує функції сторожа, та пиляє і рубає дрова для опалення сторожки. При цьому, категорично відмовився надавати пояснення у письмовій формі.
Згодом, до службового приміщення, де розміщується черговий приймальник автостоянки (сторожки) прийшов ФОП ОСОБА_1 , а сам сторож ( ОСОБА_2 ) покинув приміщення.
26.10.2018р. під особистий підпис ФОП ОСОБА_3 , крім копії направлення та листа-ознайомлення з правами і обов'язками, вручений лист про необхідність надання 26.10.2018р. до 10.00 інформації та документів, що стосуються предмету інспекційного відвідування за переліком.
ФОП ОСОБА_1 надав документи, зокрема: штатний розклад, затверджений 12.10.2018р.; заяви про прийняття на роботу сторожа ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; наказ від 12.10.2018р. №1 про прийняття на роботу з 16.10.2018р. двох сторожів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; два трудові договори між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 16.10.2018р. (сторожі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ); графік відпрацювання робочого часу на жовтень 2018р.; табель фактичного виходу на роботу за жовтень 2018р.; копію трудової книжки ОСОБА_5 (останній запис від 07.08.1993р.) та ОСОБА_4 (єдиний запис за 16.10.2018р.); Повідомлення про прийняття працівника на роботу, надане до ДПС України електронним документом.
Згідно штатного розкладу від 12.10.2018р. затверджено штат в кількості 2 одиниць - 2 сторожа з посадовим окладом 3273,0 грн. на місяць.
Відповідно наказу від 12.10.2018р. №1 про прийняття на роботу з 16.10.2018р. ФОП ОСОБА_1 прийнято на роботу двох сторожів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
При цьому, повідомлення про прийняття на роботу сторожів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надане до ДПС України електронним документом 26.10.2018р. о 14 год. 31 хв., тобто в період проведення інспекційного відвідування, що підтверджується квитанцією №2, та є порушенням ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 із змінами і доповненнями.
З пояснення ФОП ОСОБА_1 слідує, що працівників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 він допустив до роботи згідно договору, штатного розкладу, наказу про прийом на роботу. Повідомлення до Податкової про прийняття працівників на роботу вчасно відправити не встиг, через те, що цілодобово знаходиться на роботі на стоянці у зв'язку з сімейними обставинами. До моменту працевлаштування працівників на стоянці працював сам.
Акт № ДНІ 888/269/АВ складений від 29 жовтня 2018 року.
На виконання вимог Порядку № 509, Головне управління направило на адресу суб'єкта господарювання - позивачу ФОП Альошин О.В ОСОБА_7 рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ДНІ 888/269/АВ/ТД/ІП від 08.11.2018р., копія чеку про відправлення додається.
На підставі Акту № ДНІ 888/269/АВ та відповідно до Порядку № 509, Головним управлінням винесена Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 22.11.2018р. № ДН ДН1888/269/АВ/ТД/-ФС/742.
Згідно ст. 259 КЗпП державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У вказаній редакції вказана частина ст. 24 КЗпП України викладена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.14 р. № 77-VIII, що мало на меті вжиття заходів до легалізації фонду оплати праці.
Вказаним Законом також було викладено у новій редакції ст. 265 КЗпП України.
Згідно аб.1, 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
17.06.15р. прийнято постанову Кабінету Міністрів України №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу", згідно якої установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.
Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Вказана постанова набула чинності 27.06.1 р.
Зміст вказаних актів законодавства дає підстави для висновки про те, що метою скерування повідомлення прийняття працівника на роботу є внесення його до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснення подальшого контролю за дотриманням роботодавцем вимог законодавства про сплату податку з доходів фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Про вказане свідчить і зміст аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, згідно якого передбачено відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
При цьому, суд не може погодитися з твердженням відповідача про те, що без повідомлення податкового органу оформлення трудового договору (контракту) не можна вважати належним, оскільки згідно ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно змісту ч. 3 ст. 24 КЗпП України мова йде про недопуск працівника працівник до роботи без, в тому числі, повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не про неналежне оформлення трудового договору, тоді як повідомлення про прийняття на роботу не є елементом укладення трудового договору.
Таким чином, санкції, передбачені аб. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, застосовуються у випадку, коли неподання повідомлення про працевлаштування призводить до виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, тоді як сам по собі факт неподання повідомлення про працевлаштування без відповідних наслідків не є підставою для застосування вказаних санкцій.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі 2233,81 грн.
Керуючись ст.ст.243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання штрафу №ДН 1888/269/АВ/ТД-ФС/742 від 22.11.2018 року .
Стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 2233,81 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Дніпропетровській області.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова