вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" липня 2019 р. м. Київ Справа № 911/891/19
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт», м. Київ
до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр», Київська область, м. Ірпінь
про стягнення заборгованості
за участю представників:
від позивача: О.А.Бучацький
від відповідача: М.О.Волтарніст
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (далі - позивач) б/н від 29.03.2019 року (вх. №931/19 від 03.04.2019 року) до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року у розмірі 49061,83 грн., з яких 15672,66 грн. основного боргу, 29773,05 грн. інфляційних втрат та 3616,12 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно Договору про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року.
Ухвалою суду від 08.04.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/891/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.05.2019 року.
До суду від позивача надійшла заява №08/05-19 від 08.05.2019 року (вх. №9014/19 від 10.05.2019 року) про проведення судового засідання без участі його представника. Крім того, у зв'язку з неотриманням відзиву, позивач просить закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 17.05.2019 року (вх. №10598/19 від 28.05.2019 року) в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування поданого відзиву відповідач зазначає, що з Договору про переведення боргу не можна визначити за яким саме договором поставки передавався борг, в свою чергу, Договір про переведення боргу від 15.01.2015 року не визначає порядку та строків оплати боргу. На думку відповідача, інфляційні збитки та 3% річних нараховані безпідставно, оскільки позивачем не доведено існування боргу.
Ухвалою суду від 28.05.2019 року відкладено підготовче засідання на 18.06.2019 року.
До суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 18.06.2019 року (вх. №11966/19 від 18.06.2019 року) про застосування строків позовної давності.
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив №14/06 від 14.06.2019 року (вх. №11969/19 від 18.06.2019 року).
Представник позивача у судовому засіданні 18.06.2019 року заперечив проти поданого представником відповідача клопотання про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 18.06.2019 року закрито підготовче провадження у справі №911/891/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.07.2019 року.
Представник позивача у судовому засіданні 09.07.2019 року позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 09.07.2019 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 09.07.2019 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між ДП «Фуршет Центр» (за договором - покупець) та НВПП «Пласт» (за договором - постачальник) 03.03.2012 року укладено Договір №ФЦ008643, за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, та у відповідності із замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в Специфікації.
Відповідно до п. 3.1. Договору, товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.
Згідно п. 5.1. Договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.
Відповідно до п. 7.1. Договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується у гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми (ціна без ПДВ та з ПДВ).
Пунктом 7.8. Договору встановлено, що загальна сума цього договору складається з суми накладних, за якими здійснена поставка товару.
У відповідності до п. 7.9. Договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів. При цьому, сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше 500,00 грн. з кожного магазину.
Пунктом 10.1. Договору сторони погодили, що даний Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2015 року.
В подальшому, між ДП «Фуршет Центр» (первісний боржник), ДП «Рітейл Центр» (новий боржник) та НВПП «Пласт» (кредитор) 15.01.2015 року укладено Договір про переведення боргу №v1194 (далі - Договір про переведення боргу) згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, первісний боржник переводить на нового боржника борг у розмірі 35672,66 грн., який виник перед кредитором за договором переведення боргу №НА24/VА00 від 30.05.2013 року, укладеним між ДП «Гарантія-Маркет» та первісним боржником (далі - основний Договір), а новий боржник приймає на себе зобов'язання сплатити кредитору суму боргу на умовах, передбачених Договором поставки (далі - Договір поставки), що зазначається в п. 1.1 основного Договору та даним Договором.
Згідно п. 2.1 Договору переведення, підписанням цього Договору новий боржник зобов'язується належним чином та добросовісно виконувати умови вказаного Договору та основного Договору.
Відповідно до п. 2.3. Договору переведення, первісний боржник зобов'язується в день підписання цього договору передати новому боржнику всю необхідну інформацію (документи), пов'язану із переведенням боргу за цим Договором.
У відповідності до п. 2.4. Договору переведення, первісний боржник зобов'язується відшкодувати на користь нового боржника понесені ним витрати по сплаті боргу на користь кредитора за основним Договором в сумі, вказаній в п. 1.1. даного Договору, не пізніше 30.06.2015 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок нового боржника, реквізити якого визначені в даному Договорі, або складанням Акту заліку зустрічних вимог, у разі наявності такої зустрічної заборгованості. Зарахування зустрічної заборгованості може здійснюватись за письмовою заявою нового боржника, відправленого кредитору рекомендованим листом або нарочно з відміткою про доставку.
Новий боржник зобов'язується сплатити кредитору борг за основним Договором у сумі, вказаній в п. 1.1 даного Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора, реквізити якого визначені в даному Договорі, або складанням акту заліку зустрічних вимог, у разі наявності такої зустрічної заборгованості. Зарахування зустрічної заборгованості може здійснюватись за письмовою заявою нового боржника, відправленого кредитору рекомендованим листом або нарочно з відміткою про доставку (п. 2.5. Договору переведення).
У пункті 4.1 Договору переведення сторони погодили, що вказаний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Як зазначив позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідачем (новим боржником) на виконання своїх зобов'язань за Договором про переведення боргу відповідно до платіжного доручення №101081305 від 25.09.2017 року здійснено часткову оплату у сумі 20000,00 грн. із зазначенням у графі «призначення платежу» «оплата за Договором переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року».
Статтею 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
З метою досудового врегулювання позивачем на адресу відповідача надсилався лист-вимога №27-04/02-юв від 27.04.2018 року з вимогою погасити наявну заборгованість за Договором переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи), проте, відповідачем зазначена претензія залишена поза увагою.
Позивачем повторно на адресу відповідача надсилався лист-вимога №05/09-1-юв від 05.09.2018 року з вимогою погасити наявну заборгованість у сумі 15672,66 грн. за Договором переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи), проте, відповідачем зазначена претензія також залишена поза увагою.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов'язання з оплати товару, борг за який переведено відповідно до вищевказаного договору переведення боргу, а також застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідного зобов'язання.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно приписів ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Згідно ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Як визначено ст. 522 Цивільного кодексу України, новий боржник у зобов'язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником.
Отже, форма договору при укладенні Договору про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року сторонами дотримана.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що неможливо встановити за яким саме договором поставки відбулась заміна боржника, оскільки, у Договорі переведення №v1194 від 15.01.2015 року не зазначено номеру та дати відповідного договору поставки.
Зазначені твердження відповідача не приймаються судом до уваги оскільки, представник позивача під час розгляду справи пояснив, що інші договори поставки, крім Договору №ФЦ008643 від 03.03.2012 року, з ДП «Фуршет Центр» не укладались, в свою чергу, відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів існування між сторонами інших договорів поставки. Також, жодною із сторін не надано доказів існування договору переведення боргу №НА24/VA00 від 30.05.2014 року, який згадується у п.1.1 Договору переведення.
Крім того, Договором про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року сторонами у даній справі визнано існування заборгованості саме у розмірі 35672,66 грн. на момент його укладення, однак, заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що умовами вказаного договору не визначено строків погашення такого боргу і оплата за товар має здійснюватися на умовах договору поставки. При цьому, суд зазначає, що позивач не є особою, яка реалізовує переданий товар, а відповідач не надав будь-яких доказів того, що товар не був реалізований, доказів повернення товару позивачу також не надано, а за умовами відповідного договору поставки, товар переходить у власність покупця в момент його передачі (п. 5.1 Договору поставки), отже, покупець за договором поставки має всі правомочності власника і вільно ним розпоряджається.
Отже, оскільки товар не був повернутий після пред'явлення вимоги про його оплату, а відповідач не надав доказів того, що товар досі не реалізований, суд вважає, що строк оплати відповідного товару настав і відповідач мав здійснити оплату протягом 7 днів з дня такої вимоги відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки борг мав бути оплачений 30.06.2015 року, в той час як з даним позовом позивач звернувся 03.04.2019 року, тобто після спливу позовної давності.
Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Суд не вбачає підстав для задоволення поданої відповідачем заяви про застосування строків позовної давності з огляду на наступне.
Так, строк розрахунків за Договором про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року до 30.06.2015 року (п. 2.4 Договору) встановлено для розрахунку між первісним боржником та новим боржником, однак, такого строку не встановлено для розрахунку нового боржника (відповідач у даній справі) з кредитором (позивачем у даній справі).
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Так, відповідачем з посиланнями на Договір про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року здійснено часткову оплату боргу в сумі 20000,00 грн., що свідчить про його визнання.
Крім того, прострочення відповідачем оплати заборгованості мало місце після закінчення семиденного строку з моменту пред'явлення позивачем вимоги №27-04/02-юв від 27.04.2018 року, тобто з 19.05.2018 року, оскільки, таку вимогу отримано відповідачем 11.05.2018 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0407320918416, а факт реалізації товару раніше відповідної дати не доведено.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 15672,66 грн. заборгованості за Договором про переведення боргу №v1194 від 15.01.2015 року є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача всього 3616,12 грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 35672,00 грн. за період з 15.01.2015 року по 24.09.2017 року у розмірі 2882,00 грн. та на заборгованість відповідача у сумі 15672,00 грн. за період з 25.09.2017 року по 20.03.2019 року у розмірі 734,12 грн. А також, всього 29773,05 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 35672,00 грн. за період з 15.01.2015 року по 24.09.2017 року у розмірі 27638,88 грн. та на заборгованість відповідача у сумі 15672,00 грн. за період з 25.09.2017 року по 20.03.2019 року у розмірі 2134,17 грн. Відповідно до виконаного ним розрахунку.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проте, суд не погоджується з визначеною позивачем датою початку нарахування 3% річних та інфляційні втрат.
Враховуючи, що вимога №27-04/02-юв від 27.04.2018 року отримана відповідачем 11.05.2018 року, відповідний семиденний строк спливає 18.05.2018 року, а прострочення виконання відповідного зобов'язання починається з 19.05.2018 року на суму боргу 15672,66 грн.
Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 15672,66 грн. за період з 19.05.2018 року по 20.03.2019 року складає 394,18 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до вірного розрахунку, зробленого судом, розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача у сумі 15672,66 грн. за період з 19.05.2018 року по 20.03.2019 року складає 1210,91 грн. є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позовні вимоги Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» до Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» про стягнення 49061,83 грн. задовольнити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Рітейл Центр» (08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Лісова, буд. 6-Г, код ЄДРПОУ 38734018) на користь Науково-виробничого приватного підприємства «Пласт» (04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Тропініна, буд. 1, код ЄДРПОУ 14347180) 15672 (п'ятнадцять тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 66 коп. заборгованості, 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 18 коп. 3% річних, 1210 (одна тисяча двісті десять) грн. 91 коп. інфляційних втрат та 676 (шістсот сімдесят шість) грн. 51 коп. витрат по сплаті судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст виготовлено 15.07.2019 р.
Суддя Д.Г. Заєць