Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Мороза М.А.,
за участю прокурора
Дрогобицької О.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 12 липня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва на вирок Печерського районного суду м. Києва від 8 лютого 2005 року,
зазначеним вироком засуджено:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше не судимого, -
за ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 2 роки з конфіскацією майна;
- за ч.2 ст.364 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 рік;
- за ч.2 ст.366 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, строком на 1 рік;
- за ч.4 ст.190 КК України із застосуванням ст.69 КК України на 3 роки 10 місяців позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;
- за ч.2 ст.192 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ч.2 ст358 КК України на 2 роки обмеження волі;
- за ч.3 ст.358 КК України на 1 рік обмеження волі;
- за ч.3 ст.190 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих обов'язків, строком на 2 роки, з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у період 2002-2003 років скоїв ряд умисних злочинів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1, будучи призначеним 7 травня 2001 року загальними зборами членів Кримської громадської організації «Центр дистанційної освіти» на посаду директора та, будучи посадовою особою, зловживаючи службовим становищем, в період з травня 2001 року по лютий 2002 року заволодів чужим майном в особливо великих розмірах.
У період з січня по лютий 2002 року ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном провів ряд зустрічей і зборів із працівниками освіти, учнями середніх шкіл м.Євпаторія та їх батьками, в ході яких повідомив їм завідомо неправдиві дані про те, що в м.Євпаторія Кримським республіканським центром дистанційної освіти на базі Євпаторійського медичного училища відкривається філія Харківського національного університету ім. Каразіна, який буде здійснювати прийом та навчання на контрактній основі студентів з м.Євпаторія.
Після проведення агітаційної роботи ОСОБА_1 самостійно, а також за допомогою відповідальних осіб Кримського республіканського центру дистанційної освіти, які не були обізнані у його злочинних намірах, і кримінальні справи відносно яких закриті за відсутності в їх діях складу злочину, організував і провів вступні екзамени до Харківського національного університету ім. Каразіна, після чого оголосив особам, які здавали екзамени, що вони зараховані до вищевказаного університету.
При цьому ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем, порушив умови договору, укладеного між ректором Харківського національного університету ім. Каразіна та Кримською громадською організацією «Центр дистанційної освіти" щодо умов співпраці.
Достовірно знаючи про те, що Харківський національний університет ім.Каразіна не відкриває свою філію у м.Євпаторія, та проведені ним вступні екзамени є незаконними, а особи, які здавали ці екзамени та оплачували навчання, не будуть зараховані та навчатися у вказаному вище університеті, ОСОБА_1, зловживаючи службовим становищем, заволодів майном 64 осіб, які мали намір вступити до університету на загальну суму 19834 грн.
Крім цього, ОСОБА_1 при кожному фіктивному прийомі документів, складав завідомо неправдиві контракти, що є фіктивними документами.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1, видаючи себе за генерального директора ТОВ «Сімферопольський комерційний ліцей", провів агітаційну роботу для організації відпочинку обдарованої молоді на базах відпочинку «Таврія" м.Скадовська Херсонської області та «Каскад" м.Алушта Автономної Республіки Крим, при цьому підготувавши фіктивні путівки. Таким чином він реалізував 57 путівок до бази «Каскад" м.Алушти, отримавши від потерпілих 22900 грн., а також 61 путівку до бази «Таврія" м.Скадовська, за які отримав 43743 грн., з яких перерахував комплексу «Таврія" 14500 грн., а решту привласнив. При цьому всі складені ним документи були підроблені.
В цей же період ОСОБА_1, діючи шахрайським шляхом, видав себе за директора ТОВ «Ман" та, зібравши з 10 осіб по 608 грн. з кожного, пообіцяв їм стажування та працевлаштування в АКБ «Укрсиббанк", при цьому не маючи жодного відношення до вказаної організації. Ці особи також сплатили ОСОБА_1 по 54 грн. за проведення психологічних тренінгів. В результаті вказаних шахрайських дій ОСОБА_1 отримав 6579 грн.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2005 року вирок залишений без зміни.
У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва просить постановлені по справі судові рішення скасувати у зв'язку з м'якістю призначеного покарання.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені злочину, за який його засуджено, ґрунтується на допустимих і достатніх доказах, які ретельно досліджені у судовому засіданні, кваліфікація дій ОСОБА_1 є правильною, що не оспорюються у поданні.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання. Ці вимоги закону судом не дотримані.
Так, у вироку зазначено, що суд при призначенні покарання ОСОБА_1 враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також дані про особу засудженого. Однак це формулювання є тривіальним
За змістом закону ступінь тяжкості вчиненого злочину передбачає не тільки врахування самої категорії тяжкості, передбаченої ст.12 КК України, а й його індивідуальні особливості.
У даному конкретному випадку, як обґрунтовано йдеться у касаційному поданні, судом фактично не враховано не тільки те, що два з вчинених злочинів віднесено законом до особливо тяжких, а й той факт, що злочини вчинено щодо великої кількості людей, зачіпають інтереси молоді і породжують її зневіру щодо існування гарантій законності та правопорядку у суспільних відносинах.
Щодо особи винного, то суд, виходячи зі змісту закону, мав врахувати не тільки його соціальний статус і поведінку до та після вчинення злочину, а й його риси, якості та властивості у процесі скоєння злочинів, які ОСОБА_1 вчиняв впродовж тривалого часу, що свідчить про стійкість його злочинних тенденцій, як про це обґрунтовано зазначено у касаційному поданні.
Безпідставним є і врахування судом такої пом'якшуючої покарання обставини, як добровільне відшкодування ОСОБА_1 заподіяної шкоди, оскільки на день постановлення вироку вона була відшкодована у сумі 3600 грн., тоді як її загальний розмір складає 167174 грн.
За наведених обставин, доводи касаційного подання, що призначення ОСОБА_1 покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкціями ч.5 ст. 198, ч.2 ст. 364, ч. 4 ст. 190 КК України не можна визнати достатньо обґрунтованим, - є переконливими.
Отже, вирок Печерського районного суду м. Києва від 8 лютого 2005 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2005 року, якою вирок залишений без зміни, підлягають скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів і особі засудженого.
Якщо при новому судовому розгляді справи підтвердиться винуватість ОСОБА_1 в тому ж об'ємі обвинувачення, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.
Керуючись ст. 395,396 КПК України, колегія суддів
касаційне подання заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 8 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2005 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Судді:
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Мороз М.А.,